Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

2. ііміни « державному ладі України

наркомату лісової промисловості СРСР. Ці загальносоюзні наркомати керували своїми галузями через уповноважених при Раднар-комі УСРР.

Відбулися зміни й у структурі наркомату торгівлі УСРР, який у 1930 р. було перетворено в наркомат постачання УСРР1.

Відповідно до постанови ЦВК і Раднаркому СРСР від 15 грудня 1930 р. було ліквідовано наркомат внутрішніх справ УСРР, а його функції передано різним відомствам — головному управлінню комунального господарства, головному управлінню міліції та карного розшуку при Раднаркомі УСРР, а також наркомату юстиції Головне управління комунального господарства при Раднаркомі УСРР у 1931 р. було перетворене в наркомат комунального господарства2.

Не залишилось поза увагою союзного центру і керівництво вищою освітою. Відповідно до постанови ЦВК і Рад наркому СРСР від 23 липня 1930 р. керівництво вищими навчальними закладами передавалося відповідним загальносоюзним наркоматам і господарським об'єднанням. У віданні союзних республік залишилися тільки педагогічні навчальні заклади та університети. У зв'язку з цим було реорганізовано центральний апарат наркомату освіти УСРР. Відтепер загальне керівництво вищою технічною освітою в республіці та контроль за якістю підготовки технічних кадрів покладалися на комітет у справах вищої технічної освіти при ЦВК СРСР, який було утворено 19 вересня 1932 р.3 У міру розвитку командно-адміністративної системи управ-ня зростала роль партії в усіх галузях державного, господарського і соціально-культурного будівництва. Починаючи з 1933 р., важливу роль у здійсненні завдань соціалістичного будівництва відіграють спільні постанови Раднаркому УСРР і ЦК КП(б)У з питань промисловості, будівництва, торгівлі і фінансів, народної ос-штм, культури, науки та ін.

Продовжувався у цей час процес реорганізації вищих органів управління України з посиленням ролі загальносоюзних наркоматі». Так, на основі вказівок XVII з'їзду ВКП(б) 7 квітня 1934 р. ЗУЦВК і Раднарком УСРР прийняли постанову «Про реорганіза-щю народних комісаріатів та центральних установ УСРР»4. Відпо-мдно до цієї постанови з метою посилення єдиноначальності й осо- УССР. — 1930. — /Л ЗО — Ст. 269. *Т*І само — 1931. — № 25. — Ст. 198. »Т»м сама —

1932. — М 68. — Ст 409. • Там само — 1934 — *Л 16 — Ст. 128

тут

275

Розділ 3. Держава і право Украіни в період тоталітарно-репресивного рі-миму

бистої відповідальності керівників ліквідовувалися колегії при всіх наркоматах УСРР. Відповідальність за діяльність наркоматів повністю покладалася на наркомів та їхніх заступників. Замість ліквідованих колегій при наркоматах утворювалися ради, які складалися з ЗО—50 осіб, переважно працівників місцевих організацій і підприємств, і збиралися раз на два місяці. Передбачалась також ліквідація в усіх наркоматах спеціальних відділів добору і розподілу кадрів. Ці функції покладались тепер на наркомів і керівників господарських організацій. Крім того, досить часто проводились так звані «чистки» кадрів, метою яких було утворення такого державного механізму, що беззаперечно виконував би вказівки керівної партійно-радянської верхівки.

Відповідно до постанови від 7 квітня 1934 р., починаючи з середини 1934 р., здійснювалась подальша перебудова центральних органів державного апарату УСРР. Зокрема, було вжито низку заходів щодо розукрупнення існуючих і створення нових наркоматів.

Увересні 1934 р. було організовано наркомат місцевої промисловості УСРР1. У жовтні 1936 р. Президія ЦВК УСРР прийняла постанову про утворення союзно-ресиубліканських

наркоматів легкої, харчової, лісової промисловості, а також наркомату зернових і тваринницьких радгоспів, наркомату внутрішньої торгівлі УСРР2.

Узв'язку з широким розгортанням шкільного будівництва в Україні наприкінці 1933 р. Раднарком УСРР прийняв постанову про реорганізацію наркомату освіти3. Проблемі освіти в Українській державі взагалі приділялася значна увага. Це пояснювалося не тільки гострою потребою підготовки необхідних для народного господарства фахівців. Більшовицьке керівництво постійно тримало в полі зору «ідеологічне загартування» кадрів, лінію на механічне, бездумне підкорення фахівців вказівкам Політбюро ЦК ВКП(б).

Перебудова охопила також наркомат охорони здоров'я УСРР, наркомат соціального забезпечення УСРР та ін.

Щоб посилити державний контроль і керівництво такими галузями, як мистецтво, спорт

тощо, ЦВК і Раднарком УСРР утворили в 1936 р. управління у справах мистецтва та комітет у справах фізичної культури і спорту при Раднаркомі УСРР4.

Напружена міжнародна обстановка вимагала посиленої уваги до зміцнення обороноздатності країни, могутності армії. На вико-

1СЗ УССР. — 1934. — /А 2в. — Ст. 225.

2Там само. — 1936 — М 47. — Ст. 250.

3Там само. — 1933. — М 49. — Ст. 637.

4Там само — 1936. -№6- Ст. 24.

276

2. Зміни я державному ладі України

нання цих завдань була спрямована постанова ЦВК СРСР від 8 грудня 1936 р. про утворення загальносоюзного наркомату оборонної промисловості.

Місцеві органи влади. Щоб забезпечити проведення політики форсованої індустріалізації та суцільної колективізації, правляча Комуністична партія здійснила суттєву перебудову роботи місцевих органів влади.

Першочергова увага приділялася сільським Радам, які повинні були як органи державної влади очолити боротьбу за суцільну колективізацію та ліквідацію куркульства як класу. Таку орієнтацію визначили рішення листопадового (1929 р.) Пленуму ЦК ВКП(б).

Для втілення в життя цієї партійної директиви треба було переглянути склад сільських Рад, направити сюди людей, готових будь-якою ціною провадити лінію Компартії, очолити колгоспного будівництва, посилити процеси усуспільнення, забезпечити контроль «за виконанням колективними господарствами усіх їхніх обов'язків перед пролетарською державою (хлібозаготівель, контрактації, податків та ін.)», вести нещадну боротьбу з рештою заможного селянства. З цією метою Комуністична партія застосовувала і такий метод, як розшарування єдиної селянської маси, протиставлення бідноти заможному селянству. Ось чому Ради повинні були активізувати діяльність комнезамів, перетворити їх на масові бойові організації бідноти, здатні покінчити з куркульством.

Виконуючи вказівки ЦК ВКН(б), партійні та радянські організації України значно збільшили кількість комнезамів. У першій половині 1930 р. в Україні налічувалось близько 1 млн 600 тис. чле-аів комнезамів, тобто майже втричі більше, ніж у 1928—1929 рр.

Партійні органи здійснювали «чистку» сільських Рад, направляли для роботи в них нові кадри з робітників, незаможників, наймитів, здатних провадити в життя лінію Компартії. За таких умов треба було забезпечити належну підготовку кадрів для низового радянського апарату. Система короткострокових курсів, як свідчила практика, була непридатною для цього. У квітні 1930 р. Президія ВУЦВК прийняла постанову, згідно з якою створювалися постійно діючі тримісячні курси радянського будівництва. Крім того, в усіх округах України у 1930 р. працювали курси з підготовки голів і секретарів сільських Рад.

Ця кампанія завершилась у 1930 р перевиборами багатьох сільських Рад. Всього було переобрано 1203 сільські Ради.

Перебудова роботи сільських Рад вимагала перегляду правової бази їхньої діяльності. Тому ВУЦВК 1 липня 1931 р. затвердив

277

Розділ 3. Держава і право України в період тоталітарно-репресивного режиму

нове Положення про сільські Ради1, яке встановлювало, що сільські Ради керують усім господарським і соціально-культурним будівництвом на території села.

З метою зміцнення району як основної державної ланки соціалістичної перебудови села ВУЦВК і Раднарком УСРР постановою від 2 серпня 1930 р. «Про ліквідацію округів та перехід на двоступеневу систему управління» скасували адміністративно-територіальний поділ УСРР на округи і розпустили окружні виконкоми2. На території УСРР було утворено 503 нові адміністративні одиниці: одна автономна республіка — Молдавська, 18 міст, виділених в окремі адміністративно-господарські одиниці, та 484 райони3. 1 липня 1931 р. сесія ВУЦВК прийняла Положення про районні з'їзди Рад і районні виконавчі комітети УСРР, яке значно розширило повноваження районних з'їздів Рад та їх виконкомів. До виключної компетенції районних з'їздів Рад належало затвердження перспективних і річних планів господарського і культурного будівництва району, районного бюджету, звітів про діяльність районного виконкому, а також звітів про роботу державних установ і громадських організацій, розташованих на території району. Районний з'їзд Рад підпорядковувався тепер Всеукраїнському з'їзду Рад, ВУЦВК та його Президії.

У складі районних виконкомів створювалися відділи: земельний, постачання, фінансовий, народної освіти, робітничо-селянської інспекції, а також планове бюро та управління міліції.

До нових умов треба було пристосувати й роботу міських Рад. У липні 1931 р. ВУЦВК прийняв нове Положення «Про міські Ради Української СРР»4, яке встановлювало дві категорії місцевих Рад: республіканського і районного підпорядкування. Міські Ради, виділені в окремі адміністративно-територіальні одиниці, безпосередньо підпорядковувалися Всеукраїнському з'їзду Рад, ВУЦВК, його Президії та Раднаркому УСРР і мали усі права та обов'язки районного виконкому. Решта міських Рад підпорядковувалась відповідному районному з'їзду Рад і райвиконкому.

Незабаром виявилися недоліки адміністративно-територіальної реформи. Головний з них полягав у тому, що керувати з республіканського центру багатьма районами було надзвичайно складно. Тому ВУЦВК у лютому 1932 р. ухвалив постанову про перехід на

і СЗ УССР. — 1931. — М 31. — Ст 24г

2Там само — 1930 — М 23. — Ст 225.

3Там само. — № 23. — Ст. 225.

« Тем само. — № 31. — Ст. 244

278

2. Зміни в державному ладі України

триступеневу адміністративно-територіальну систему управління: район — область — центр1. В Україні було утворено перші п'ять областей: Харківська, Київська, Вінницька, Дніпропетровська та Одеська. У червні 1932 р. утворено Донецьку область, а у жовтні того ж року — Чернігівську2.

Подальший розвиток місцевого управління здійснювався за такими напрямами: посилення ролі виконавчих структур у місцевих Радах, керівництво ними з боку вищих державних органів та партійних структур. Отже, замість дійсно представницької системи, створювалася і посилювалася виконавча вертикаль, підпорядкована партійній номенклатурі.

Суд, прокуратура та ДІІУ—НКВС. Зміни в організації судових установ України були пов'язані з посиленням терору як основного засобу існування тоталітарно-репресивної системи, а також з необхідністю їх пристосування до існуючої адміністративно-тери- торіальної системи управління. Так, ліквідація округів і перехід до двоступеневої системи управління призвели у жовтні 1930 р. до скасування окружних судів і утворення міжрайонних судових органів. Але у зв'язку з утворенням областей і переходом на триступеневу систему управління у травні 1932 р. всі міжрайонні суди ліквідовувалися. В Україні встановлюється така судова система: народний суд, обласний суд і Верховний Суд УСРР3.

Основною ланкою в судовій системі був народний суд. Як суд першої інстанції він розглядав цивільні та кримінальні справи відповідно до процесуального законодавства УСРР. Народні суди дія-ьсолегіально у складі народного судді та двох народних засідателів. Одноособово народний суддя виконував нотаріальні функції, керував роботою судових виконавців. Народні суди обиралися районними з'їздами Рад, а в містах і селищах

— пленумами міських і селищних Рад строком на один рік.

Обласні суди були судами другої інстанції для перегляду в касаційному порядку і порядку нагляду судових вироків, ухвал і постанов у кримінальних і цивільних справах народних судів, що чи на території області. Обласні суди були також судами першої інстанції по розгляду кримінальних і цивільних справ. Члени обласних судів обирались обласними виконкомами строком на один рік.

- Кудьчицькіш В. С , Настюк М. /., Тищик Б. Й. Історія держави і права України.

—

Д, 1996. — С 203.

: СЗ УССР. — 1932. — № 22—23. — Ст 138, № 28 — Ст. 70 1 Орленхо В. І. До питання про систему і діяльність у ЗО-х роках органів суду і прокуратури України // Вісник Східноукраїнського Державного університету. 3000. — № 2. — С. 70

279

Розділ 3. Держава і прало України в період тоталітарно-репресивного режиму

Обласні суди здійснювали судовий нагляд, ревізували в межах області народні суди, нотаріальні органи та ін. Керівна роль обласних судів ставала ще вагомішою після постанови ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 20 червня 1934 р., згідно з якою народні суди, а також колегії захисників, нотаріат та інші допоміжні судові органи підпорядковувались безпосередньо обласним судам, на які покладалося керівництво організацією і діяльністю цих органів. Касаційною інстанцією у справах, вирішених обласними судами у першій інстанції, був Верховний Суд УСРР. Серед його повноважень значне місце займали розгляд у першій інстанції кримінальних і цивільних справ, віднесених до його підсудності, перегляд у касаційному порядку судових справ, розглянутих обласними судами і Головним судом Молдавської АСРР. У порядку нагляду Верховний Суд УСРР міг переглядати також судові справи, які були упровадженні в усіх без винятку судах республіки. До функцій Верховного Суду належало також тлумачення законів республіки з питань судової політики.

Але одночасно зростала роль Верховного Суду Союзу РСР, який у вересні 1933 р. дістав право давати вказівки Верховним Судам союзних республік з питань судової практики. У серпні 1934 р. постановою ЦВК СРСР було створено судово-наглядову колегію Верховного Суду Союзу РСР з правом безпосереднього скасування або зміни постанов, ухвал, рішень та вироків Верховних Судів союзних республік. Усе це посилювало керівну роль Верховного Суду Союзу РСР щодо Верховних Судів союзних республік, забезпечувало централізацію всієї судової системи.

Подібні процеси відбувалися і в Прокуратурі УСРР.

До 1932 р. в Україні діяли міжрайонні, міські та дільничні прокуратури. З організацією областей скасовувалися міжрайонні прокуратури і створювалися дільничні, міські, обласні прокуратури і Прокуратура республіки.

Прокуратура республіки та усі П органи входили до системи наркомюсту. Очолював

Прокуратуру республіки Генеральний прокурор, який одночасно був наркомом юстиції УСРР1.

Органи прокуратури здійснювали нагляд за законністю дій усіх (крім ВУЦВК і Раднаркому УСРР) органів влади та управління на території України, а також господарських і громадських організацій; порушували кримінальні справи проти тих, хто вчинив злочин. Органи прокуратури мали право опротестовувати у встановленому законом порядку постанови, накази, циркуляри і роз-

1 СЗ УССР — 1930. — М 35 — Ст 181 280

2. Зміни в державному ладх України

лорядження, якщо вони не відповідали закону. Вони здійснюва--;і нагляд за діяльністю органів дізнання та слідства і керівництво шши.

Істотних організаційних змін зазнали органи прокуратури у 1933 р. Замість прокуратури Верховного Суду СРСР і прокуратур союзних республік, які входили до складу республіканських наркоматів юстиції і безпосередньо не підпорядковувалися прокурору Верховного Суду СРСР, створювалась єдина централізована система прокурорських органів. Для здійснення цього завдання 20 червня 1933 р. утворено як самостійний орган Прокуратуру СРСР, яка об'єднала органи прокуратури у всесоюзному масштабі1. Прокуратуру Верховного Суду було ліквідовано.

На Прокуратуру СРСР покладалось загальне керівництво дія-Істю прокуратур союзних республік. Прокурор Союзу РСР дістав право давати прокурорам союзних республік обов'язкові вказівки, скликати наради прокурорів союзних республік, перевіряти діяльність органів прокуратури союзних республік. Відбувалась централізація прокурорського апарату2.

У 1934 р. замість дільничних прокуратур в усіх районах УСРР було утворено районні прокуратури.

Відповідно до постанови ЦВК і Раднаркому СРСР від 20 липня 1936 р. «Про утворення Народного комісаріату юстиції Союзу РСР» органи прокуратури і слідства УСРР, як і інших союзних республік, було виділено з системи наркомату юстиції та підпорядковано безпосередньо Прокурору Союзу РСР. Цим актом завершилася централізація усіх органів Прокуратури Союзу РСР.

На початку 30-х років відбувалися значні зміни в структурі адміністративно-політичних органів. Характерно, що їх реорганізація провадилася кожний раз за ініціативою центру, український уряд вимушений був лише виконувати директиви, що надходили з Москви. Так, відповідно до постанови ЦВК і Раднаркому СРСР від грудня 1930 р. було ліквідовано наркомат внутрішніх справ УСРР, який здійснював керівництво різними галузями управління: комунальною справою, міліцією, місцями позбавлення волі тощо. Його функції передавалися різним відомствам: керівництво ■омунальним господарством перейшло до головного управління комунального господарства при Раднаркомі УСРР, керівництво місцями позбавлення волі — до наркомюсту УСРР.

• СЗ СССР. — 1933. — № 40 — Ст. 239 2 Орлснко В. 1. До питання про систему і діяльність у 30-х роках органів суду і

прокуратури України // Вісник Східноукраїнського Державного унілерситету 2000. — № 2 — С. 70

281

Розділ 3. Держава і право України в період тоталітарно-репресивного режиму

§ 2. Зміни в державному ладі України