Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

відповідно до нової Конституції УРСР розробити й затвердити положення про вибори, а також визначити строк виборів до Верховної Ради республіки1.

Конституцію УРСР 1937 р. майже повністю відбивала союзну Конституцію, відтворювала її принципи, копіювала основні положення. Обидві Конституції мали демагогічний характер і були нібито поза часом і простором. Численні положення Конституції УРСР, як

іКонституції СРСР, особливо про права людини, насправді не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною машиною, масовими арештами, розстрілами. Основний Закон за формою був демократичним, але повністю відірваним від реального життя. Конституція УРСР 1937 р. складалася з 146 статей, об'єднаних у 13 розділів.

Розділ 1, присвячений суспільному устрою, був побудований на соціалістичних засадах. Україна визначалась як «соціалістична держава робітників і селян», де політичну владу становлять Ради депутатів трудящих. Економічною основою УРСР визнавалися соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, яка мала форми державної або кооперативно-колгоспної власності. Особливе значення мав розділ 2, присвячений державному устрою. Згідно зі ст. 13 Конституції УРСР, «добровільно об'єдналася з іншими рівноправними Радянськими Соціалістичними Республіками» в союзну державу — СРСР. Конституція підкреслювала, що територія УРСР не могла бути змінена без згоди республіки. Найважливішим було положення про те, що «Українська РСР зберігає за собою право виходу з Союзу Радянських Соціалістичних Республік». Проте, як свідчила практика, такі принципи об'єднання, як добровільність та рівність, були лише декларацією, що не відповідала дійсності, а право виходу з СРСР — фікцією. Реально діючими були лише ті статті Конституції УРСР 1937 р., де йшлося гтро те, що кожний громадянин України є громадянином СРСР і що *УРСР здійснює державну владу самостійно» тільки поза межами ет. 14 Конституції СРСР, де визначені права і компетенція вищих органів влади й управління СРСР.

У наступних розділах Конституції йшлося про структуру, порядок утворення, компетенцію та основні форми діяльності цент-ьних і місцевих органів державної влади

ідержавного управ-

Вищим органом державної влади УРСР ставала Верховна Рада, яка обиралася громадянами України строком на чотири роки.

СЗ УССР. — 1937. — № ЗО. — Ст 121

285

Роіділ 3. Держача і право України в період тоталітирпо-репресивного режиму

3. Конституція УРСР 1937 р.

Віднині це був єдиний законодавчий орган УРСР. Інші органи такого права вже не мали, як це було раніше. Відповідно до Конституції Верховна Рада УРСР обирала Президію — колегіальний, постійно діючий орган.

Верховна Рада утворювала також уряд — Раднарком УРСР, який був найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади. Він мав право видавати постанови і розпорядження «на основі і на виконання законів СРСР і УРСР, постанов і розпоряджень Ради Народних Комісарів СРСР» і перевіряти їх виконання.

Нова система Рад зовні набувала ознак парламентської системи, але насправді Ради не були самостійною владою в традиційній формі і не мали змоги нею стати, оскільки реальну владу акумулював партійний апарат, що перетворювався у керівний орган тоталітарної держави. Це було відбито у Конституції СРСР 1936 р. і Конституції УРСР 1937 р., які вперше включили положення про комуністичну партію як керівну установу всіх громадських і державних організацій.

До складу Раднаркому УРСР входили голова Раднаркому, його заступники, голова державної планової комісії УРСР, уповноважений комітету заготівель СРСР, начальник управління у справах мистецтв, уповноважені загальносоюзних наркоматів і 14 наркомі» УРСР, 10 з яких очолювали союзно-республіканські наркомати і тільки 4 — республіканські (освіти, місцевої промисловості, комунального господарства, соціального забезпечення). Така структура Раднаркому свідчила про дуже сильну централізацію державного управління.

Місцевими органами державної влади в областях, округах, районах, містах і селах України були Ради депутатів трудящих, які «обиралися» населенням відповідних адміністративних одиниць строком на два роки.

Розділи 5 і 6 Конституції присвячувалися органам влади й управління Молдавської АРСР.

Урозділі 10 Конституції закріплювалися основні права й обов'язки громадян УРСР. Вони мали право на працю, відпочинок, матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності, право на освіту тощо.

Уст. 124 Конституції проголошувалася свобода слова, друку, зборів і мітингів, вуличних походів і демонстрацій, тобто йшлося про свободи, які були просто неможливими в умовах тоталітарної системи. В той час, коли провадились незаконні обшуки й арешти, здійснювалися масові репресії, в Конституції урочисто проголошувалася недоторканність особи, житла тощо.

2X6

Конституція 1937 р. була побудована у такий спосіб, що сам.і п структура абсолютизувала державу. Серед 13-тм її розділів розділ про права та обов'язки громадян УРСР. Всебічний розвиток особи в цій Конституції розглядався не як мета соціалістичного будівництва, а як засіб досягнення мети — побудови сталінської моделі соціалізму.

Усе це свідчило про те, що Конституція УРСР, як і Конституція СРСР, не забезпечувала втілення в життя багатьох своїх положень. Реальна практика сталінщини перекреслювала демократичність Конституції УРСР 1937 р.

Не захищала Конституція УРСР і національні права українського народу. Розпочата ще з 20-х років українізація не просто припинилась, вона почала тепер розглядатися Москвою як прояв на ціоналізму. Наслідками цього стали розгром української науки, культури, знищення українських провідних кадрів. Зазнали утисків і національні меншості. У квітні 1938 р. було видано постанову ЦК КП(б)У, згідно з якою створення в Україні навчальних закладів національних меншостей визнавалось насадженням осередків бур- жуазно-націоналістичного виливу. В наступному році були ліквідовані національні райони та національні сільські Ради1.

Суттєвих змін зазнала виборча система Конституція УРСР 1937 р. відмовилась від виборів, де робітничий клас мав переваги над селянством, а значна частина населення взагалі була позбавлена виборчих прав, від виборів багатоступеневих та відкритих. Згідно зі ст. 133 Конституції, вибори до Рад депутатів трудящих усіх ступенів провадились на основі «загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні». Як уже зазначалось, справжніх виборів у дійсності не проводилося, це була, лише ширма, яка прикривала тоталітарний режим.

На відміну від Конституції УСРР 1929 р., де не розглядалися питання, пов'язані з організацією та діяльністю судово-ирокурор-ських органів. Конституція 1937 р. мала спеціальний розділ, присвячений суду та прокуратурі. Тут визначався порядок утворення судово-прокурорських органів, проголошувались основні принципи іжшьої діяльності. В Конституції багато говорилося про зміцнений соціалістичної законності, право обвинуваченого на захист, процесуальні гарантії особи. Але практика була зовсім іншою. Виключ-шЛ порядок судочинства у справах про терористичні акти, діяль-акть особливої наради при НКВС СРСР, терор і репресії — все а»б>.їм несумісним з принципами, проголошеними Конституцією УРСР 1937 р.

Кмж-ник В. П. Національнп-ітнгіні ВІДНОСИНИ В Україні, теоретичні засади та ■шчи іуиійио-пратіїи аспекти. — X.. 2003. — С 140

287

Розділ 3. Держава і право України в період тоталітарно-репресивного режиму

§ 4. Перебудова державних органів УІ'СР на основі Конституції 1937 р.

§ 4. Перебудова державних органів УРСР на основі Конституції 1937 р.

ерховна Рада і Раднарком УРСР. Прийняття Конституції СРСР 1936 р. і Конституції УРСР 1937 р. істотно змінило всією систему вищих і місцевих органів державної влади і

органів державного управління.

Відтепер вищим органом державної влади СРСР ставала двопалатна (Рада Союзу і Рада Національностей) Верховна Рада СРСР. Вищим органом державної влади УРСР була Верховна Рада республіки, місцевими органами державної влади — місцеві Ради депутатів трудящих.

12 грудня 1937 р. відбулися вибори до Верховної Ради СРСР, які проводилися під керівництвом та контролем Комуністичної партії. Від України було обрано 102

депутата до Ради Союзу і 36 депутатів до Ради Національностей.

Вибори до Верховної Ради УРСР відбулися (також під контролем партійних організацій) вже в наступному році — 25 лютого.

Місцеві Ради депутатів трудящих. Наприкінці 1939 р. розпочалася нова виборча кампанія. Необхідно було обрати місцеві органи державної влади. Тут все також розпочалося з партійної директиви — постанови ЦК КП(б)У «Про підготовку до виборів у місцеві Ради депутатів трудящих УРСР», прийнятої 28 серпня 1939 р. На підставі Положення про вибори до місцевих Рад депутатів трудящих УРСР розгорнулась підготовка до виборів: утворювалися виборчі округи та дільниці, організовувались виборчі комісії тощо. Відповідні парткоми висували кандидатів у депутати.

Вибори до місцевих Рад депутатів трудящих відбулися 24 грудня 1939 р. Було обрано 15 обласних, 583 районних, 164 міських, 10 863 сільських і 442 селищних Рад депутатів трудящих.

Відповідно до нової Конституції встановлювався сесійний порядок діяльності місцевих Рад депутатів трудящих. Відразу зародилась і нова організаційна форма — постійні комісії обласних, районних, міських, сільських і селищних Рад.

Місцеві Ради депутатів трудящих обирали виконкоми у складі голови, його заступників, секретаря і членів виконкому. За Конституцією УРСР виконкоми Рад безпосередньо підпорядковувалися як Радам депутатів трудящих, що їх утворювали, так і виконкомам вищих Рад. Вони керували культурно-політичним і господарським будівництвом на своїй території. Тому місцеві Ради утворювали ор-

288