- •1.1. Європейський вибір України – невід’ємна складова її подальшого розвитку
- •1.2. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
- •1.3. Входження освіти і науки України в європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційного-технологічного та культурного розвитку
- •1.3.1. Розширення доступу до вищої освіти
- •1.3.2. Забезпечення та гарантія якості вищої освіти
- •1.4. Загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн.
- •2.1. Основні документи Болонського процесу
- •2.2. Основні завдання, принципи, підходи та етапи формування простору європейської вищої освіти
- •2.3.1. Загальні компетенції
- •2.3. Принципи формування змісту кваліфікацій і структур ступенів. Компетентнісний підхід.
- •2.3.2. Спеціальні компетенції.
- •2.3.3. Система рівневих індикаторів і система опису курсів за типами.
- •2.4. Управління якістю підготовки фахівців у внз.
- •2.5. Взаємовизнання дипломів як чинник інтеграції освіти.
- •4.1. Характерні особливості ects
- •4.2. Кредити ects
- •4.3. Загальна характеристика основних документів ects
- •4.3.1. Інформаційний пакет
- •Перелік елементів інформаційного пакету та пояснення до його складання
- •4.3.2. Анкета-заява студента та угода про навчання
- •4.4. Оцінювання в системі ects Шкала оцінювання ects
- •3.1. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі
- •3.2. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу
- •3.3. Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах ііі-іу рівнів акредитації.
- •3.4. Формування інноваційного освітнього середовища у внз у контексті вимог Болонського процесу
- •3.5. Студент у Болонській системі організації вищої освіти
- •3.5.1. Студентське самоврядування
- •3.5.2. Наукова діяльність студентів як один із шляхів адаптації європейської та української систем вищої освіти
- •3.6. Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу
- •5.1. Педагогічний експеримент щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у внз України
- •5.2. Принципи запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
- •5.3. Науково-методичні засади запровадження кмсонп у вищу освіту України
- •5.3.1. Основні терміни, поняття та їхнє визначення.
- •5.3.3. Структура і вимоги до складання основних компонентів кмсонп.
- •Форми організації навчання
- •Організаційно-методичне забезпечення
- •Структура навчальної діяльності студента
- •5.3.4. Загальні вимоги до організації навчання студентів Індивідуальна та самостійна робота студента
- •Індивідуальна робота студента
- •Види індивідуальних занять
- •Самостійна робота студента
- •Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання
- •Контроль за індивідуальним навчальним планом студента
3.3. Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах ііі-іу рівнів акредитації.
До цього переліку належать:
-
Наявність структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями.
-
Запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів.
-
Організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів, що передбачає відхід від традиційної схеми: «навчальний семестр - навчальний рік - навчальний курс» для нас це поки що не є реалізованим.
-
Розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
-
Наявність необхідного навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
-
Введення граничного терміну навчання за програмою, включаючи граничний термін бюджетного фінансування.
-
Формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки.
-
Дозвіл Міністерства освіти і науки України на частковий відхід від галузевих стандартів вищої освіти (для напрямів і спеціальностей, для яких вони затверджені).
-
Введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.
-
Зарахування на навчання до вищого навчального закладу здійснюється тільки за напрямами підготовки.
3.4. Формування інноваційного освітнього середовища у внз у контексті вимог Болонського процесу
Мета вищої освіти сьогодні – це підготовка фахівців, здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства через новаторство у навчанні, вихованні та науково-методичній роботі. Сьогодні наголос все більше робиться на якості освіти, універсальності підготовки випускників та його адаптованості до ринку праці, на особистісній орієнтованості навчального процесу, його інформатизації, визначальній важливості освіти у забезпеченні сталого людського розвитку.
Основні принципи цих реформ полягають:
-
у підготовці висококваліфікованого фахівця як наскрізної, послідовної, цілісної системи: учень – студент – фахівець (бакалавр, магістр).
-
реалізація стандартів освіти сучасності в їх змістовому й організаційному вираженні здійснюється на таких позиціях:
базовий принцип: самостійність і творча активність студента і викладача, які навчаються та удосконалюють свій фаховий рівень протягом усього життя;
зміст: гуманність, фахова глибина і досконалість;
методи: інноваційні технології.
-
інтеграція освітньої діяльності в європейський і світовий інформаційний простір, що є вимогою як досягнутого рівня науки, так і її подальшого розвитку. Тому основним змістом діяльності вищого навчального закладу повинно стати формування інноваційного освітньо-виховного середовища, що передбачає: зміну в організації і змісту освіти з метою інтеграції у світовий освітній простір з урахуванням нових досягнень науки і їхній вплив на відповідну сферу знань; оптимізацію кадрового забезпечення; комплексне удосконалення професійної майстерності педагогів через опанування інноваційними і дослідно-експериментальними видами діяльності.
Сучасні підходи до формування змісту підготовки фахівців вимагають розробки відповідних структурно-логічних схем – організаційних алгоритмів реалізації освітньо-професійних програм, навчальних планів, навчальних і робочих навчальних програм дисциплін у їхній єдності та взаємо підпорядкованості. В основу їх покладено принципи випереджувального навчання, неперервності, послідовності та наступності навчання, навчання "впродовж життя". Такий навчальний процес має враховувати інваріанти, що дають можливість або продовжити освіту у будь-якому ВНЗ, в т.ч. за кордоном, або отримати відповідну кваліфікацію на основі певного закінченого циклу освіти, в т.ч. за кордоном.
