Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2
.pdfРозділ 6. Держава і право України в період десталінізаціі
4. Державний лад
побоювалися не тільки народних мас, але й один одного. Але склад Президії ЦК КПРС і Президії Ради Міністрів СРСР було скорочено.
Друга передумова майбутніх змін — поява нового авторитетного лідера партії та держави. Ним став М. Хрущов. До 5 березня 1953 р. він був першим секретарем Московського комітету партії та секретарем ЦК КПРС. На спільному засіданні йому було доручено зосередитися на роботі секретаря ЦК партії, а у вересні 1953 р пленум ЦК КПРС обрав його першим секретарем партії. Це було визнанням зростання його авторитету. М. Хрущов став лідером тому, що у той час виражав корінні інтереси суспільства. Він очолив боротьбу з культом особи, за демократизацію партійного і державного керівництва. За безпосередньої, ініціативної участі Хрущова готувався XX з'їзд партії, документи про засудження культу і подолання його наслідків. Хрущов був тверезо мислячою людиною, яка розуміла безвихідь ситуації, що склалася в країні, згубність для партії і держави збереження надалі сталінського режиму, соромився своєї участі в антинародних діяннях Сталіна. «Хрущов, який був звичайним пташеням
сталінського гнізда, раніше інших став розуміти, наскільки понурим і зловісним воно було»1.
В Україні також відбувалися кадрові перестановки. 13 червня 1953 р. пленум ЦК КПУ усунув з посади першого секретаря КПУ Л. Мельникова, якого було звинувачено у російському шовінізмі. Замість нього був обраний О. Кириченко. 26 грудня 1957 р. його змінив М. Підгорний, а у 1963 р. секретарем Компартії України став П. Шелест. Всі ці керівники свого часу були висунуті М. Хрущовим.
Ще однією передумовою боротьби з культом особи було усунення такої огидної фігури, вірної опори сталінського режиму, як Л. Берія. Він готувався сам стати диктатором. В Україні його спільником був міністр МВС П. Мешик. 26 червня 1953 р. Берію було виключено з партії, потім його судили, і 23 грудня 1953 р. він був розстріляний за антидержавні дії. Викриття Берії змусило вище керівництво партії та держави перейти до радикальних змін.
Державний апарат. З 1954 р. розгортається робота щодо демократизації партійного і державного життя. По суті, це вже була боротьба з культом особи Сталіна. Але тільки після XX з'їзду КПРС розпочинається широкий процес десталінізації у державному будівництві. У політичній сфері ставилося завдання усунення порушень демократії та законності, а також усіх шкідливих наслідків цих порушень. Відповідно до цього в основу процесу деста-
1 Ва/ікогохов Д. Семь вождей. — С. 343. 414
догізації було покладено такі демократичні принципи: визнання за ■іродом ролі творця історії, розвиток його творчої активності, турбота про народні інтереси; опора на науку, знання об'єктивних законів суспільного розвитку; колективне керівництво.
Як і раніше, у боротьбі за соціалізм вирішальна роль відводилася компартії.
XX з'їзд КПРС постановив і продовжити роботу з удоскона-аганя державного апарату, повернутися до питань конкретного керівництва господарством країни. Мета — керувати численними гаями народного господарства і культури компетентніше і диференційованіше: поєднувати колегіальність обговорення і особисту відповідальність; позбавлятися від бюрократичних спотворень. Висувалася вимога удосконалити організаційні форми: спростити структуру управління, рішуче усувати проміжні ланки, наближаючи центр до місць, поглиблювати спеціалізацію управління, зробити апарат управління економним. Робилися спроби зламати команд-■о-бюрократичні методи управління, установлені у ЗО—40-х роках, рішуче викорінити їх з діяльності апарату. Передбачалося усуненая з апарату одіозних сталіністів.
Але цей процес відбувався повільно, важко, часто наштовхувався на прихований, а то й відкритий опір. Сталіністи не збиралися складати зброю. Відірвані від життя народу, перебуваючи у полові старих уявлень, вони відкидали усі демократичні починання Представники старої гвардії (Молотов, Маленков, Каганович та ін.) згуртувалися і через рік після XX з'їзду КПРС — у червні 1957 р. — ■ішли у наступ, щоб врятувати сталінський режим і самим утриматися при владі. Використовуючи свою кількісну перевагу у Нрези-ДК, вони постановили усунути М. Хрущова з поста першого се-вретаря ЦК партії (серед членів Президії один лише Мікоян під-трашував Хрущова). Проте пленум ЦК відкинув це рішення і щатримав курс XX з'їзду. (Це був єдиний випадок, коли ЦК не підваришся рішенню Президії). Пленум засудив антипартійну групу Молотова, усунув її учасників з партійних постів. Пізніше вони бу-лш виключені з партії. Важливе значення у цьому мала підтримка, яку М. Хрущов отримав з боку армії (військовий міністр — маршал Іуков).
Керівництво України також підтримало М. Хрущова. До речі, ■вртійні та державні керівники України деякий час дружньо співп-іи з М. Хрущовим, були його опорою. О. Кириченко, М. Під-Д. Полякський та П. Шелест входили до складу Політбюро, <у було лише 11 осіб. Такий стан був корисний для України, ; підвищував її державну вагу.
415
Розділ б. Держави і право України в період десталіниацн
§ 4. Державний лад
ІІНІЦІ органи д«ржанної влади та уираиліііия. Вживаються заходи щодо посилення представницького складу Верховної Ради, зокрема від робітників. Так, у березні 1959 р. до Верховної Ради УРСР було обрано 126 робітників, тобто 27,6 % її складу. При цьому зростає кількість депутатів Верховної Ради — українців (на 1 червня 1954 р. вони становили 75 %)• Розширяються компетенція Верховної Ради, обсяг її нормот-ворчоі та контрольно-
розпорядчої діяльності. Не зайвим буде повторити, що Законом СРСР від 11 лютого 1957 р. до компетенції союзних республік, тобто їхніх Верховних Рад, передано право самостійно вирішувати низку важливих питань з управління, передусім економікою. Таким чином, з 1957 р. Верховна Рада УРСР поряд із затвердженням бюджету республіки почала затверджувати щорічні народногосподарські плани (раніш це входило до компетенції уряду). У такий спосіб об'єднувалася діяльність із затвердження держбюджету і народногосподарського плану, що дуже важливо, оскільки виконання бюджету і планує процесом взаємозв'язаним.
У 1959 р. в УРСР було прийнято закон, який установив порядок відклику депутатів Верховної Ради, а також депутатів Рад інших рівнів, що не виправдали довір'я виборців. Виборці дістали право відкликати таких депутатів у будь-який час1.
Законодавча діяльність Верховної Ради відбувалася при залученні до неї широких мас. Найбільш значні законопроекти виносилися на попереднє всенародне обговорення. Але при цьому ще зберігалося багато формалізму і показухи.
Збільшення обсягу роботи Верховної Ради СРСР обумовило виникнення нового структурного підрозділу — Економічної комісії при Раді Національностей. Вона була створена 11 лютого 1957 р., формувалась на паритетних началах — по два представники від кожної союзної республіки.
В УРСР у цей період Верховну Раду очолювали: до січня 1954р. М. Гречуха (обіймав цю посаду з 1939 р), потім його змінив Д. Коротченко. Він мав значний досвід партійного керівництва, а в роки війни входив до керівництва партизанським рухом в Україні. Відразу ж після смерті Сталіна була спрощена організація Ради Міністрів СРСР. На чолі Ради Міністрів залишилася лише Президія. До неї увійшли голова Ради Міністрів та його перші заступники. Після того, як цю посаду у 1955 р. залишив голова уряду Г. Маленков, його змінив М. Булганін. Але він виступав проти радикальних змін у господарському житті та управлінні державою.
1 Ведомости ВС УССР. — 1959. — *А 32. — Ст. 170. 416
І