2.1. Основні документи Болонського процесу

Процеси інтеграції і демократизації, які відбуваються у Європі з початку 90-х років, не могли не позначитися і на освіті. Починаючи з 1998 р., ці процеси призвели до випрацьовування консолідованої позиції освітнього співробітництва, яка отримала назву Болонського процесу за назвою міста, де відбулася друга зустріч (1999 р.) міністрів освіти, які представляли 29 країн Європи. На ній була прийнята спільна заява про створення Зони європейської вищої освіти. У першій взяли участь міністри Франції, Італії, Великої Британії та Німеччини. Відбулася вона у Сорбонні (Париж 1998 р.), де була прийнята Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти. Подальші зустрічі, які відбулися у м. Саламанка (03. 2001 р. – конференція європейських ВНЗ та освітніх організацій: «Формування майбутнього»), м. Прага (04. 2001 р.), де було прийнято комюніке “До зони європейської вищої освіти”, у м. Берлін (09. 2003 р. – “Створення загальноєвропейського простору вищої освіти”), у м. Берген (05. 2005 р. – комюніке “Загальноєвропейський простір вищої освіти – досягнення цілей”) вже мали робочу назву Болонський процес, мета якого формування на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої зоною європейської вищої освіти.

У основі зони європейської вищої освіти – спільність фундаментальних принципів її функціонування.

2.2. Основні завдання, принципи, підходи та етапи формування простору європейської вищої освіти

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти є основним завданням Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на до ступеневому і після ступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання створення зони європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу):

1. Введення двоциклового навчання;

2. Запровадження кредитної системи;

3. Формування системи контролю якості освіти;

4. Розширення мобільності студентів і викладачів;

5. Забезпечення працевлаштування випускників;

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти.

Основні принципи:

• провідна роль університетів у розвитку європейського освітнього та культурного простору;

• незалежність та автономія університетів, постійна адаптація систем вищої освіти і наукових досліджень відповідно до нових потреб;

• сумісність та порівнянність систем вищої освіти;

• підвищення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти з урахуванням особливостей культурних традицій.

Болонська декларація висуває завдання домогтися, щоб учені ступені відповідали європейському ринку праці, а отже, були свідоцтвом кваліфікації при працевлаштуванні в галузі, за якою набута освіта. Класифікація ступенів та кваліфікацій має важливе значення, тому що їх присвоєння свідчить про важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринку праці у межах конкретної країни.

З метою зміцнення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі було запропоновано здійснити такі заходи, як:

- упровадження системи освіти на основі двох навчальних циклів: до дипломного (бакалавр) та післядипломного (магістр);

- затвердження загально прийнятної та порівнянної системи ступенів, у тому числі шляхом впровадження стандартизованого Додатка до диплома;

- застосування Європейської кредитної трансферної системи як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів;

- зближення систем контролю якості та акредитації з метою вироблення порівняльних критеріїв та методологій.