Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

і!.'.

•чи

І'о.іділ 5. Держала і право України у перші повоєнні роки

* * *

Отже, у повоєнні роки не виправдалися сподівання нашого народу на демократизацію суспільно-політичного ладу країни. З такими труднощами завойована перемога над фашизмом була використана правлячими колами радянської держави у своїх, вузькономенклатурних, а не народних інтересах. Тривало посилення адміністративно-командних методів управління промисловістю, сільським господарством, соціально-культурною сферою. Посилились масові репресії як метод збереження тоталітарного режиму, особистої влади Сталіна1.

Як уже зазначалося, тоталітаризм виявлявся, зокрема, в інтеграції керівництва партійного і державного апарату, формуванні так званої «номенклатури» — реальної влади у державі, яка спиралася на силові структури. При цьому слід мати на увазі, що багатомільйонна маса трудівників, у тому числі й рядових членів партії, по суті, стояла далеко від цієї «номенклатури». Своєю сумлінною працею, а у воєнний час і власним життям вона захищала державу, примножувала на заводах, фабриках, у колгоспах її багатство та могутність. І тільки «номенклатура» незаслужено користувалась благами життя, пільгами та привілеями. Усе це яскраво виявилося у перші повоєнні роки. Тоталітарна система девальвувала моральні цінності, калічила душі людей, прагнучи перетворити їх у безсловесні «гвинтики».

Розділ шостий Держава і право України в період десталінізації

(друга половина 1950-х — перша половина 1960-х рр.)

1 Соломок Л. Советская юстиция при Сталине / Пер англ — М, 1998 — С. 432—

436

400

§ 1. Десталінізація

талін був стрижнем тоталітарної системи. Після його смерті 5 березня 1953 р. почалося визволення народів Союзу РСР, у тому числі й України, від жорстокого режиму культу особи Сталіна. Це явище дістало назву десталінізації. Воно було головним змістом розвитку держави і права України, як і інших республік СРСР, приблизно упродовж десятиріччя.

Перші ознаки десталінізації стали очевидними незабаром після смерті Сталіна. Вже червневий пленум ЦК КПРС у 1953 р. проголосив курс на відбудову

внутрішньопартійної демократії, припинення зловживань законністю. Пленум ЦК Компартії України, що

401

»мм

Розділ 6. Держава і право України в період дгсталітлаци

§ 1. Десталінізація

відбувся 29—ЗО липня 1953 р., повністю підтримав рішення червневого пленуму ЦК КПРС.

Процес десталінізації особливо пожвавився після XX з'їзду КПРС (лютий 1956 р). На ньому за доповіддю першого секретаря ЦК партії М. Хрущова було прийнято постанову про культ особи і подолання його наслідків. Уперше на весь голос було сказано правду про становище в країні та партії, про необхідність радикальних змін.

Через чотири місяці після з'їзду — ЗО червня 1956 р. — ЦК КПРС прийняв постанову «Про подолання культу особи та його наслідків», де висловлювалася рішучість держави і партії продовжувати боротьбу проти культу особи, тобто викривати й усувати негативні наслідки цього режиму1.

Викриття культу особи Сталіна — найграндіозніша подія в житті радянського суспільства в період, що розглядається, яка за своїм значенням виходить далеко за його межі. Вона вплинула на весь наступний розвиток радянського суспільства і держави, а також на подальший перебіг світової історії.

М. Хрущов виявив велику мужність, коли переконав або примусив членів ЦК партії, а згодом і делегатів XX з'їзду зрозуміти необхідність викриття культу особи, відмови від нього. Однак зараз, коли минуло більше сорока років з часу роботи з'їзду, не можна не бачити, що дії партії та уряду з розвінчування культу особи були половинчасті, непослідовні, суперечливі, особливо на місцях, у тому числі й в Україні. Причин цьому було немало. Одна з них — очевидний страх людей з оточення Сталіна, що у процесі боротьби з культом його особи буде виявлена й їхня причетність до сталінських злочинів; друга — відсутність у той час необхідних наукових і фактичних даних про режим культу взагалі й тоталітарний режим в СРСР особливо. Внаслідок цього на XX з'їзді культ особи пояснили як явище, пов'язане з особливостями характеру Сталіна, а також з тяжкими умовами становища Радянської держави (з капіталістичним оточенням, наприклад), і справа обмежилася засудженням зловживань владою, одіозних крайностей режиму, таких як масові незаконні репресії, девальвація моральних цінностей, ідеологічний тиск тощо.

Відповідно до цього намічалися заходи боротьби з культом особи, але вони не могли бути ефективними, бо не пов'язувалися зі справжніми причинами прояву культу особи, його природою. Культ особи с об'єктивним соціально-політичним явищем, що з'явилося

в