Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

■ Лимчінко В. В. Конспект истории большевистской империи (1917— 1991) Матерна-.іи к изучению курс* истории России и СССР. — X.. 1992. — 4 2 — С

92.

г Докладніше про це див.: Лазарев В. М. Президент СССР // Сов. государство и право — 1990 — Х« 7. — С. 3—14.

1 Новое законодательство СССР — М. 1991. — Вьіп. 3. — С 119.

• Ведомости С-ьезда народних депутатов СССР и Верховного Совста СССР. — 1991.

—

.^Л 14. — Ст. 400. 5 Там само — >Л 15. — Ст 419.

..ні

Розділ 8. Держала і право України в період перебудови (1986—1991 рр.)

§ 2. Реформа державного апарат;/

Уперіод, що розглядається, була піддана реформу ванни > и судова система. 13 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР прийняла нові Основи законодавства СРСР і союзних республік про судоустрій. Підвищити роль суду були покликані й інші правові акти. Так, 20 червня 1989 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про статус суддів в СРСР», а в грудні 1989 р. ухвалила низку правових актів про судову систему, зокрема Закон СРСР «Про відповідальність за неповагу до суду», постанови «Про затвердження Положення про кваліфікаційні колегії суддів судів Союзу РСР», «Про затвердження Положення про кваліфікаційну атестацію суддів», «Про затвердження Положення про дисциплінарну відповідальність суддів, відкликання і дострокове звільнення суддів та народних засідателів судів Союзу РСР».

Упроцесі конституційних нововведень у роки «перебудови» було зроблено спробу створити орган конституційного контролю. Цим органом став Комітет конституційного нагляду СРСР, організація і діяльність якого були врегульовані Законом про Конституційний нагляд в СРСР, ухваленим з'їздом народних депутатів СРСР у грудні 1089 р. Проте діяльність зазначеного органу виявилась малоефективною. Комітет був

квазісудовим органом, дода-током до з'їзду народних депутатів СРСР. Громадяни позбавлені можливості звертатися до нього з конкретних питань1.

На союзному рівні було зроблено спробу здійснити докорінну реформу організації місцевої влади. 9 квітня 1990 р. був прийнятий Закон СРСР «Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР». Згідно з постановою Верховної Ради СРСР про порядок набуття чинності зазначеним Законом вважалися пивши, що втратили силу, закони про основні права і обов'язки усіх ланок місцевих Рад народних депутатів.

Водночас Верховним Радам союзних республік пропонувалось забезпечити розроблення і прийняття законодавчих актів, які б регулювали місцево самоврядування республік2. Закон СРСР від 9 квітня 1990 р. містив основну ідею — перевести місцеві Ради з режиму єдиного державного керівництва в режим місцевого самоврядування — і закріплював становище місцевих Рад як повноправних господарів на своїй територ

1Гопорнин в, II Газделение властей и государстосшіам оргвнкмцкя // РМИМШМ властей и парламентаризм — М., 1УУ2. — С. 47.

2Ведомости Сдезда народних депутате)» СССР и Верховного Совега СССР. — 1990. — № 16. — Статьи 267—21ІВ.

3Закон СССР «Об обора началах местиого самоуправлеїшя и местіюго хо.іяйства в

СССР» и рази і іти є республиканск'іиі іаконодательства // Сов. государство и права 1990. — Л* 9. — С. 28; Буткп И. Ф, Путтинский Н. А. Концепції» здконодательства союоной республіки о местних Сонетах // Сов. государство и право. 1991, — МІ. — С. 13.

У руслі зазначених напрямів реформування союзної державності здійснювалось і реконструювання державного апарату УРСР.

Помітною подією в державно-правовому житті УРСР було прийняття Верховною Радою республіки 27 жовтня 1989 р. Закону «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР»1. У преамбулі цього Закону зазначалося, що зміни до Конституції УРСР вносяться з метою розвитку демократії, самоврядування народу, удосконалення виборчої системи, структури, діяльні кті Рад народних депутатів, органів правосуддя та відповідно до Закону СРСР «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР». Прийняття Закону від 27 жовтня 1989 р. означало певне зрушення у бік розвитку представницької демократії в Україні Це було пов'язано насамперед з демократизацією виборчої системи.

Закон, зокрема, забезпечував перехід до реальної, а не тільки проголошеної альтернативності висування кандидатів у депутати. Істотні зміни було внесено в розділ 12 Конституції УРСР, що регламентував організацію і діяльність Верховної Ради республіки. Чіткіше визначалась компетенція Верховної Ради, предмети виключного відання цього вищого органу влади УРСР. Значно розширювалися повноваження Голови Верховної Ради УРСР, який набував рангу найвищої посадової особи республіки і представляв УРСР у країні та в міжнародних відносинах.

Конституція УРСР у редакції Закону від 27 жовтня 1989 р. передбачала функціонування в республіці Комітету конституційного нагляду УРСР, який обирався Верховною Радою строком на 10 років. Істотні зміни були внесені також в розділ 18 Конституції УРСР «Суд і арбітраж». Наприклад, змінювався порядок обрання народних суддів районних народних судів. Обирали їх обласні Ради народних депутатів. Судді усіх судів обиралися строком на 10 років2. На розвиток демократичних начал виборчої системи, Верховна Рада республіки 27 жовтня 1989 р. прийняла закони «Про вибори народних депутатів Української РСР» та «Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української РСР»3.

! Відомості Верховної Ради УРСР — 1989. — Дод. до М 45. — Ст. 624 1 15 грудня 1989 р. керухічміь иілпоиідними статтями Закону СРСР «Про статус суддів

СРСР», Президія В--|>химщ.і Ради УРСР прийняла укази, якими затверджувалися правові акти, покликані забезпечити подальше удосивнвливц судової системи республіки: Положення про конференції суддів ранніших (МІСЬКИХ) народних судів та обласних. Київського міського. Положення про ква.т.фік.щшні комісії суддів судін Української РСР. Положення про дисциплінарну відповідальність суддів, відкликання і дострокове аиільиення суддів і народних засідателів Української РСР, а також текст «Присяги судді і народного засідателя судів Української РСР» (Відомості Верховної Ради УРСР. 1989. — М 52. — Статті 689—іі'і2)

5 Відомості Верховної Ради УРСР. — 1989. — ДОА ДО М 45. — Статті 626—627.

Роздхл і. Держава і прано України « період перебудови (1986 — 1991 рр.)

2. Ргфо))ми Оержалного апараті/

Демократизація виборчої системи дала позитивні результат У березні — квітні 1990 р. на всенародних виборах до Верховної и N1 4 4 ' дванадцятого скликання і місцевих Рад народних депутатів національно-демократичні сили здобули переконливу перемогу. Так, на виборах до Верховної Ради вони завоювали в умовах жорсткого пресингу а боку владних структур 27 % депутатських мандатів. У парламенті республіки у червні 1!)!)() р. була сформована опозиція в особі Народної Ради, до складу якої увійшло 125 депутатів. Вони представляли регіональні групи 21 областей України й м. Києва. Народна Рада в дні заколоту ДКІ1С 19—21 серпня 1991 р. по суті очолила в парламенті України античаколотну боротьбу. На противагу Народній Раді у Верховній Раді була утворена депутатська група «За Радянську суверенну Україну», або «група 239»'. До неї входили переважно комуністи, працівники партійного та управлінського апарату, генеральні директори промислових об'єднань, підприємств, військові тощо. Між Народною Радою і «групою 239»

—цими наймасовіїшіми депутатськими фракціями — розгорнулася аапааиш політична

боротьба. 'Гак, Народна Рада ініціювала прийняття Верховною Радою УРСР «цілого ряду

надзвичайних рішень, у тому числі й про заборону компартії України»2. Уперше за багато років свого існування Верховна Рада поча працювати в

парламентському режимі, тобто сесії продовжувалися по кілька місяців Порядок їх роботи

визначався Тимчасовим регламеи том засідань Верховної Ради Української РСР дванадцятого скликання, .'«твердженим Верховною Радоні УРСР 22 травня 1990 р.1 Новий поштовх справі удосконалення державного апарату УРСР дало прийняття Декларації про державний суверенітет України. 24 жовтня 1990 р. Верховна Рада

прийняла Закон «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР»4. Вони стосувалися передусім розділу «Політична система». Було змінено статтю Конституції про принцип демократичного централізму. У новій редакції зазначалося, що організація і діяльність держави ґрунтуються на засадах виборності всіх органів державної влади, ПІДЗВІТНОСТІ їх народові, відповідальності кожної державної та службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень пінних органів для нижчих відповідно до їх компетенції.

ьчицьетш С. В. До 10-річчя проголошення НСІІІЛСЖЖКТІ України // УІЖ. — 2001. — Х° 2

—С 8

2Україна, друга полонина XX століття. Нариси історії / П. П Паяченко, М Р. Плющ Д А Шетгако та ш — К. Н>!>7 — С. 238.

3Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990 — К« 25 — Ст. 391

4Там само. — 19У0 — ЛУ 45 — Ст 8М

ми