Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

Розділ б. Держава і право України в період десталтізації

§ 3. Україна у складі Союзу РСР

§ 3. Україна у складі Союзу РСР

к, період, що вивчається, Україна перебувала у складі Союзу РСР. У лютому 1954 р. її територія збільшилася. Тоді Указом Президії Верховної Ради СРСР Кримська область була передана від РСФСР до складу України1. Ця передача обґрунтовувалася економічною і територіальною близькістю України і Криму, їхніми тісними господарськими, культурними зв'язками. Акція присвячувалася 300-річчю Переяславської Ради.

Передача Кримської області Україні потягла зміни в правовому статусі Севастополя. Раніше він, будучії містом республіканського підпорядкування, підлягав Москві й фінансувався урядом Російської Федерації. З передачею ж Криму Україні він став містом республіканського підпорядкування в Україні і відтепер порядко-вувався безпосередньо Києву і фінансувався Києвом.

В Україні були перейменовані деякі міста й області. У січні 1954 р. стародавнє українське місто Проскурів перейменовано у Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область — у Хмельницьку. Розширюється компеті-нція союзних республік, у тому числі й України. Було відновлено норму Конституції СРСР 1924 р. про віднесення до відання союзної республіки розв'язання питань її адміністративно-територіального устрою2. Це мало стати гарантією територіальної цілісності союзної республіки. За Конституцією СРСР 1936 р. такі питання перебували у виключній компетенції Верховної Ради СРСР. Але з огляду на те, що адміністративно-територіальна система Радянської держави в цілому та кожної союзної республіки була досить усталеною, між ними існувала взаємна довіра. Зберігання зазначеного права за Союзом РСР створювало б надмірну, зайву централізацію. Тепер вже СРСР не міг змінити чи зменшити територію України без її згоди на це. Крім того, зміцнення територіальної цілісності України забезпечувало розвиток ініціативи та відповідальності її органів державної влади й управління, надавало їм можливість вирішувати питання адміністративно-територіального устрою з урахуванням усіх місцевих особливос-геЯ

1Хрестоматія з історії держави і права України. — Т. 2. — С. 495—496.

2Відомості Верховної Ради УРСР. — 1954. -№«!- Ст. 80

410

Україна разом з іншими союзними республіками дістала також нові права в управлінні своїм господарством. Це зумовлювалося потребою прискорення розвитку економіки, а також досягненнями України в господарському та культурному будівництві, наявністю у неї власних національних кадрів керівників.

Були розширені права України в державному плануванні та фінансуванні її господарства. За постановою Ради Міністрів СРСР від 4 травня 1955 р. «Про зміну порядку державного планування та фінансування господарства союзних республік» Рада Міністрів України дістала право самостійно: 1) затверджувати плани виробництва та розподілу усіх видів промислової продукції, що виробляють підприємства республіканських міністерств, відомств і промислової кооперації; 2) затверджувати титульні списки капітального будівництва республіканських міністерств і відомств, незалежно від кошторисної вартості; 3) передбачати для республіканських міністерств і відомств завдання з підвищення продуктивності праці, чисельності працівників, фонду зарплати тощо; 4) залишати у своєму розпорядженні 50 % будівельних матеріалів і низку промислових товарів широкого споживання, вироблених на підприємствах загальносоюзного та союзно-республіканського підпорядкування по-над квартальний план. Тоді ж, у 1955 р., Україна як союзна республіка одержала право затверджувати проект бюджету республіки та звітувати про виконання бюджету. Тепер в загальнодержавному бюджеті СРСР зазначалася лише сума витрат за основними напрямками (фінансування народного господарства, витрати на соціальні і культурні заходи, на утримання апарату управління) по СРСР в цілому, а Верховна Рада УРСР самостійно розподіляла передбачені в бюджеті кошти між республіканським і міськими бюджетами. Раніше, як відомо, бюджет союзної республіки із зазначенням сум витрат по двох частинах — по республіканському і місцевому бюджетах затверджувала Верховна Рада СРСР. Цей порядок централізованого планування витрат обмежував самостійність союзних республік у роаподілі і перерозподілі коштів між республіканським і місцевим бюджетом, а також у фінансуванні окремих заходів.

Рада Міністрів УРСР одержала право залишати у своєму розпорядженні резерви по праці, капіталовкладеннях, фондових мате-рилах, самостійно відносити тільки що створені підприємства і організації до відповідної групи (категорії) в оплаті праці, надавати окремим колгоспам відстрочку від здавання державі сільгосипро-ггів за обов'язковими поставками, внесення натуральної та гро-оплати за працю МТС та ін.

411

Розділ 6. Держачи і прано України в період десталгнізаціі

Зміцненню статусу України сприяло розширення іі права видавати закони та інші нормативні акти щодо питань її повноважень. У лютому 1057 р було відновлено положення Конституції СРСР 1924 р. про віднесення до відання союзних республік законодавства про їх судоустрій, про прийняття цивільного, кримінального та процесуального кодексів1. Союзу РСР було залишено право встановлювати Основи законодавства в цих галузях.

Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік визначали нові напрями законодавчої діяльності України. Вони санкціонували видання в Україні законів у галузі авторського права, спадкового права, надали Україні можлиьість встановлювати нові види покарання, форму та порядок участі громадськості у виправленні засуджених.

Норми багатьох Основ звертаються до регламентації взаємовідносин союзних республік, в тому числі й України, з іншими суб'єктами Союзу РСР. З метою найкращого регулювання взаємин між союзними республіками у лютому 1957 р. в Раді Національностей Верховної Ради Союзу РСР була утворена нова комісія — економічна — для координації діяльності союзних республік з розвитку народного господарства. Вона готувала для Ради Національностей пропозиції з питань господарського та соціальнокультурного будівництва в союзних республіках. Комісія розглядала також запити України, як і інших союзних республік, про здійснення тих чи інших заходів у галузі господарства, освіти, охорони здоров'я, благоустрою міст і сіл, побутового обслуговування населення. Ця комісія не просто координувала взаємини України з іншими союзними республіками, а взагалі регулювала відносини України з Союзом РСР в цілому.

4.Державний лад

§4. Державний лад

останні роки життя Сталіна здорові сили радянського суспільства дедалі більше усвідомлювали важкі наслідки йо-'~!іи^> го диктатури для країни, замислювалися над необхідніс-*.*! тю радикальних змін в економіці і державній владі Реальна боротьба з культом Сталіна, демократизація радянського суспільства і держави

стали можливими внаслідок збігу низки передумов. Перша — смерть Сталіна 5 березня 1953 р. Вона стала поштовхом до визволення країни від створеного деспотичного режиму правління, відкрила шлях до відновлення суспільства. Смерть Сталіна неминуче викликала зміни насамперед у складі керівництва держави, примусила замислитися про майбутнє країни. Але спочатку правлячі особи розгубилися, злякалися за власну долю. Вважаючії себе спадкоємцями Сталіна, вони обачливо намітили кадрові перестановки, намагаючись утриматися при владі. До речі, соратники Сталіна почали ділити владу і портфелі ввечері 5 березня 1953 р., ще до смерті вождя1, яка сталася о 21 годині 50 хвилин. Ці кадрові зміни були оформлені після смерті вождя на спільному засіданні пленуму ЦК КИРС, Ради Міністрів, Президії Верховної Ради Союзу РСР, а затим і на Верховній Раді Ь березня 1953 р. Вони пояснювалися необхідністю забезпечити безперебійне і правильне керівництво життям усієї країни, згуртованість цього керівництва, не допустити розброду та паніки. В ре-.таті цього найважливіші ключові посади були розподілені між з:рнмми соратниками Сталіна. Першим секретарем ЦК КПРС став '.аленков, якого ще за життя Сталіна розглядали як другу особу » партії. Він зайняв також посаду голови Ради Міністрів СРСР. Його заступниками були призначені Л. Берія, М. Булганін, Л. Кагано-ь-ч Міністром закордонних справ став В. Молотов, військових — М Булганін. Головою Президії ВР СРСР було обрано К. Ворошило-и ЯКИЙ замінив на цій посаді М. Шверніка. Ці кадрові призначення жали підтвердити непохитність адміністративно-командної системи, створеної Сталіним, зберегти звичні політичні форми.

У рішеннях спільного засідання був один новий та багато-іцяючий нюанс — Г. Маленков проголосив перехід до колектив-керівництва і в партії, і в державі, оскільки соратники Сталіна

1 Ведомости Верховного Совета СССР. — 1957 — №і — Ст. 63, Хрестоматія з історії держави і права України. — Т. 2. — С. 511.

412

' Шштогоно* Д. Сомь вожлей. Галерея лидеров СССР в 2-х книгах — Ки 1 — М.

ІЯП. — С. 326—328. 413