3. Боргові цінні папери

3.1. Найчисельнішою є група боргових цінних паперів (п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Більшість окремих видів боргових цінних паперів нормативно змодельовано як емісійні. До емісійних цінних паперів положеннями ч. 2 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» віднесено облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання України. Найбільш поширеним у майновому обороті різновидом неемісійних боргових цінних паперів є векселі.

Законодавче текстуальне викладення видового різноманіття боргових цінних паперів без застереження щодо припустимого подальшого нормативного закріплення можливості випуску додаткових їх різновидів обумовлює їх розгляд у межах закритого переліку. Такий законодавчий підхід слід визнати недостатньо виваженим і послідовним, адже, як свідчить практика, потреби майнового обороту постійно викликають необхідність нормативного конструювання нових видових конструкцій (як боргових, так і інших) цінних паперів.

Мета емісії боргових цінних паперів полягає в тому, щоб зібрати відповідну грошову суму (загальну суму їх сукупної номінальної вартості) для здійснення певних фінансових проектів.

3.2. Облігацією згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» є цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» за суб’єктами емісії розрізняють: (а) облігації підприємств, (б) державні облігації України та (в) облігації місцевих позик. Ураховуючи суттєву спорідненість державних облігацій і облігацій місцевих позик, запропоновано називати їх цінними паперами публічних утворень¹¹⁹.

• Важливого значення в цивільному обороті України останнім часом набувають облігації місцевих позик, емісія яких забезпечує механізми здійснення комунальних запозичень місцевими радами. Така тенденція відповідає основним напрямкам розвитку ринків комунальних (муніципальних) цінних паперів найбільш розвинених країн світу.

Можливість емісії облігацій місцевих позик нормативно закріплена не тільки положеннями спеціального законодавства про цінні папери, але й нормативними приписами Бюджетного кодексу України. В Україні можуть випускатись облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик. Згідно зі ст. 16 БК України внутрішні запозичення шляхом емісії облігацій місцевих позик мають право здійснювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міські ради та інші публічні утворення. Зовнішні запозичення здійснюються за рішенням міських рад міст з чисельністю населення понад 800 тисяч мешканців.

Порядок отримання комунальних запозичень визначається Мінфіном України, а видатки на обслуговування комунального боргу (зокрема, виплата обумовлених відсотків і погашення облігацій місцевих позик) здійснюються за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету.

Разом з тим надійність та інвестиційна привабливість облігацій місцевих позик поки що не забезпечують стійкий попит на них. Зокрема, аналіз практики свідчить, що первинне розміщення облігацій місцевих позик зазвичай є тривалим за часом і здійснюється не в повному обсязі – здебільшого вдається розмістити не більш як 80 % загального обсягу їх емісії.

• Положення ст. 10 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачають можливість емісії довгострокових, середньострокових і короткострокових державних облігацій України. Довгострокові державні облігації України повинні мати строк обігу понад п’ять років, середньострокові  — від одного до п’яти років і короткострокові  — до одного року.

• Державні облігації України можуть бути внутрішніх або зовнішніх державних позик, а також цільові облігації внутрішніх державних позик України.

Специфіка характеристик вказаних облігацій обумовлюється сферою їх обігу (в межах внутрішнього майнового обороту чи розміщення на зовнішніх фондових ринках) і визначається передусім метою, яку мають на увазі їх емітенти, здійснюючи їх оформлення та емісію. В облігаціях внутрішніх державних позик України втілюється одностороннє зобов’язання їх емітента (держави в особі відповідного державного органу) щодо відшкодування їхнім набувачам номінальної вартості цих облігацій з виплатою доходу відповідно до умов їх розміщення.

Облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик України різняться за валютою державного запозичення (національної чи іноземної відповідно). Основні їх відмінності обумовлені нормативно визначеними особливостями і сферою їх емісії, джерелами запозичення, напрямками використання позикових коштів і специфікою погашення облігацій. Зокрема, вони підлягають погашенню не тільки грошима, але й державними облігаціями України інших видів (ч. 14 ст. 10 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» ).

3.3. Окремий вид державних цінних паперів становлять казначейські зобов’язання України, можливість оформлення й емісії яких закріплена положеннями ст. 11 зазначеного Закону. Майнове право інвестора, який придбав казначейське зобов’язання (правонабувача за казначейським зобов’язанням) полягає в можливості вимагати повернення інвестованих ним коштів і виплати грошового доходу відповідно до умов їх емісії.

Загальний обсяг сукупної емісії казначейських зобов’язань і державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов’язаних з його обслуговуванням видатків, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Казначейські зобов’язання можуть бути довгостроковими — строк обігу понад п’ять років, середньостроковими — від одного до п’яти років і короткостроковими  — до одного року (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

3.4. До боргових цінних паперів віднесені також ощадні (депозитні) сертифікати, емісія яких є підставою виникнення боргових відносин за участю банків. Тобто специфіка суб’єктного складу боргових відносин з приводу випуску цих цінних паперів полягає в тому, що одним з їх учасників обов’язково є банк.

Ощадний (депозитний) сертифікат інколи ототожнюють з депозитним договором або вказують на те, що за його допомогою оформлюється договір банківського вкладу (депозиту) в іноземній валюті¹²⁰, або що він є документом, який свідчить про дотримання письмової форми договору банківського депозитного рахунку¹²¹.

Тим часом ощадний (депозитний) сертифікат постає як окрема, відмінна від договору, правова форма посвідчення зверненого до емітента права вимоги повернення суми боргу (депозиту) і обумовлених відсотків. Він є цінним папером, тобто об’єктом цивільних прав, що забезпечує можливість його участі в цивільному обороті шляхом застосування відповідних договірних механізмів.

3.5. Вексель також є борговим цінним папером. Його поширення як цінного папера та засобу платежу настільки широке, що говорять навіть про вексельне право як певне утворення в праві та вексельні правовідносини як специфічний вид цивільних відносин.