Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

Цим же Законом було виключено ст. 6 Конституції про керівну і спрямовуючу роль КІІРС у суспільному та державному житті і надано право політичним партіям, громадським організаціям і рухам через своїх представників, обраних до Рад народних депутатів, та в інших формах брати участь у розробленні і здійсненні політики в управлінні державними і громадськими справами. Таким чибули підірвані засади монопольного панування компартії в державі як вирішального

чинника функціонування командно-ад-мшістратииної системи управління. Будучи ядром цієї системи, КПРС тривалий час володіла абсолютною монополією на владу, керувала усіма сферами життя радянського суспільства. Зрощення правлячої партії (яка залишалася партією більшовицького типу) з державою в умовах одномартійності й відсутності демократії «призвело до культу парти, уніфікації суспільного та духовного життя на одну модель, до застою всього тоталітаризованого суспільства»1.

Зміни і доповнення Конституції УРСР торкалися низки статей про розмежування повноважень між представницькими, виконавчими та судовими органами. Істотні зміни було внесено до розділів 18 («Суд і арбітраж») та 19 («Прокуратура»). Судова і прокурорська системи України фактично виводилися із підпорядкування союзним структурам2. Так. в ст. 149 Конституції ла.шачалося, що «найви-щий судовий контроль і нагляд за судовою діяльністю судів респу-си здійснюється лише Верховним Судом Української РСР», а в ст. 163 — що «Генеральний прокурор Української РСР пришача- сться Верховною Радою Української РСР. відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний». Встановлювалося, що організація й порядок діяльності судів і органів Прокуратури УРСР визначаються виключно законами УРСР. Передбачалося також створення в Україні дуже важливого органу — Конституційного Суду.

20 грудня 1990 р. був прийнятий закон України «Про міліцію». Згідно з ним основними завданнями міліції оголошувалися: забезпечення особистої безпеки громадян; захист іх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх скоїли; забезпечення безпеки дорожнього руху, захист власності від злочинних -посягань, виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах своє! компетенції державним органам,

1 Україна: друга половина XX СТОЛІТТЯ Нариси історії / П II Патико, М. !' Площ, і А Шевченко та ін — К. 1997 — С. 55

■ціімаїїпП Суд України Істерія і сьогодммя, портрети й події / Зо заг. ред. ВФ Бойка — К., 2001 — С 57

їй

Розділ 8. Держава і право України в перин) перебудови (І986—1991 рр.)

2. Реформа державного апарату

підприємствам, установам, організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Робота з удосконалення держапарату України тривала й у 1991 р. Так, Законом від 21 травня 1991 р. були змінені і доповнені статті Конституції про структуру вищої виконавчої влади республіки1. Посада голови Ради Міністрів замінялась посадою прем'єрміністра, Рада Міністрів стала називатися Кабінетом Міністрів — урядом України — найвищим органом державного управління республіки. 13 травня 1991 р. був прийнятий Закон «Про перелік міністерств та інших центральних органів державного управління Української РСР»2. Значною подією стало запровадження в Україні поста Президента УРСР. З цього приводу Верховна Рада УРСР прийняла 5 липня 1991 р. такі закони: «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР», «Про Президента Української РСР», «Про вибори Президента Української РСР». Вибори Президента України призначалися на 1 грудня 1991 р.3 Таким чином, запровадження поста Президента УРСР було новим кроком до створення в республіці державного апарату, побудованого на принципах розподілу влади.

У період, що розглядається, значні за обсягом та змістом зміни і доповнення до Конституції були внесені Верховною Радою України Законом від 19 липня 1991 р, викликані створенням Кримської Автономної республіки, необхідністю визначення її конституційного статусу. У свою чергу, це викликало зміни статей Конституції про адміністративно-територіальний устрій, систему і компетенцію державних органів4. Істотним змінам було піддано законодавство УРСР про місцеві Ради. Це було пов'язано з прийняттям 7 грудня 1990 р. Закону УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування»5. Він визначив засади місцевого самоврядування — основи демократичного устрою влади в республіці, правовий статус місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування, а також форми безпосередньої демократії. У преамбулі Закону підкреслювалося, що цей правовий акт є основою реалізації державної влади і місцевого са-

моврядування, утвердження повноти народовладдя на відповідних адміністративних територіях. З введенням в дію зазначеного Закону втрачало чинність законодавство про обласні, районні, міські, районні в місті, селищні, сільські Ради народних депутатів УРСР1. Ось такі основні зміни в державному апараті України сталися в умовах реформування політичної системи країни. Новий етап реформи держапарату республіки розпочався уже у другій половині 1991 р., коли Україна набула статусу незалежної держави.

1Відомості Верховної Ради УРСР — 1991 — № 26. — Ст 294.

2Там само. — 199! — Ст. 290

3Там само — № 33. — Статті 445, 446, 448, 450.

* Там само — 1991. — М 35. — Ст. 467. 5 Там само. — № 2. — Ст 5.

506

• Вммюсті Верховної Ради УРСР — 1991 — М 2 — Ст. 6.

507