Класифікація основних загроз безпеці підприємства

Основним джерелом загроз для економічної безпеки виступає зовнішнє середовище. Кожна дія підприємства можлива тільки тоді, коли це допускає середовище. Підприємство постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, забезпечуючи собі тим самим можливість виживання. Для цього існує розгалужена система зв’язків. В якості зовнішніх зв’язків розуміють канали надходження факторів виробництва від постачальниками та збуту продукції клієнтам. Предметом зв’язків можуть бути матеріальні потоки, інформація, фінанси і т.п. Поряд з цим існують зв’язки із суміжними підприємствами, конкурентами, органами державного управління тощо.

Для забезпечення безпеки підприємства повинен здійснюватись постійний моніторинг для виявлення причин і факторів виникнення загроз.

Моніторинг – це інформаційно-аналітична, постійно діюча система спостережень за динамікою показників, які характеризують безпеку. В сучасних умовах роль регулярного, всебічного, об’єктивного моніторингу особливо значна, так як має місце висока рухомість, нестійкість соціально-економічних показників, наявність багатьох збуджуючих взаємодію, потребуючих постійної уваги. Якщо якість моніторингу недостатньо висока, то динаміка негативних економічних тенденцій, їх виникнення і розвиток можуть вийти із-під контролю і стати некерованими та деякою мірою безповоротними. На основі моніторингу підприємство повинно розробляти і застосовувати в управлінні механізм впливу на зовнішні та внутрішні фактори з метою управління безпекою. Для цього в стратегічному плані мають бути обґрунтовані індикатори, які характеризують стан виробничо-господарської діяльності, вихід на порогові значення яких означає виникнення економічної загрози.

18.2. Основні напрями організації економічної безпеки підприємства

Головними складовими економічної безпеки підприємства є фінансова, інтелектуальна, кадрова, техніко-технологічна, політико-правова, інформаційна, екологічна і силова складові функціонування підприємства.

Фінансова складова еконо­мічної безпеки.

Розглянемо загальну схему процесу охорони фінансової складової еконо­мічної безпеки. Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер і включають:

• внутрішні негативні дії (неефективне фінансове планування та управління активами; малоефективна ринкова стратегія; помил­кова цінова й кадрова політика);

• зовнішні негативні дії (спекулятивні операції на ринку цінних паперів; цінова та інші форми конкуренції; лобіювання конкурен­тами недостатньо продуманих рішень органів влади);

• форс-мажорні обставини (стихійне лихо, страйки, військові конфлікти) та обставини, наближені до форс-мажорних (неспри­ятливі законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсу валют тощо).

У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової скла­дової економічної безпеки підлягають аналізу:

• фінансова звітність і результати роботи підприємства (платоспроможність, фінансова незалежність, струк­тура і використання капіталу та прибутку тощо);

• конкурентний стан підприємства на ринку (частка ринку, якою воно володіє; рівень засто­совуваних технологій і менеджменту тощо);

• ринок цінних паперів підприємства (оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг).

Інтелектуальна і кадрова складові еконо­мічної безпеки.

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємозв'язані і водночас самостійні напрями діяль­ності:

• перший напрям зорієнтований на роботу з персоналом підприємства, на підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу;

• другий напрям націлений на збереження й розвиток інтелектуально­го потенціалу, тобто сукупності прав на інтелектуальну власність або на її використання (у тім числі патентів і ліцензій), та на по­повнення знань і професійного досвіду працівників підприємства.

Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні сти­мули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.

Важливою ланкою встановлення рівня економіч­ної безпеки є оцінка ефективності заходів, яка здійснюється через зіставлення загальної величини витрат на запобіжні заходи і втрат, яких може зазнати підприємство.

Техніко-технологічна складова еконо­мічної безпеки.

Процес охорони техніко-технологічної складо­вої економічної безпеки, як правило, передба­чає здійснення кількох послідовних етапів.

Пер­ший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства.

Другий етап — це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних тех­нологій.

На третьому етапі здійснюється:

а) аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників;

б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства;

в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних то­варів.

Четвертий етап присвячується переважно розробці техно­логічної стратегії розвитку підприємства - виробника продукції.

На п'ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічно­го розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.

Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охо­рони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.

Політико-правова складова еконо­мічної безпеки.

Передовсім детально аналізують загрози внутрішніх і зовнішніх негативних впливів на політико-правову складову економічної без­пеки та причини їхнього виникнення.

Основні причини виникнення внутрішніх негативних впливів:

а) низька кваліфікація працівників юридичної служби відповід­ного суб'єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби;

б) недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприє­мницької або іншої діяльності;

в) небажання чи нездатність підприємства актив­но впливати на зовнішнє політико-правове середовище його діяльності.

Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшо­го мають подвійний (політичний і законодавчо-правовий) характер.

Оцінка реального стану політико-правової безпеки підприємства провадиться за кількома напрямками:

1) рівень організації та якості робіт щодо охорони цієї складо­вої загального рівня економічної безпеки;

2) бюджетно-ресурсне забезпечення робіт на підприємстві;

3) ефективність діяльності відповідних підрозділів підприємства.

Інформаційна складова еконо­мічної безпеки.

На підприємство постійно надходять потоки інформації, що розрізняються за джерелами їхнього формування. При цьому виокремлюють:

• відкриту офіційну інформацію;

• вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації;

• конфіденційну інформацію, одержану способом несанкціоно­ваного доступу до неї.

Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформа­ційної складової економічної безпеки здійснюється послідовним виконанням певного комплексу робіт, а саме:

1. Збирання різних видів необхідної інформації, що здійснюєть­ся через офіційні контакти з різноманітними джерелами відкритої інформації, неофіційні контакти з носіями закритої інформації, а також за допомогою спеціальних технічних засобів.

2. Обробка та систематизація одержаної інформації, що про­вадиться відповідною службою підприємства з метою упорядкування для наступного більш глибокого аналізу. Для цього створюються класифікатори інформації та досьє, внутрішні бази даних і каталоги.

3. Аналіз одержаної інформації, котрий включає всебічну об­робку одержаних даних з використанням різних технічних засобів і методів аналізу. У процесі здійснення аналітичних робіт викону­ються прогнозні розрахунки за всіма аспектами інформаційної діяльності та можливими варіантами поведінки середовища бізне­су за допомогою методів моделювання.

4. Захист інформаційного середовища підприємства, що охоплює:

• заходи для захисту суб'єкта господарювання від промислово­го шпіонажу з боку конкурентів або інших юридичних і фізичних осіб;

• технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, пе­реговорів, різної документації від несанкціонованого доступу за­інтересованих юридичних і фізичних осіб до закритої інформації;

• збирання інформації про потенційних ініціаторів промисло­вого шпіонажу та проведення необхідних запобіжних дій з метою припинення таких спроб.

5. Зовнішня інформаційна діяльність, котру спрямовують на створення в очах громадськості сприятливого іміджу підприємства (організації) та протидію спробам завдати шкоди репутації даної фірми через поширення про неї хибної інформації.

Екологічна складова еконо­мічної безпеки.Сутність процесу забезпечення екологічної безпеки підприєм­ства можна виразити у вигляді функції:

F(Z, Q, m) → min

де: Z — витрати на заходи для дотримання екологічних норм; Q — втрати від штрафних санкцій за порушення екологічних норм; m — втрати від закриття для продукції підприємства ринків інших держав з більш жорсткими нормами екологічної чистоти товарів.

При цьому індикаторами екологічної складової економічної без­пеки є, з одного боку, нормативи граничне допустимої концент­рації шкідливих речовин, установлені національним законодавством, а з іншого — аналіз ефективності заходів для забезпечення такої екологічної складової.

На підставі загальних стратегічних рекомендацій, опрацьова­них за результатами аналізу карти розрахунку ефективності здійснюваних заходів, планується комплекс заходів для розробки екологічної складової економічної безпеки в майбутньому. План забезпечення екологічної складової є частиною загального плану (програми) для досягнення належного рівня економічної безпеки в цілому. Він має вигляд логічного сценарію здійснення необхідного комплексу заходів у календарній послідовності з додаванням роз­рахунку ефективності практичної реалізації цих заходів.

Силова складова еконо­мічної безпеки. Явища (дії), що негативно впливають на рівень силової складо­вої економічної безпеки, зумовлюються багатьма причинами. Ос­новними з них є:

• нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг корект­ними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробниц­тво, удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо;

• кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або кра­діжки;

• некомерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників, працівників підприємства, а також на майно підприємства.

Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негатив­ного впливу (фізичного та морального характеру) на працівників підприємства. Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів спричинюються переважно зіткненням ко­мерційних інтересів підприємств-конкурентів, конф­ліктами керівництва підприємства з кримінальними структурами, а також політичними мотивами. Спроби морального тиску на працівників підприємства, як правило, робляться з метою змусити їх учинити дії, що завдаватимуть шко­ди економічній безпеці та ефективному функціонуванню підприємства. Виконавцями таких дій можуть бути представники криміналітету, корумповані чиновники служб безпеки та податкових служб або спеціально найняті для цього люди та організації.