Завдання 7. Визначити тип тексту. Проаналізувати тексти у аспекті доречності вживання спеціальної термінології. Внести, якщо потрібно, правки

• У дискурсивних структурах Винниченкової прози переглядаються раціоналістичні засади культури й суспільства через призму віталістичного іпостасування чи знезмістовлення дискурсу. В його творах біологічне начало людського єства пов’язане з панівними засадами комунікації, які стають джерелом його відчуження. Цінність безособового, родового висувається як антитеза відчуження, стає амбівалентною складовою гри, експерименту. Характерна риса Винниченкових персонажів – зовнішній активізм – постає як чинники руйнування вихідних психологічних та ідеологічних очікувань, рольового зламу героїв. Водночас гра у прозі Винниченка – то випробування персонажем власної значимості ії спроможності, потлумачене як новітня форма покладання сутнісних сил людини, форма пошуку нею автентичного змісту речей та ідей, зокрема модерністських міфологізованих світоглядних орієнтирів – нігілізму й естетизму. Самодостатня ігрова сублімація вітальних первнів призводить героя до спрощення ним екзистенційної проблематики.

• У тісній співпраці з Управлінням капітального будівництва проходить розвиток водопровідно-каналізаційної мережі міста, підвищується ефективність та надійність її функціонування. У результаті маємо як виконані, так і розпочаті будівельні роботи на багатьох об’єктах Водоканалу. Так, згадаємо про підвищувальну насосну станцію холодної води по пров. Літературному в Крюкові. Вона була введена в експлуатацію у 2007 році, чим забезпечено надійне водопостачання правобережної частини міста. Розпочато також роботи з поетапної санації самопливних каналізаційних колекторів. В ІІ кварталі 2008 року закінчуються роботи з проектування та експертизи реконструкції хлорного господарства водоочисної станції м. Кременчука. Нині на стадії завершення знаходиться розробка проектної документації з реконструкції комплексу споруд каналізаційної насосної станції № 17. Після експертизи проекту розпочнуться роботи з його реалізації.

Розділ 6. Редагування стилю

Суттєвою для редагування є стильова диференціація повідомлень, адже редакторська практика передбачає опрацювання творів щодо відповідності стилістичним нормам.

Функціонально-стильова типологія охоплює усі тексти, розглядаючи їх у всій різноманітності експресивних і функціональних ознак. Елементи мови завжди чи здебільшого вживаються у певній сфері функціонування мови і характеризують її. Функції мови зумовлюють добір, поєднання, вмотивованість, співвіднесеність мовних засобів, які набувають функціонально-стилістичного забарвлення.

Традиційно в сучасній українській мові виокремлюють науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, розмовно-побутовий стилі. Вони мають розгалужену систему підстилів і жанрів, сферу використання, призначення, специфічні мовні засоби. Стилі перебувають у тісній взаємодії, частково змішуючись, проникаючи один в інший.

Окрім функціональних стилів, у практиці редагування доводиться удосконалювати твори, що характеризуються суб’єктивним стильовим оформленням. Суб’єктивними є індивідуальні стилі та ідіолекти. Їхня своєрідність виявляється у сукупності мовних засобів, що вирізняють мову окремого індивіда з-поміж інших. Поняття “ідіолекту” пов’язують з мовленням окремої людини, “індивідуального стилю” – з мовою письменника, науковця, журналіста.

Повідомлення повинне бути стилістично однорідним. Виправлення, виконані редактором, повинні належати до того ж стилю, що й саме повідомлення.