Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2
.pdfРозділ 8. Держава і право України в пгрюО перебудови І198С—19'Л рр.)
4. Зміни « статусі УРСР як сою.іної ртпіі/йдіки
володіння, користування і розпорядження національним багатством, самостійне створення банківської, цінової, фінансової, митної і податкової систем. Україна заявила про права на власні збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді. У Декларації наголошувалося, що відносини а іншими республіками Україна мас намір будувати на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи, та зазначалося, що принципи Декларації про державний суверенітет України використовуються для укладення союзного договору. Важливим політичним кроком у національному відродженні України було прийняття Закону «Про економічну самостійність Української РСР». Визначилася також надто важлива й актуальна позиція України з приводу проходження військової служби громадянами республіки1 Як показав подальший розвиток подій, принципи Декларації були несумісні з «новим»
союзним договором, який розроблявся кремлівським керівництвом, щоб врятувати прогнилу імперію2. Так, у грудні 1990 р. IV з'їзд народних депутатів СРСР фактично відмовився підтримувати декларації про державний суверенітет, прийняті союзними республіками. Замість цього з'їзд ухвалив постанову «Про загальну концепцію нового Союзного Договору і порядок його укладення», де наголошувалося на перетворенні СРСР як багатонаціональної держави у «добровільний рівноправний союз суверенних республік — демократичну федеративну державу». Для розроблення проекту союзного договору створювався підготовчий комітет, якому рекомендувалося розпочати роботу уже в січні 1991 р. З'їзд підкреслив, що головною умовою досягнення злагоди с підписання нового союзного договору усіма державними органами чинної Конституції СРСР і союзних законів. Одночасно з'їзд доповнив Конституцію СРСР розділом 153 «Рада Федерації», який був покликаний здійснювати координацію діяльності найвищих органів державного управління Союзу РСР і республік. 16 січня 1991 р Верховна Рада СРСР прийняла постанову про проведення на території СРСР 17 березня 1991 р. референдуму з питання збереження Союзу РСР як федерації рівноправних суверенних республік'. Такий загальносоюзний референдум відбувся. Але він не прояснив зміст нового союзного договору і подальшу долю СРСР Кожна рес-
1Відомості Верхопноі Ради У РСР. — 1990. № 33. — Ст. 459, Ні 43. — Статті
585, 586
2Основи політології: Конспект лекцій для студектів усіх спеціальностей. — Л.,
1994. —
С 34
3Ведоиости С-ьеза народних депутатов СССР и Верховного Совета СССР. —
1991
М І — Статті 2. З, 87.
публіка проводила референдум на свій розум, а деякі навіть відмовилися від нього (Грузія, Литва, Молдова, Латвія, Вірменія, Естонія)1.
Після референдуму розпочався так званий «новоогарьовський процес», під час якого йшли переговори керівників республік зПре-нтом СРСР М. Горбачовим про новий союзний договір. 23 квітня 1991 р. учасниками переговорів була підписана «Заява». В документі декларувалися принципи нового союзного договору і підкреслювалася необхідність його найскорішого підписання. Зустрічі учасників переговорів у травні — липні в Ново-Огарьові явно не спрацювали, виявивши значні розходження між сторонами. Так, керівництво України, посилаючись на Декларацію про державний суверенітет, заявило про необхідність попереднього обговорення проекту договору на засіданні Верховної Ради України. 27 червня остання прийняла рішення про відкладення розгляду договору на вересень2. Наприкінці липня М Горбачов заявив, що роботу над проектом союзного договору завершено. 15 серпня було розповсюджено остаточний текст проекту союзного договору. Цей проект залишав фактично недоторканою монополізацію центром найважливіших повноважень і понадцеитралізацію прийняття рішені. :і основних питань державного, господарського і соціально-культурного будівництва.
Церемонію попереднього підписання союзного договору було призначено на 20 серпня 1991 р. Але 19 серпня 1991 р. в країні сталася спроба державного перевороту. Було проголошено владу антиконс-титуційного Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС), члени якого заявили про свій намір зберегти централізовану союзну жаву. Проте змова була придушена. Невдала спроба державноіеревороту прискорила розпад Союзу РСР.
мвар С. Ф., Ссрііцс* Я. М., Стельмах С. П. Всесвітня історія XX століття. — К, 1995 — С : Новітня історія України (1900—2000). Підручник / А Г Сяосаршко, В 1 Гуссв, В П Дрожжии та ін — К . 2000. — С. 532
517
щ
Розділ 8. Держала і право України в період перебудови (1УН6 — 1991 рр.)
* * *
На рубежі 80—90-х років XX ст. в Україні сталися епохальні історичні події. В умовах глибокої соціально-економічної і політичної кризи в республіці розпочався і набув подальшого розвиту процес руйнування тоталітарної більшовицької системи і демократизації соціально-економічного та державно-правового ладу. Цей процес виявився насамперед в утвердженні гласності і політичного плюралізму, ліквідації ідеологічного і політичного панування компартії в країні. Вперше за 70 років були проведені справді демократичні, а не фіктивні вибори в органи державної влади. Активізувалася реальна боротьба з величезним бюрократичним управлінським апаратом в центрі і на місцях. Розпочався процес згортання командно-адміністративної системи, ліквідації партійно-радянської номенклатури. Намітився перехід до ринкових економічних відносин.
Конкретним, реальним змістом наповнювався суверенітет України, що у підсумку призвело до проголошення у серпні 1991 р. незалежності України.
Розділ дев'ятий Розбудова Української держави
§ 1. Утворення української національної державності (1991—1995 рр.)
ерховна Рада УРСР 24 серпня 1991 р. з огляду на небезпеку, яка створилася у зв'язку зі спробою державного перевороту ДКНС, прийняла постанову «Про проголошення '»\%А незалежності України» і Акт проголошення незалежності. *- ї|и Україна ставала суверенною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України залишалися тільки її
Конституція, закони, постанови уряду та інші правові акти республіки. На 1 грудня 1991 р. було призначено проведення республіканського референдуму щодо підтвердження Акта проголошення незалежності, а також всенародні вибори Президента України Референдум і вибори відбулися. Понад 90% його учасників продемонстрували прагнення населення України жити в незалежній державі, що є історичною віхою в національному відродженні України. Першим обраним Президентом став Л. М. Кравчук.
51Н