Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

Розділ 8. Держава і право України в період перебудови (1986—1991

/. Соціально-економічна і політична ситуація

масову суспільно-політичну організацію — Народний Рух України за перебудову (НРУ), який протягом короткого часу набув авторитету у значної кількості людей. Головою НРУ було обрано відомого поета І. Драча

Уберезні 1990 р. на засіданні Великої Ради Руху було повідомлено про створення ініціативного комітету Демократичної партії України (ДПУ). У прийнятому маніфесті проголошувалося, що головною метою ДПУ є побудова незалежної «Самостійної Соборної Української Держави». Будь-яка форма федеративного устрою в межах СРСР відкидалася. На установчому з'їзді ДПУ, який відбувся 15—16 грудня 1990 р., були прийняті програмні принципи та статут, обрані її керівні органи. Головою партії на альтернативній основі був обраний колишній політв'язень Ю Бадзьо. Парламентським лідером став відомий поет Д. Павличко. За два тижні раніш у Києві відбувся установчий з'їзд Партії демократичного відродження України (ПДВУ), яка була утворена на базі демократичної платформи в Компартії України. Більшість членів ПДВУ були колишніми комуністами, що вийшли з лав КІІРС після її XXVIII з'їзду. ПДВУ проголосила курс на відстоювання пріоритету загальнолюдських цінностей, захист прав й свобод людини, викриття тоталітаризму. У червні 1991 р. відбувся II з'їзд ПДВУ. Партія виступила ініціатором проведення (січень 1992 р.) установчих зборів, на яких було проголошено утворення об'єднання «Нова Україна».

Відродження незалежної демократичної правової Української держави було також проголошено головною метою Української народно-демократичної партії (УНДІІ), установчий з'їзд якої відбувся 16—17 червня 1990 р. УНДП вважала незаконною союзну угоду 1922 р.

Українська національна партія (УНП) розпочала свою діяльність з жовтня 1989 р. Під егідою УНП організована молодіжна структура «Січ». УНП не визнавала існуючу тоді державність в Україні, домагалася демократії й плюралізму, приватної власності, скасування договору про створення СРСР та Конституції УРСР, виведення «окупаційних збройних сил» з усіх українських земель.

Улистопаді 1990 р. відбувся установчий з'їзд Ліберально-демократичної партії України

(ЛДПУ). Свою головну мету ліберали вбачають у забезпеченні прав та свобод людини, захисті особи й сім'ї як вищих цінностей суспільства, рішучому повороті до роздержавлення засобів виробництва. Партія виступила за створення вільної та незалежної Української держави, яка лише за результатами референдуму може укласти конфедеративний договір з інши-

498

ми республіками. Поряд з ЛДПУ заявила про себе Ліберальна партія України (ЛПУ), в лавах якої об'єдналися переважно підприємці Установчий з'їзд Народної партії України (НПУ) відбувся у вересні 1990 р. НПУ

проголосила своєю метою побудову мирним шляхом самостійної парламентської республіки, досягнення соціальної справедливості, втілення в життя принципу: «Кожна людина мас право на щастя».

Утравні 1990 р. відбувся установчий з'їзд Об'єднаної соціал-демократичної партії України. На думку ініціаторів з'їзду, слово «об'єднана» в назві партії мало підкреслити, що вона прагне поєднати традиції західної і східноукраїнської соціал-демократії, що партія матиме федеративну побудову. Проте результатом з'їзду, внаслідок розколу, стало проголошення двох партій — Соціал-де-мократичної партії України (СДПУ) та Об'єднаної соціал-демокра-тичноі партії України (ОСДПУ).

Ужовтні 1989 р. відбувся Всеукраїнський з'їзд екологічної асоціації «Зелений світ». Через кілька місяців розгорнула свою роботу ініціативна група із створення «партії зелених» України. Установчий з'їзд партії працював 28—ЗО вересня 1990 р. Метою «зелених» є духозне й фізичне відродження українського народу, забезпечення йому права на життя в екологічно чистому середовищі.

Голосно заявила про себе Українська республіканська партія (УРП) на чолі з Л. Лук'яненком, відомим політв'язнем, народним депутатом України. Основи УРП заклала Українська Гельсінська спілка. Головною метою УРП є створення «Української Незалежної Соборної держави». Серед засобів, якими партія намагається досягти поставленої мети, с не тільки парламентські, а й позапарламентські — бойкотування рішень уряду, організація страйків та акцій громадської непокори.

Учервні 1990 р. була створена Українська селянсько-демократична партія (УСДП). В її програмних документах підкреслюється, що вона покликана організувати потужний механізм захисту соціально-політичних інтересів селянства, сприяти поглибленню прогресивних процесів відродження селянського господарства. УСДП виступає за побудову незалежної самостійної Української народної держави, де загальнолюдські цінності переважатимуть над класо-иши.

Уквітні 1990 р. у Львові на базі Українського християнсько-лшократичного фронту організовано Українську християнсько-де-мократичну партію (УХДП). її основна мета — проголошення утворення демократичної Української держави європейського взірця.

і'1-і

.-. т

Розділ 8. Держава і право України в період перебудови (1986—1991 рр.)

2. Реформа державного апарату

7 серпня 1990 р. заявив про себе ініціативний комітет зі < . репни Партії слов'янського відродження (ІІСВ). Своєю найпершою метою партія проголосила досягнення повної державної незалежності України. Перспективна ж мета ІІСВ — утворення міжнародної організації слов'янських держав, побудова «спільного слов'янського дому».

Ужовтні 1991 р. відбувся установчий з'їзд Соціалістичної партії України (СПУ). З'їзд проголосив, що СНУ «сповідуватиме ідею побудови справедливого соціалістичного суспільства, в якому праця й талант людини будуть оцінкою і мірилом її добробуту та суспільного авторитету». СНУ виступає за національне відродження, за суверенну Україну, в економічній сфері — за пріоритет суспільних форм власності. Лідером СПУ став народний депутат України О. Мороз.

Поряд з цими партіями заявили про себе Українська християнська партія жінок, Українська націонал-ліберальна партія, партія «Третя республіка» та ія.

Увересні 1990 р. в Києві відбувся установчий з'їзд Селянської спілки України. Ця самоврядна, масова громадсько-політична організація об'єднує на добровільних засадах представників усіх верств селянства, працівників народної освіти, науки й культури, охорони здоров'я й побуту. Головною метою спілки є захист інтересів селянства, піднесення його добробуту, культурно-освітнього й духовного рівня, забезпечення пріоритетності соціального розвитку села. На базі спілки у січні 1992 р. була створена Селянська партія України.

Набували розвитку й робітничі організації: Всеукраїнське об'єднання солідарності трудящих (ВОСТ), Українське товариство робітників (УТР), Вільні профспілки трудящих, Регіональний союз страйкових комітетів Донбасу та ж.

Виникли організації й національних меншостей, які компактно проживають у республіці Самодіяльні угруповання, громадсько-політичні організації та рухи активно створювалися молоддю України. Насамперед слід відзначити Спілку незалежної української молоді, Українську студентську спілку, Студентське братство.

§ 2. Реформа державного апарату

міни, що відбувалися в країні, основним змістом яких була , демократизація суспільного життя, зокрема розвиток гласності і політичного плюралізму, а також послаблення влади КПРС — стрижня

адміністративно-командної системи управління, обумовили необхідність реформування держав-^ ного апарату як ь центрі, так і на місцях. Ця робота почала ..

ііиргатись передусім ш сою тому рівні Досить радика шним кро ком у реформуванні держапарату було прийняття 15 березня 1990 р. III з'їздом народних депутатів СРСР1 постанови про обрання М. Горбачова Президентом СРСР. М. Горбачов став президентом країни, одержавши лише 59,2 % від списочного складу з'їзду народних депутатів СРСР. Запровадження інституту президентства в країні було логічним втіленням у практику державного будівництва теорії розподілу влади, що передбачало функціонування трьох самостійних гілок влади, в тому числі й виконавчої2.

26 грудня 1990 р. з'їзд народних депутатів СРСР прийняв Закон «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР у зв'язку а удосконаленням системи державного управління»3, значне місце в якому відводилося правовому регулюванню організації та діяльності уряду СРСР. Замість Ради Міністрів СРСР уряд далі іменувався Кабінетом Міністрів СРСР. В оновленій ст. 128 Конституції СРСР зазначалося, що Кабінет Міністрів СРСР є виконавчо-розпорядчим органом Союзу РСР і підлеглий президенту СРСР. Докладно організація і діяльність уряду СРСР регламентувалися Законом СРСР від 20 березня 1991 р. «Про Кабінет Міністрів СРСР»4. Реконструювання уряду СРСР означало логічне продовження конституційного оформлення виконавчої влади. Галузеве управління в країні здійснювали міністерства СРСР та інші центральні органи державного управління Союзу РСР. Перелік названих союзних органів наводився в Законі СРСР від 1 квітня 1991 р.5