Психологічні причини конфліктів

У процесі соціальної взаємодії у людини присутній певний діапазон варіантів очікуваної поведінки, спілкування, діяльності зі сторони іншої людини, що є партнером у взаємодії. Варіанти поведінки можуть бути бажаними, припустимими, небажаними і неприпустимими. Характер поведінки залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини, її психічного стану, відношення до конкретного партнера взаємодії, особливостей актуальної ситуації взаємодії. Якщо реальна поведінка партнера вкладається в рамки бажаної або припустимої, то взаємодія триває безконфліктно. Якщо ні, то переривається або переходить у конфліктну фазу.

Деякі стосунки переходять у конфлікт в силу того, що рамки припустимої поведінки в людини можуть бути звужені в результаті її егоїстичної орієнтації або надмірного прагнення до лідерства. Рамки припустимої поведінки для тієї ж самої людини бувають різними стосовно різних партнерів.

Ще одна психологічна причина виникнення конфлікту - значна варіативність психологічної стійкості до негативного впливу на психіку стресових факторів соціальної взаємодії. Ви можете застосувати певний вплив на людину, вважаючи його досить нейтральним або слабким, але для неї він може виявитися досить сильним.

Такий же злий жарт може зіграти з людиною її низька здатність до емпатії, тобто нерозуміння емоційного стану іншої людини, нездатність співпереживати, співчувати їй.

До конфлікту може привести завищений або занижений рівень прагнень.

Охарактеризовані особистісні причини виникнення конфлікту зустрічаються найбільше часто, але не вичерпують переліку всіх причин.

III.Теорії механізмів виникнення конфліктів

Російський конфліктолог В.П.Шейнін приводить три теорії виникнення конфлікту.

А. Конфлікти залежать від конфліктогенів.

Конфліктогени - це слова, дії або відсутність дій, які можуть привести до конфлікту.

У даній інтерпретації конфлікт розвивається за ланцюжком КФГ1…..КФГ2…..КФГ3… Конфлікт.

При цьому важливо мати на увазі: КФГ1<КФГ2<КФГ3 і т.д.

За спостереженнями фахівців, 80% конфліктів виникає поза бажанням їх учасників. У зв'язку із цим варто запам'ятати два правила безконфліктної взаємодії: не використовуйте конфліктогени та не відповідайте конфліктогеном на конфліктоген.

В. Конфлікти залежать від конфліктної ситуації та інциденту.

КС+І=КФ

С. Конфлікт залежить від декількох конфліктних ситуацій:

КС1+КС2+...+КС№=КФ

Тобто, сума двох і більше конфліктних ситуацій призводить до конфлікту.

IV.Структура конфлікту

Конфлікт, як багатомірне явище, має свою структуру та розглядається як процес. Тому, структура конфлікту - це сукупність стійких зв'язків, що забезпечують його цілісність, тотожність самому собі, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозалежна цілісна система та процес.

Кожна конфліктна ситуація має об'єктивний зміст і суб'єктивне значення. Розглянемо їх більш докладно. Почнемо з аналізу об’єктивних складових конфлікту.

Об’єктивні складові конфлікту

1. Учасники конфлікту. У будь-якому соціальному конфлікті, будь то міжособистісний або міждержавний, основними діючими особами є люди. Вони можуть виступати в конфлікті як приватні особи (сімейний конфлікт), як офіційні особи (конфлікт по вертикалі) або як юридичні особи (представники установ та організацій). Крім того, учасники конфлікту можуть утворювати різні угруповання й соціальні групи аж до таких об’єднань, як держава.

Ступінь участі в конфлікті може бути різною: від безпосередньої протидії до опосередкованого впливу на хід конфлікту. Виходячи із цього виділяють: основних учасників конфлікту; групи підтримки; інших учасників.

Основні учасники конфлікту. Їх часто називають сторонами або протиборчими силами, "опонентами". Це ті суб'єкти конфлікту, які безпосередньо роблять активні (наступальної або захисні) дії один проти іншого.

Протиборчі сторони - ключова ланка будь-якого конфлікту. Коли одна зі сторін уникає конфлікту, то він припиняється. Якщо в міжособистісному конфлікті один з учасників змінюється новим, то і конфлікт зміниться або розпочнеться новий.

Часто в конфлікті можна виділити сторону, що першою почала конфліктні дії. Її називають ініціатором конфлікту. Однак у тривалих затяжних міжгрупових конфліктах буває складно визначити ініціатора. Багато таких конфліктів мають багаторічну історію, тому складно буває назвати той крок, що став причиною конфлікту.

Часто виділяють таку характеристику опонента, як його ранг, тобто рівень можливостей опонента щодо реалізації своїх цілей у конфлікті ("сила", що виражається в складності й впливовості його структури й зв'язків, його фізичні, соціальні, матеріальні й інтелектуальні можливості, знання, навички та уміння, соціальний досвід конфліктної взаємодії, розмір соціальних зв'язків, масштаби суспільної та групової підтримки).

Ранги опонентів відрізняються також наявністю та величиною їх деструктивних потенціалів - фізичної сили, зброї і т.п.

Аналізуючи можливості своєї поведінки у майбутньому конфлікті, прорангуйте себе та опонента згідно зазначених характеристик. Під час конфлікту постарайтеся уникати тих стратегій, які допоможуть вашому супротивникові реалізувати ті характеристики, у яких він перевершує вас за рангом.

Групи підтримки. Практично завжди в будь-якому конфлікті за опонентами стоять сили, які можуть бути представлені окремими індивідами, групами і т.д. Вони або активно діють, або своєю присутністю, мовчазною підтримкою можуть докорінно впливати на розвиток конфлікту, його результат. Навіть якщо врахувати, що окремі інциденти в ході конфлікту можуть проходити без свідків, результат конфлікту багато в чому визначається їх існуванням.

Інші учасники - суб'єкти, які впливають на хід і результати конфлікту. Це підбурювачі та організатори, медіатори (посередники, судді).

2. Предмет конфлікту. Як ми відзначали раніше, ядром будь-якого конфлікту є протиріччя. У ньому відбивається зіткнення інтересів та цілей сторін. Боротьба, що ведеться в конфлікті, відображає прагнення сторін вирішити це протиріччя, як правило, на свою користь. У ході конфлікту боротьба може загасати та загострюватися. У такій же мірі загасають і загострюються протиріччя. Однак проблема конфлікту залишається незмінною доти, поки протиріччя не розв'яжеться.

У більшості випадків суті протиріччя у конфлікті не видно, вона не лежить на поверхні. Учасники конфлікту оперують таким поняттям, як предмет конфлікту. Предмет конфлікту - це об'єктивно існуюча або уявна проблема, що служить основою конфлікту. Це протиріччя, через якого й заради якого сторони вступають у протиборство.

3. Об'єкт конфлікту. Відразу виділити його не завжди вдається. Об'єкт є ядром проблеми. Об'єкт конфлікту може бути матеріальною (ресурси), соціальною (влада) або духовною (ідея, норма, принцип) цінністю, до володіння або користування якою прагнуть обидва опоненти.

Об'єкт конфлікту може бути подільним або неподільним. Умовою для конфлікту є домагання хоча б однієї зі сторін на неподільність об'єкта, бажання вважати його неподільним або повністю володіти їм.

4. Мікро- і макросередовище - умови, у яких діють учасники. Мікросередовище - найближче оточення сторін. Макросередовище - соціальні групи, представником яких є сторона і якості яких вона успадкувала.