Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

.інь, пов'язаних із забезпеченням обороноздатності країни. Аж до кінця війни не було можливості дотримуватись встановленої Конституцією УРСР 1937 р. періодичності скликання сесій місцевих Рад. але все ж активізація цієї роботи у відбудовний період помітна.

Постійні комісії місцевих Рад відновлювалися рішенням виконкомів. До складу комісій входили як депутати, так і партійно-радянські активісти Поряд з вже традиційними створювались нові комісії, появу яких викликав воєнний час. Так, велике значення мала робота оборонних комісій. При всіх місцевих Радах створювалися комісії з забезпечення і побутового обслуговування сімей військовослужбовців та інвалідів війни.

Збереглася практика прийняття спільних постанов партійних та радянських органів, як правило, з найважливіших питань воєнного, політичного чи господарського життя республіки. Наприклад, тільки з червня 1944 р. по січень 1945 р. бюро Харківського обкому партії та Харківського облвиконкому прийняло 117 спільних постанов, що становило 49 % загальної кількості прийнятих облвиконкомом рішень. Спільні постанови бюро Запорізького обкому партії та облвиконкому у 1944 р. становили ЗО % загальної кількості прийнятих рішень. Водночас у більшості спільних постанов відчувається спроба підміни радянських органів партійними.

Важливою складовою державно-правового механізму Української РСР були правоохоронні органи, організація і діяльність яких пристосовувались до умов воєнного стану. Разом з функцією охорони державної безпеки і громадського порядку вони здійснювали також репресивні дії, пов'язані як з надзвичайними умовами війни, так і з особливостями тоталітарного режиму, який сформувався в СРСР ще в 30-ті роки.

Згідно з Указом «Про воєнний стан» у місцевостях, в яких оголошувався воєнний стан, всі справи про злочини, що підривали оборону, громадський порядок і державну безпеку, передавались на розгляд військових трибуналів.

Органам військової влади надавалося право передавати на розгляд військових трибуналів справи про спекуляцію, злісне хуліганство та інші злочини, передбачені Кримінальним кодексом, як-аю командування визнавало це необхідним за обставинами воєнного стану. Штати військових трибуналів затверджувалися спільними на-«и нарком юстиції СРСР і наркома оборони чи наркома війсь--морського флоту СРСР.

353

Розділ 4. Держава і право України в роки Великої Вітчизняної війни

$ 5. Відновлення радянської влади в Україні

Відразу ж після визволення України від німецьких загарбників обласні і народні суди відновили свою роботу, їх комплектування відбувалось з реевакуйованих суддів та резерву, створеного наркоматом оборони УРСР шляхом підготовки судових працівників на тримісячних юридичних курсах.

Вокругах Закарпатської України, а також у містах Ужгород і Мукачево на зразок судових органів радянської України створювалися народні суди, а в центрі краю — Ужгороді — вищий народний суд та спеціальний суд як суд лише першої інстанції для розгляду справ про злочини німецько-угорських окупантів проти народу Закарпатської України. Народні судді призначались Народною радою за поданням уповноваженого в справах юстиції з числа юристів, які заслужили довіру народної влади, а народні засідателі обирались на загальних зборах робітників, службовців і селян.

Відразу ж після визволення від загарбників території України військові трибунали радянської армії провели відкриті процеси над вищими нацистськими чиновниками та

їхніми посібниками — зрадниками Батьківщини, що грабували і знищували радянських людей. У грудні 1943 р. в Харкові, а пізніше в Києві1 за вироками військових трибуналів гітлерівські кати українського народу були на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 р. прилюдно повішені.

Відновлення діяльності органів прокуратури у визволених районах і містах мало важливе значення для найскорішої ліквідації наслідків тимчасової окупації території України. Відновлення радянського правопорядку, посилення боротьби зі злочинними проявами — такими були найважливіші завдання органів прокуратури України у звільнених районах. Багато часу й уваги приділяли прокурори і слідчі роботі надзвичайних державних комісій щодо виявлення і розслідування злочинів нацистських загарбників. Зібрані за допомогою прокуратури матеріали згодом були використані на Нюрнберзькому процесі головних німецьких воєнних злочинців та на інших судових процесах про злочини окупантів та їх пособників.

Вцентрі уваги прокурорів і слідчих постійно були охорона соціалістичної власності, виконання законів про зміцнення трудової дисципліни в промисловості та сільському господарстві, вчасне та повне задоволення потреб фронту і тилу в сільськогосподарських

продуктах.

1 Київський процес: Документи та матеріали. — К, 1995; СудеСжьій процес о

зверст-оах немецко-фашистских захватчикоа на торритории г. Харькова н Харьконской области в период их временной окупаний — М. 1943.

У загальнонаглядовій роботі органів прокуратури з початку звільнення України важливе місце знову посіла охорона прав військовослужбовців, членів їхніх сімей, інвалідів Вітчизняної війни.

Важливим в умовах звільнення районів було правильне вирішення цивільно-правових спорів, що виникали як наслідок беззаконня та свавілля, які панували на окупованій території (особливо багато було віндикаційних позовів власників майна, яке опинилося в чужому володінні; спорів про право на житлову площу, позовів про відшкодування збитків тощо).

В умовах воєнного стану на органи міліції України покладалися обов'язки із втілення в життя наказів військового командування, що стосувалися підтримки громадського порядку, і наказів, пов'язаних з встановленням особливого режиму у місцевостях, оголошених на воєнному стані. Міліція сприяла військовій владі у залученні громадян до трудової повинності для виконання оборонних робіт, охорони важливих об'єктів, боротьбі

зпожежами, проведенні воєнно-квартирних обов'язків, автогужевій повинності, у вилученні транспортних засобів у державних і громадських організацій та окремих громадян; у нагляді за дотриманням правил роботи підприємств, за правильністю відпуску товарів населенню.

Організаційні форми побудови радянської міліції у звільнених областях Української РСР залишались такими ж, як і в довоєнний час. Управління міліції перебували у складі УНКВС областей, а на місцях районні відділи міліції — у складі райвідділів НКВС. Основ-ними структурними підрозділами управлінь міліції областей були: політичний, карного розшуку, боротьби з розкраданням соціалістичної власності, оперативний, паспортний, державної автоінспекції і секретаріат.

Про характер діяльності міліції у відбудовчий період можна судити на прикладі завдань, поставлених перед Управлінням НКВС Львова у грудні 1944 р. Управління НКВС було зобов'язане негайно лриступити до виявлення і ліквідації злочинних і хуліганських груп, до 10 січня 1945 р. провести повну паспортизацію дорослого населення, забезпечити жорсткий паспортний режим, що виключав проживання у місті громадян без паспортної прописки. Були визначені заходи щодо організації міліцейською патрулювання, боротьби

здитячою безпритульністю. Було поставлено завдання до 1 січня 1945 р. спільно з міським і районними відділами міліції зміцнити і поповнити бригади сприяння міліції до 1200 осіб, забезпечити через ■шкжкоми організацію цілодобових чергувань жителів у всіх будинках міста; разом з органами міліції проводились розширені наради комендантів та двірників щодо боротьби з хуліганством і під-

. -•;

355