Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

2. Державний лад

§ 2. Державний лад

повоєнні роки в країні зберігається тоталітарний режим Сталіна, ще більше зміцнюється адміністративно-командна система, без якої були неможливі існування і побудова державного соціалізму. Незважаючи на це, перехід до мирної праці об'єктивно вимагав демократичних змін в організації і діяльності держапарату. Надзвичайні органи. Насамперед було ліквідовано надзвичайні органи влади та управління, створені у війну. Вже 4 вересня 1945 р. було прийнято

рішення про ліквідацію Державного комітету оборони та його органів на місцях. Навесні 1946 р. було скасовано воєнний стан. Органи військового командування, які за умов воєнного стану виконували функції органів державної влади, передали їх місцевим Радам. Але звичка звертатися за допомогою до надзвичайних органів виявилася сильнішою. У випадках, коли у стислі строки було потрібно вирішувати великі завдання, посилювалось партійне керівництво. У повоєнні роки партійні органи продовжували грубо та відверто порушувати демократичні принципи управління. Вони опікали державні та господарські установи, втручалися в їхні повноваження, а то й зовсім підмінювали їх. При цьому вони діяли засобами адміністрування.

Таким чином тривав процес інтеграції партійного та державного апарату. Наприклад, за ініціативою лютневого (1947 р.) Пленуму ЦК ВКП(б) в МТС вводилася посада заступника директора з по-літчастини з дуже широкими повноваженнями. Він повинен був поліпшувати роботу МТС, забезпечувати правильні взаємовідносини між МТС і колгоспами, пильнувати, щоб МТС і колгоспи суворо дотримувалися договірних зобов'язань, але без взаємного приховування. В УРСР у 1947 р. на посаду заступників директорів МТС з політчастини було направлено 1240 комуністів.

Наприкінці 40-х років виникли труднощі й на залізничному транспорті. Вихід з такого становища знову побачили у зміцненні партійного керівництва. 29 вересня 1948 р. ЦК ВКП(б) ухвалив створення на залізничному транспорті політорганів — політвідділів на залізницях та у відділеннях, а також на великих будівництвах залізничних магістралей. У Міністерстві шляхів було засновано по-літуправління. На иолітуправління та політвідділи покладалися, такі завдання: виховання робітників залізничного транспорту «в дусі

беззавітної відданості соціалістичній Вітчизні та суворого дотримання державної й трудової дисципліни», всебічне зміцнення єдиноначальності на всіх ланках залізничного транспорту, піднесення політичної та трудової активності залізничників для поліпшення роботи залізниць і забезпечення виконання та перевиконання державних планів перевезень.

Як бачимо, політичні органи, створені і в МТС, і на залізничному транспорті, поєднували в собі партійне та державне керівництво. Це надавало їм надзвичайного характеру. Але їх діяльність не дала бажаного ефекту.

Конституційні органи. Здійснювалася реорганізація конституційних органів влади та управління. Перші післявоєнні вибори до Верховної Ради СРСР відбулися у лютому 1946 р., до Верховних Рад союзах і автономних республік — у 1947 р. В УРСР вони відбу-и 9 лютого 1947 р. Головою Президії Верховної Ради УРСР було обрано М. Гречуху. Надалі додержувалися строків чергових виборів до вищих органів влади УРСР та строків їх законних повноважень. Вибори до Верховної Ради створювали видимість прагнення до демократизації державного ладу, хоча, як і раніше, фактичних виборів не було: балотувався один кандидат на одне депутатське місце. У депутатському корпусі вирішальну роль відігравала партійно-радянська номенклатура.

До радянського виборчого права було внесено лише одну зміну. Встановлювалася відмінність щодо віку користування активним і пасивним виборчим правом. Право обирати, як і раніше, мали громадяни, яким виповнилося 18 років. Але віковий ценз для обрання у вищі органи влади дещо підвищився. Депутатом Верховної Ради УРСР громадянин міг стати з 21 року, а Верховної Ради СРСР — з 23 років.

Ці зміни аж ніяк не обмежували виборчих прав радянських громадян. Правильне виконання завдань, що постали перед державою і народом після перемоги у війні, вимагало від обранців народу більших знань, відповідальності, уміння мобілізуватися. А всі ці «ості людина набуває з роками, з навчанням у загальноосвітніх і спеціальних закладах, з трудовим та життєвим досвідом. Отже, зазначені зміни розглядалися як нова гарантія компетентності депутатського складу вищих органів Радянської держави, ефективності їхньої роботи.

У березні 1946 р. Раднарком СРСР було перетворене на Раду Міністрів, а наркомати — на міністерства. Ці перетворення відбу-

382

І'ч.іОіл 5. Держави і примо України у перші покосиш роки

2. Державний лад

лися і в Україні1. Такі назви урядових органів були прийняті в міжнародній практиці, тому це полегшувало зв'язок УРСР і СРСР а іншими державами.

УСРСР головою Ради Міністрів залишався Сталін. Як і раніше, він поєднував цю посаду з посадою генсека. Це сприяло інтеграції партійних органів у державні структури. Щоправда, у 1952 р., після XIX з'їзду КІІРС, Сталін звернувся до пленуму ЦК КГІРС з проханням звільнити його з посади генсека. Звичайно, пленум не погодився з цим проханням, на що й розраховував Сталін. Хоча XIX з'їзд постановив називати вождя партії скромніше — тільки першим Секретарем ЦК КПРС, Сталін залишився фактичним главою держави. Одноособово, єдиновладно, безконтрольно він вирішував долю країни, її народів, у тому числі України та її народів, втручався в усі сфери управління.

Зростанню особистої влади Сталіна вельми сприяло присвоєння йому вищого військового звання — генералісимуса (ініціатива цієї акції також належала йому). В оточенні Сталіна в цей час з'явилася і поширилися нова назва — «хазяїн». Як не згадати при цьому відповідь царя Миколи II на питання анкети всеросійського перепису населення про рід його занять: «Хазяїн землі Руської».

Слід визнати, що певною мірою зміцненню диктатури Сталіна сприяла велика перемога радянського народу у війні, лаври якої Сталін безсоромно привласнив.

В Україні відбувалося те ж саме. Перший секретар КП(б)У М.Хрущов з лютого 1944 р. був водночас і головою уряду. Щоправда, період з березня по грудень 1947 р. комуністичною організацією України керував Каганович, виконував завдання Сталіна щодо розгрому під

приводом боротьби з націоналізмом чесних українських кадрів. Пізніше, на XXII з'їзді КПРС ганебну діяльність Кагановича в Україні було названо «чорними днями»2.

Угрудні 1947 р. М. Хрущов був обраний першим секретарем КПУ, але головою Ради Міністрів призначили тоді іншу особу — Д. Коротченка. М. Хрущов у грудні 1949 р. повернувся до Росії, бо був обраний секретарем ЦК ВКГІ(б) і першим секретарем Московського обкому партії. Замість нього першим секретарем КІ1(б)У став Л. Мельников. Поза будь-яким зв'язком з об'єктивними умовами кількість союзних і союзнореспубліканських міністерств у 1945—1953 рр. то збільшувалася, то зменшувалася. Безперечно, це відбивалося на іх-

1Відомості Верховної Ради УРСР. — 1946. — М 56. — Ст. 52; Хрестоматія з історії держави і права України. — Т. 2. — С. 468—469.

2Барах В. К. Україна після Сталіна Нариси історії. 1953—1985. — Л., 1992. —

С. 19

шй нормальній діяльності, створювало певну нестабільність. На кінець періоду, що вивчається, в Україні було 20 союзио-респуб-нських міністерств і лише сім — республіканських. Це співвідношення переконливо вказувало на поглиблення втручання союзного центру у внутрішнє управління Україною.

Місцеві органи влади і управління. У період з 25 вересня 1945 р. до 4 липни 1946 р. ліквідовуються органи, які діяли на місцях за воєнним станом, замість них відбудовуються Ради депутатів трудящих. Перші «вибори» до Рад після війни в УРСР були проведені 21 грудня 1947 р. У подальшому «вибори» до місцевих Рад відбувалися 17 грудня 1950 р. та 22 лютого 1953 р. Кількість депутатів у Радах в цей час перевищувала їх кількість у 1947 р. Але Ради так і не стали самостійними. Хоча партія і в Україні, і в СРСР неодноразово «для годиться» засуджувала становище, за яким партійні органи підмінювали місцеві Ради, останні, як і раніше, були лише виконавцями волі партії. Чисельність робітників і селян у Радах зменшувалася, а представників номенклатури — зростала.

Улистопаді 1949 р. було затверджено герб, гімн та прапор УРСР, які мали символізувати її соціалістичний характер.

Суд. З 21 вересня 1945 р., коли було скасовано широку юрисдикцію військових трибуналів, відбудовується законна юрисдикція народного суду та судів вищих інстанцій.

У1947—1948 рр. поновлено склад обласних судів. На терито-ріі Закарпаття було засновано таку судову систему: окружні народні суди, вищий народний суд та спеціальний суд. Але незабаром там було уведено таку ж саму судову систему, як і п усій Україні Надалі вживалися деякі заходи щодо реформування судової системи республіки. В

Україні, як і в СРСР загалом, у 1949 р. вперше організовуються вибори народних судів відповідно до Конститу-'•'РСР 1937 р. і Закону СРСР про судоустрій 1938 р. За Положенням від 10 жовтня 1948 р. народні суди обиралися безпосередньо громадянами району. Це мало наблизити народний суд до мас, посклити довіру громадян до нього, підвищити його

відповідальність. Віковий ценз обрання суддів та народних засідателів був визначе-ний у 23 роки1. На жаль, вибори суддів і народних засідателів мали формальний характер.

У1948 р. скасовувався порядок накладання на суддів дисцип-лшарних стягнень (їх накладали міністр, начальники облюстів та голови обласних та крайових судів). За новим порядком засновува-лмея спеціальні колегії в дисциплінарних справах при обласних,

Вежшости Верховного Совета СССР. — 1948 — № :18 ЗК5