Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2
.pdf7. Держава і право Укриши у 60- г 80-х ромв
4. Основні риси права
чих органів Рад. Досить багато норм адміністративного права містило законодавство про охорону здоров'я, народну освіту, земельний, лісний, водний кодекси УРСР, а також Статут залізниць СРСР від 6 квітня 1964 р.. Ветеринарний статут СРСР від 22 грудня 1967 р,, Повітряний кодекс СРСР від 26 грудня 1961 р., Митний кодекс СРСР від 5 травня 1964 р., Кодекс торгового мореплавства СРСР від 17 вересня 1968 р. Норми адміністративного права складали основний зміст перелічених актів, навколо яких об'єдналися норми цивільного, трудового, фінансового та інших галузей права1. Адміністративне законодавство передбачало відповідальність за порушення законодавства про охорону грунту, надр, водних ресурсів, рибних запасів, лісів і лісонасаджень, тваринного світу, рослин, пам'яток природи, курортних місцевостей, атмосферного повітря. Адміністративну відповідальність було встановлено також за порушення законодавства про працю, правил про охорону праці та техніку безпеки, за ухилення під суспільно корисної праці та анти-суспільний паразитичний спосіб життя, за марнотратне витрачання електричної та теплової енергії, за потраву посівів у колгоспах і радгоспах, за порушення законодавства про боротьбу з бур'янами, за порушення правил користування засобами транспорту (автомобільного, водного), за незаконне виготовлення і використання радіо-передавального обладнання, за порушення правил охорони кабельних і повітряних ліній далекого зв'язку та радіорелейних споруд, за порушення правил торгівлі, за дрібну спекуляцію, за порушення правил забудови, зберігання і тримання в неналежному стані житлового фонду, будинків і споруд, за порушення санітарних правил, за крадіжку і псування бібліотечних книжок, за дрібне хуліганство, за злісну непокору законним розпорядженням або вимогам працівників міліції та народних дружинників при виконанні ними своїх обов'язків по охороні громадського порядку, за порушення правил пожежної безпеки, правил військового обліку, за порушення громадського порядку та ін.
З метою упорядкування законодавства про адміністративну відповідальність 13 жовтня 1980 р. вперше в історії радянського права були прийняті Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення, які стали базою для кодифікації всього законодавства про адміністративну відповідальність. В них були сформульовані положення про адміністративну відповідальність, визначено коло органів і осіб, уповноважених накладати адміністративні стягнення, порядок розгляду і
вирішення адміністративних справ. Вперше в радянському законодавстві давалося визначення адміністративного правопорушення (проступку), яким визнавалась протиправна, винна (навмисна або необережна) дія (бездіяльність), що посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян або встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачалась адміністративна відповідальність. Як загальне правило, встановлювалось, що адміністративній відповідальності підлягають особи, яким до моменту вчинення правопорушення виповнилось 10 років. При цьому зберігався принцип, згідно з яким до осіб у віці від 16 до 18 років застосовувалися, як правило, заходи впливу, передбачені республіканськими положеннями про комісії у справах неповнолітніх. Основи закріплювали і уточнювали систему :ністративних стягнень (попередження, штраф та ін.), що склалася. Конфіскація,
позбавлення прав водія і прав полювання, виправні роботи могли встановлюватися лише законодавчими актами СРСР і союзних республік, а адміністративний арешт — тільки законодавством Союзу РСР. В Основах закріплювалося положення, згідно з яким ніхто не міг бути підданий примусовому впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законодавством. В Україні на базі Основ був розроблений і 7 грудня 1984 р. прийнятий Кодекс УРСР про адміністративні правопорушення1.
Цивільне і господарське законодавство. У період, що розглядається, однією з характерних особливостей цивільного права було забезпечення всебічного зміцнення державної та суспільної власності, закріплення за індивідуальною власністю споживацького характеру. При цьому в Конституції СРСР підкреслювалось, що майно, яке перебуває в особистій власності або користуванні громадян, не зовинно слугувати для одержання нетрудових доходів, використовуватися на шкоду інтересам суспільства. В Конституції декларувалося розширення цивільно-правових гарантій охорони особистих «майнових прав громадян. Так, ст. 57 встановлювала, що громадяни СРСР мають право на судовий захист від посягань на їх честь і ;сть. Отже розширювалася сфера цивільно-правового регулювання, бо до цього подібні
делікти підлягали захисту в криміналь-во-правовому порядку.
Відповідно до Конституції СРСР указом Президії Верховної Ради СРСР від ЗО жовтня 1981 р. було внесено зміни і доповнення яв Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік.
1 История государства и правії Укришено* ССР. — К, 1976. — С. 725. 476
Верховної Ради УРСР. — 1984. — М 51. — Ст. 1122.
477