Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2
.pdfРоіділ 6. Держива і прало України в період Оесталінілацч
$ 5. Основні риси прала
У травні 1955 р. знімалася заборона на продаж, обмін та відпускання на сторону обладнання й матеріалів1. Скасування цієї заборони усувало Істотні перешкоди у цивільному обороті, правильному розподілі і перерозподілі об'єктів державної власності між їхніми володільцями і сприяло доцільному, за їх прямим призначенням, використанню засобів і знарядь виробництва. У серпні 1955 р. Рада Міністрів СРСР постановила розширити права директорів підприємств.
Втім, підприємства (і радгоспи, і господарські організації) також не мали необхідної самостійності для участі у цивільному обороті. Вони підпорядковувалися централізованому плануванню та адміністративним розпорядженням відповідних відомств.
Права ж міністрів і керівників у розпорядженні обладнанням і матеріалами розширилися. Отримали право розпоряджатися матеріальними ресурсами і грошовими коштами Ради Міністрів союзних республік, у тому числі й Ради Міністрів України.
Водночас, особливо на початку 60-х років, все більше усвідомлюється необхідність використання матеріальних стимулів в управлінні, впровадження на підприємствах госпрозрахунку. У зв'язку з цим доречно згадати такий факт. Відомий економіст, професор Харківського держуніверситету Є. Г. Ліберман у 1963 р. написав М. Хрущову листа, в якому обгрунтував необхідність використання історичного досвіду і якнайскорішого переходу до товарно-грошових відносин, застосування принципу матеріальної оцінки результатів праці. На жаль, цей напрям у розвитку економіки і в цивільно-правовому регулюванні не набув розвитку.
Трудове право. У період, що вивчається, основним джерелом правового регулювання праці, як і колись, залишався КЗпІІ 1922 р. Але він постійно доповнювався нормами, які розширювали трудові гаранти.
25 квітня 1956 р. скасовувалася кримінальна відповідальність за самовільне залишення роботи2. На почату 1957 р. (18 лютого) відмовилися від призовів (мобілізації) молоді в ремісничі і залізничні училища. Для кращої охорони праці підлітків заборонялося приймати на роботу осіб молодших 16 років Тепер, як і до 26 червня 1940 р., робітник мав право припинити трудові відносини, якщо поінформував про це адміністрацію за два тижні до зазначеного ним строку залишення роботи. Таким чином, поновлювалося право гро-
1Ведомости ВС СССР. — 1953. — № 8 — Ст 193.
2Відомості ВР УРСР — 1956. -Мі- Ст. 126
мадянина за власними бажаннями укладати й припиняти трудовий договір.
Увипадках, коли ініціатива від адміністрації, для звільнення працівника з мітою захисту його прав вимагався дозвіл профспілки.
Відбувався процес скорочення норми робочого часу. 3 10 березня 1956 р. для робітників і службовців робочий день напередодні вихідних і свят був скорочений на дві години. З 1958 р. розпочалося переведення всіх робітників і службовців на 7-годинний робочий і.
У1960 р. ця робота була завершена1.
Для певних категорій трудящих встановлювався 6-годинний робочий день, наприклад, для осіб, зайнятих на підземних роботах, для робітників і службовців у віці від 16 до 18 років.
Урезультаті встановився основний тип робочого тижня — 6-денний, тривалістю в 41 годину. У кінцевому підсумку, робочий тиждень скоротився на 6,5 годин.
Були посилені гарантії у наданні щорічних відпусток підліткам. З 1 квітня 1950 р. значно збільшилася тривалість відпусток, що надавалися працюючим жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами з 77 до 112 днів (56 днів до пологів і 56 днів після них).
Пільги надавалися студентам, які навчалися без відриву від виробництва.
Зросла роль матеріальних і моральних стимулів до праці. У 1954 р. в Союзі було створено Комітет з питань праці і зарплати спеціально для упорядкування заробітку і розподільчих відносин. Одним із значних заходів у цій сфері стало підвищення з 1 січня 1957 р. зарплати низькооплачуваним робітникам і службовцям. Для них був визначений мінімум заробітної плати.
З 1 січня 1957 р. скасовувався прибутковий податок з неодружених, одиноких та низькооплачуваних громадян. Слід мати на увазі, що зарплата трудящих у цей період зростала також за рахунок скорочення робочого часу.
Удеяких виробництвах виплачувалася додаткова грошова винагорода за вислугу років і бездоганну трудову діяльність.
Усерпні 1956 р. поновлювалася найпочесніша на той час форма матеріальної винагороди
— Ленінська премія. Вона присуджувалася за найвидатніші роботи в галузі науки й техніки, літератури т« мистецтва.
Водночас дедалі ширше практикувалися заходи морального стимулювання. Серед них
щорічне святкування днів окремих про-
1 Всяомости ВС СССР. — 1956 -№5.- Ст. 135.
1X1
І'оіділ б. Держава і право України в період десталінмаци
§ 5. Основні риси права
фесій. ОДНИМ З перших було оголошено щорічним святом «День будівельника».
Вже згадувалося, що 25 квітня 1956 р. скасовувалася судова відповідальність робітників і службовців за самовільне залишення роботи на підприємстві чи в установі або прогул без поважної причини. Саме поняття самовільного залишення зникає, бо поновлюється норма КЗпІІ про право громадянина за своєю волею припиняти трудовий договір. Ступінь суспільної небезпеки прогулів без поважних причин у нових економічних і політичних умовах слабшає і тому до прогульників досить застосовувати заходи дисциплінарного чи громадського впливу. Керівник сам міг обрати щодо прогульників будь-яке дисциплінарне стягнення, передбачене правилами трудового розпорядку, аж до звільнення, з вказівкою у трудовій книжці причин звільнення.
Положення про права фабзавкомів і місцевих комітетів від 15 липня 1958 р. спрямовувало профспілки на активну участь в охороні праці1. На фабзавкоми та місцеві комітети покладався спеціальний контроль за виконанням адміністрацією законодавства про працю.
Активізувалася також захисна функція профспілок. В ст. 10 Положення заборонялося звільняти робітників і службовців за ініціативою адміністрації без згоди на те ФЗК чи МК.
Зазначені положення свідчили про тенденцію до встановлення самоврядування трудящих у сфері регулювання праці, зміцнювали трудовий колектив та органи первинних організацій профспілок як ланки системи самоврядування.
Відомі гарантії для трудящих створював новий порядок вирішення трудових спорів, що набрав чинності 31 січня 1957 р.2 Він же розширював участь профспілки у розв'язанні трудових спорів.
В усіх підприємствах і установах створювалися комісії з трудових спорів — КТС. Вони організовувалися за згодою адміністрації І профспілок на підставі рівного представництва від них, тобто на паритетних засадах. До компетенції цих комісій входив розгляд трудових спорів з різних питань трудового права (звільнення, переведення на іншу роботу, оплата понадурочних робіт, простою та ін.). КТС були першою інстанцією. Другою інстанцією були ФЗК та МК, де за скаргою робітника розглядалося рішення КТС. При цьому друга інстанція дістала право видавати свідоцтва на примусове виконання винесених нею рішень за трудовими спорами.
Держава вживала заходів для поліпшення умов життя громадян, які припинили трудову діяльність за віком або через хвороби, непрацездатних громадян, осіб, які втратили годувальника. Помітною подією в удосконаленні соціального забезпечення зазначених категорій громадян став закон про державні пенсії, прийнятий у липні 1956 р.1 Він закріплював загальні засади і порядок призначення громадянам пенсій.
Закон відрізнявся низкою достоїнств. Насамперед, він уніфікував критерії, якими належало керуватися при призначенні пенсії: вік, трудовий стаж, середній розмір заробітної плати. При цьому віковий показник і розміри трудового стажу були знижені. Громадяни отримували право на пенсію за віком: чоловіки — по досягненні ними 60 років і за наявності стажу не менше 25 років; жінки — при досягненні ними 55 років і стажу роботи не менше 20 років.
Обов'язково бралися до уваги умови праці. Для осіб, які були зайняті на підземних роботах або працювали в інших важких умовах, ці показники були меншими, знижувалися.
Зазначалися мінімум і максимум розміру пенсії. Пенсії низь-кооплачуваних робітників підвищувалися, розміри невиправдано високих пенсій були знижені. Усувався розрив у розмірах загальних і підвищених пенсій.
Закон передбачав також конкретні умови призначення пенсій сім'ям робітників і службовців у разі втрати годувальника, а також військовослужбовцям та їхнім сім'ям. Удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення стало стимулом для працюючих громадян, підвищило їх особисту матеріальну заінтересованість у результатах їхніх трудових зусиль, у підвищенні ефективності виробництва в цілому. Водночас слід зазначити, що для партійно-радянської бюрократії існували особливі пільги в оплаті і пенсійному забезпеченні.
Колгоспне право. До 1953 р. був досягнутий довоєнний рівень сільського господарства, але воно не забезпечувало потреб населення в продуктах харчування, які зростали, а промисловості — у сировині. У самій організації сільського господарства було ще чимало недоліків. І це стримувало економічне піднесення країни. На вересневому (1953 р.) Пленум ЦК КПРС вперше було відкрито сказано про катастрофічний стан сільського господарства. Він був викликаний низкою об'єктивних причин. До них належали порушення корінних засад господарювання, матеріальної заінтересованості без-