3. Стимулювання та оцінка роботи перекладача3

"Орланд" – українська компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Головний напрямок її діяльності – продаж нерухомості та меблів. Більшість ділових партнерів і постачальників - великі західні фірми.

Президент фірми, пан Шевченко, надзвичайно професійний і ефективний організатор діяльності фірми, завжди налаштований на співпрацю з іноземними партнерами. Йому потрібний секретар з сучасними професійними навичками, такими як переклад ділової розмови, організація зустрічей, листування з його іноземними партнерами тощо. Шевченко часто не буває в офісі, тому віце-президент фірми пан Погорілий заміщує його.

На роботу взяли кваліфікованого спеціаліста за рекомендацією одного з приятелів президента. Через тиждень Катерина заступила на посаду секретаря президента фірми. Обсяги роботи в нового секретаря постійно збільшувалися, через це з часом виникла потреба в асистенті на неповний робочий день.

Потрібного працівника було знайдено. На цю посаду взяли Оксану Терещенко, студентку місцевого університету. Вона задоволена графіком роботи і тим, що матиме професійное мовне стажування, накопичуватиме досвід.

Терещенко пройшла тест на професійну придатність. Вона вважає оплату достатньою – і Оксана підписує контракт. Трудова угода визначає вимоги, які, по суті, дублюють відповідні обов'язки секретаря президента Катерини. Окрім цього визначено, що Оксана працює за гнучким графіком, який визначається потребами фірми. Отже, вона - особистий асистент президента, але, у разі його відсутності, Оксана підпорядковується віце-президенту.

Працюючи, вона виявила якісне виконання та високу майстерність як коректор і перекладач. Оксана – комунікабельна і доброзичлива людина, вона майстерно веде переговори, організовує зустрічі з представниками іноземних партнерів. Партнери фірми часто дають про неї добрі відгуки. Пан Шевченко повністю задоволений тим, що у нього зникли проблеми з діловою поштою та спілкуванням із західними партнерами по бізнесу.

У той же час, Оксану починає непокоїти її становище у фірмі через те, що Катя часто відсутня, і тому більшість її роботи перекладається на Оксану. Вона старається виконувати і роботу Каті, але не отримує за це додаткової оплату, а Катя отримує гроші і їй не загрожує звільнення, оскільки вона має дружні стосунки з вищим керівництвом фірми. Оксана відчуває дискомфорт, працюючи в таких умовах, і не має емоційного стимулу.

Вона розуміє, що перед призначенням на цю посаду підписала контракт, в якому визначалися її основні посадові обов'язки, але не дуже чітко. Часто виконання того обсягу роботи, що їй доручають, потребує набагато більше часу, ніж їй відводиться. Оксана відчуває, що навіть, якщо її контракт визначає гнучкий графік роботи, їй дуже часто доводиться працювати понаднормово.

Спочатку необхідність бути присутньою на банкетах для іноземних партнерів, була мотивована бажанням Оксани допомогти своїй фірмі. Але пізніше це стало звичайною практикою для неї, і дуже часто вона повертається додому пізно вночі. Оксана отримує задоволення від характеру своєї роботи, але вона відчуває себе незадоволеної через невідповідність обсягу завдань до обсягу матеріальної винагороди за їх виконання.

Щодень вимоги до неї починають зростати, через часту відсутність Каті з'являється багато інших завдань, які вже й інші керівники фірми намагаються перекласти на її плечі. Крім того, номінальний керівник Оксани Шевченко часто відсутній, а це робить неможливим розв'язати її проблеми. Вона вже невпевнена у правильності свого вибору, розуміє, що такий графік роботи ускладнює її навчання в університеті.

Одного разу, її попросили взяти участь в одному з бенкетів, організованому для партнерів, що приїхали вести переговори. Віце-президент пробує переконати Оксану бути присутньою на банкеті й допомагти забезпечити переклад, мотивуючи це відсутністю інших варіантів і важливістю цих партнерів для фірми. Оксана не має можливості взяти участі в бенкеті через те, що в неї в цей час заняття в університеті, і відмовляється. Віце-президент Погорілий настирливо вимагає її присутності і вдається до шантажу. Він говорить, що має повноваження від президента в будь-який час звільнити її за недбале відношення до корпоративних інтересів. Отже перед нею постає вибір: або продовжувати працювати у фірмі, або продовжувати навчання.

Цього вечора вже вкотре вона прийшла на бенкет і взяла участь у веденні переговорів. Пан Погорілий хвалить Оксану за її розуміння ситуації та її бажання допомогти фірмі будь-якою ціною. Але окрім похвали Оксана не отримує ніякої матеріальної винагороди.

Наступного дня Оксана приходить на роботу і подає заяву на звільнення.