Склад доходів підприємства згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку

№	Група доходів	Склад доходів
1	Дохід (виручка) від реалізації продукції	Сума оплати покупцями продукції (това­рів, робіт, послуг) за умови передачі їм ри­зиків і вигод, що пов'язані з правом влас­ності на об'єкт купівлі-продажу
2	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	Різниця між доходом (виручкою) від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідними податками, зборами тощо (податок на додану вартість, акцизний збір тощо)
3	Інші операційні доходи	Дохід від операційної оренди активів, до­хід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, дооцінка вартості запасів матеріальних цінностей, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), дохід від списання кредиторської заборгованості, отримані штрафи, пеня, неустойки, дохід від безоплатно отриманих оборотних акти­вів, дохід від реалізації тари
4	Дохід від участі в капіталі	Дохід від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства
5	Інші фінансові доходи	Дивіденди, відсотки та інші доходи, які отримані від фінансових інвестицій (крім доходів від участі в капіталі)
6	Інші доходи	Дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплек­сів; дохід від не операційних курсових різ­ниць та інші доходи, які виникають у про­цесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства
7	Надзвичайні доходи	Доходи, які отримані в результаті відшко­дування збитків від надзвичайних подій тощо

Витрати підприємства теж мають формуватися за відповідними видами діяльності та групами визнаних доходів підприємства.

Таким чином, підприємства здійснюють різноманітну діяльність, яка зводиться до здійснення виробничих, господарських, фінансових та інших операцій у відповідності до встановлених цілей. Ці види операцій і формують відповідні доходи підприємств. Дохід є основним джерелом покриття витрат підприємства та фор­мування прибутку, а також одним з найголовніших показників, що ві­дображає фінансовий стан підприємства.

16.3. Прибуток підприємства та його формування

Узагальнюючим показником фінансових ре­зультатів діяльності підприємства є прибуток. В ньому синтезується результативність усіх видів діяльності підприємства. Прибуток підприємства як части­на вартості додаткового продукту є складовою доходу підприємства. Прибуток має ті самі джерела утворення, що й дохід. В контексті положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства» та «Про акціонерні товариства» отримання прибутку є головною метою діяльності господарюючих суб'єктів. Він є вагомим джерелом формування державного бюджету.

Прибуток є також джерелом самофінансування розширеного відтворення на підприємстві, матеріального за­охочення і здійснення соціально-культурних заходів. Об'єм прибутку є показником фінансового стану підприємства. І, навпаки, збиток є індикатором кризового стану. Прибутковість діяльності підприємства, тобто величина отриманого ним прибутку, цікавить потенційних кредиторів та інвесторів. Це один із показни­ків кредитоспроможності підприємства. Прибуток також є джерелом виплати дивідендів власникам, величина яких впливає на інвестиційну привабливість підприємств на фондовому ринку.

Прибуток є розрахунковим показником, який показує загальний ефект від господарсько-фінансової діяльності підприємства. Фінансові результати на підприємстві - це наслідок певних виро­бничо-господарських операцій, що залежать від параметрів виробництва (об’єму випуску продукції, її якості, асортименту). З іншої сторони, доходність підприємства визначається ринковими факторами (обсягом продаж, ціною за одиницю товару).

Прибуток як економічний показник визначається як різниця між обсягом доходу та сумою витрат на підприємстві за певний проміжок часу. Основними кількісними параметрами, що визначають його обсяг, є ціна та кількість реалізованої продукції і собівартість виробництва продукції.

Прибуток по аналогії з доходами та витратами класифікують і розраховують за видами діяльності. Залежно від джерел утворення і економічної суті операцій розрізняють окремі види прибутку: операційний прибуток, прибуток від реалізації продукції, прибуток від фінансової діяльності, прибуток від позареалізаційних операцій, прибуток від іншої реалізації.

Операційний прибуток визнача­ється як різниця між операційними доходами і витратами.

Основну частку прибутку підприємство отримує від реалізації продукції, продажу майна та інших позареалізаційних операцій.

Реалізація продукції (товарів, робіт послуг) – це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань. Прибуток від реалізації продукції утворюється від проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції та податками (податком на додану вартість, акцизним збором, митними платежами і зборами та іншими обов'язковими зборами і платежами) і повною її собівартістю.

Прибуток від продажу майна формується від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Він визначається як різниця між ціною продажу об'єкта і його балансовою вартістю та витратами на продаж (демонтаж, транспортування тощо).

Прибу­ток від позареалізаційних операцій складається з прибутку від пайової участі в спільних підприємствах, здачі майна в оренду, дивідендів на цінні папери, доходів від володіння бор­говими зобов'язаннями, роялті, надходження штрафів, відсотків на суми коштів на банківських рахунках підприємства та ін. Величина цього виду прибутку розраховується як різниця суми коштів, одержаної підприємством від позареалізаційних операцій, та сумою витрат на ці операції та втрат від списання боргів і дебіторської забо­ргованості, збит­ків від стихійних лих.

Прибуток від іншої реалізації - це прибуток від реалізації зайвих матеріа­льних цінностей.

Прибуток від фінансової діяльності - це прибуток від операцій по забезпеченню фінансовими ресурсами власного капіталу (емісія акцій, облігацій та інших цінних паперів, залучення і погашення кредитів, торгівля цінними паперами, борговими зобов'язаннями, інші фінансові послуги).

Прибуток від інвестиційної діяльності – прибуток від операцій по придбанню (будівництву) і продажу необоротних активів, а також від короткострокових фінансових інвестицій.

Важливою класифікаційною ознакою є повнота відображення величини прибутку. Тому в процесі формування прибутку виділяють валовий (балансовий) прибуток і чистий прибуток.

Валовий (балансовий) прибуток - це увесь прибуток підприємства, отриманий від усіх видів діяльності підприємства до оподаткування. Валовий (балансовий) прибуток — це алгебраїчна сума всіх прибутків і зби­тків підприємства. Ця величина прибутку свідчить про обсяг ресурсів, які є у розпорядженні підприємства і можуть бути джерелом задоволення економічних інтересів держави, власни­ків та працівників. Валовий (балансовий) прибуток розраховується як різниця між чистим доходом та собівартістю реалізованої продукції.

Чистий прибуток – це різниця між балансовим прибутком та податком на прибуток та іншими податковими і не­податковими платежами за рахунок прибутку. Розмір цих платежів розраховується згідно положень податкового законодавства. Так, наприклад, податок на прибуток визначається відповідно до Податкового кодексу України, причому прибуток для оподаткування має свою методику розрахунку, не пов’язану з розрахунком балансового прибутку, і між ними є суттєві невідповідності. Балансовий прибуток визначається за методикою бухгалтерського обліку, а прибу­ток для оподаткування визначається за положеннями податкового законодавства.

Крім того, виділяють інші різновиди прибутку під­приємства.

За ознакою періоду формування розрізняється прибуток попереднього, звітного та планового періоду.

За ознакою наявності інфляційного впливу виділяється номіна­льний прибуток (розрахований на базі фактичних цін) і реальний прибуток (визначений за цінами з врахуванням індексів інфляції).

Залежно від закінченості процесу використання розрізняється прибуток розподілений (використаний на даний момент) і не­розподілений (який на да­ний момент залишається невикористаним).

Залежно від джерел формування приросту розрізняється прибуток «низької якості» (сформований за рахунок зростання цін) і «високої якості» (отриманим за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зниження витрат виробництва і т.д.).

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку важливо виділити маржинальний прибуток - різницю між чистим доходом та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції, що є джерелом покриття всіх постійних витрат.

Величина чистого прибутку показує реальну його величину, що поступає у розпорядження підприємства. Ефективність діяльності підприємства в значній мірі залежить від правильного розподілу і використання прибутку. Прибуток, що зали­шається у розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток, використовується згідно з рішен­нями власників підприємства. Можна виділити два напрями його використання - прибуток, що спрямовується за межі підпри­ємства (розподілений прибуток) і прибуток, що залиша­ється на підприємстві (нерозподілений прибуток), а також на капі­талізовану частину і споживану.

За межі підприємства спрямовуються виплати власникам корпоративних прав у формі дивідендів, неприбутковим організаціям як благодійні внески тощо.

Прибуток, що залиша­ється на підприємстві, спрямовується на створення резервного фонду, фонду розвитку виробництва, фондів матеріального заохочення та соціального розвитку та інші цілі у відповідності до статутних документів.

Резервний фонд використовується для забезпечення стабільності роботи підприємства - покриття невідшко­дованих збитків від стихійного лиха, нестач власних обо­ротних активів, погашення безнадійної дебіторської заборгованості, ви­плати дивідендів по привілейованих акціях у разі отримання збитків та інше. Право створення (у розмірі не менше 15 відсотків статутного капіталу) та порядок його формування, наприклад, для акціонерних товариств визначено положеннями Закону України «Про акціонерні товариства».

Фонд розвитку виробництва спрямовується на закупівлю нового обладнання та машин, інші напрями по забезпеченню розвитку виробництва, створення фінансових джерел удосконалення його матеріально-технічної бази, підвищення технічного рівня виробництва, онов­лення і розширення виробничого потенціалу, здійснення інвестицій та інновацій, тощо.

Фонд матеріального заохочення використовують на економічне стимулювання - преміювання, оплату виконаних особ­ливо важливих робіт, надання одноразової допомоги, виплату винаго­роди робітникам за загальними підсумками роботи підприємства, тощо.

Фонд соціального розвитку спрямовується на соціальні заходи - будівництво житла і об'єктів культурно-побутового обслуговування, утримання будівель і споруд, призначених для культур­но-освітньої і оздоровчої роботи серед робітників підприємства, утри­мання дитячих дошкільних та інших установ, які перебувають на балансі підприєм­ства, поліпшення куль­турно-побутового і медичного обслуговування робітників підприєм­ства, оздоровчі заходи тощо.

Прибуток може використовуватись і на інші цілі - по­криття сум штрафів і пені за пору­шення нормативних актів про охорону праці, навколишнього середовища, податкового законодавства за платежами до бюджету та цільових фондів, для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі, сплату відсотків за прострочені кредити тощо.

Переважна більшість рішень підприємства пов’язана з визначенням напрямків спрямування наявних ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) та напрямків витрачання отриманого прибутку.

Ці напрямки можна віднести до екстенсивних, що базуються на додатковому залученні обсягів тих чи інших ресурсів, та інтенсивних, які забезпечують якісне удосконалення всіх параметрів виробництва на підприємстві. Критерієм таких рішень в основному виступає величина прибутку, який підприємство отримає у результаті їх реалізації.

Діяльність підприємства залежить від багатьох факторів, які здійснюють стимулюючий чи дестабілізуючий вплив на його прибутковість. Результативність діяльності підприємства значною мірою ви­значається здатністю його управлінської системи використовувати позитивний та мінімізувати негативний вплив цих факторів, які можна поділити на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів, які не залежать від діяльності підприємства, відносять природні умови, державне регулювання параметрів діяльності підприємства (цін, тарифів, податкових ставок тощо), розвиток ринкових відносин, загальний стан економіки, інфляційні процеси, законодавство, науково-технічний та соціальний розвиток регіону, товарну та ринкову кон’юнктури щодо збуту продукції, придбання засобів та предметів праці, попит та пропозицію, рівень конкуренції, поведінку конкурентів, постачальників, споживачів та інше.