5. Вимоги до оформлення векселя

5.1. Характерною особливістю векселя є те, що він відноситься до суворо формальних документів. Письмова форма векселя є першою вимогою УВЗ. Жодна усна угода про прийняття на себе вексельних зобов’язань, навіть здійснена публічно, не породжує вексельних правовідносин. Це стосується як самої видачі векселя, так і будь-яких інших дій, пов’язаних з обігом векселя (акцепт, індосування, протест, аваль та ін.). Кожний з цих актів для того, щоб мати юридичну силу, повинен утілюватися вписьмову форму, як правило, з відміткою на самому векселі у вигляді певних записів.

5.2. Більше того, закон вимагає не лише письмової, але й суворо визначеної форми. Текст вексельного документа повинен містити ряд передбачених законом позначень (реквізитів). Причому відхилення від цих позначень може позбавити документ вексельної сили, за винятком випадків, які прямо передбачені законом. Такий вексельний «формалізм» надає особливої достовірності всьому тому, що позначено у векселі. Усі правовідносини, що породжені векселем, ґрунтуються виключно на тексті самого векселя та не потребують підтвердження та обґрунтування будь-якими іншими додатковими документами та доказами.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обіг векселів в Україні” векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються ДКЦПФР за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм УВЗ, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Рішенням ДКЦПФР від 22.11.2001 р. № 338 затверджено Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків.

5.3. Статтею 1 УВЗ передбачено, що переказний вексель повинен містити:

1. назву «переказний вексель», яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

3. найменування особи, яка повинна платити (трасат);

4. зазначення строку платежу;

5. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

6. найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

7. зазначення дати і місця складання векселя;

8. підпис особи, яка видає вексель (трасант).

5.4. Документ, у якому відсутні будь-які із зазначених вище реквізитів, не має сили переказного векселя, за винятком таких випадків:

- переказний вексель, строк платежу в якому не вказано, вважається таким, що підлягає оплаті за пред’явленням ;

- якщо немає спеціального зазначення про місце платежу, місце, що вказане поруч з найменуванням платника, буде вважатися місцем платежу та одночасно місцем знаходження платника;

- якщо не вказане місце складання векселя, вважається, що вексель складено в місці, вказаному поруч з найменуванням векселедавця.

Аналогічні вимоги встановлено статтями 75 та 76 УВЗ й щодо форми простого векселя.

5.5. Реквізитами векселя є вексельна мітка, вексельний наказ, найменування платника, строк та місце платежу та ін.

Вексельна мітка (реквізит 1). Вимога закону про обов’язкове включення до тексту документа найменування «вексель» (простий чи переказний) пояснюється бажанням законодавця навіть за зовнішнім виглядом виділити вексель з числа інших платіжних документів, щоб виключити всілякі сумніви та тлумачення щодо намірів, прав та обов’язків осіб, що поставили свої підписи на документі. При цьому найменування «вексель» повинно бути органічно включене саме до тексту векселя; недостатньо, якщо це найменування буде використане лише в заголовку документа. Найменування повинно бути виражено тією мовою, якою складено текст самого векселя. Неприпустимо, скажімо, використовувати англійське найменування bill of exchange чи німецьке Wechsel в українському тексті документа. Не дозволяється застосування навіть загальноприйнятих синонімів, наприклад, «трата».

Увага! Складання векселів векселедавцями в Україні будь-якою іншою, окрім української мови, веде до втрати такими документами сили векселя.

5.6. Вексельний наказ (реквізит 2) або наказ про платіж повинен бути простим та нічим не обумовленим. Жодної термінології для вираження вексельного наказу закон не встановлює. Найбільш вживаними формами наказу слід назвати звернення до платника з вимогою «Сплатіть» («pay», «Zahlen Sie» та ін.).

Увага! Будь-яке застереження до наказу про платіж, яке не лише явно обумовлює платіжне доручення, але й дає підстави для сумнівів у безумовному характері вексельного наказу, призводить до втрати документом сили векселя.

УВЗ дозволяє тільки деякі доповнення уточнюючого характеру, формулювання, що не обмежують та не обумовлюють сам наказ про платіж (про доміціль - особливе місце платежу, про відсотки, про валютний курс та дещо інше). У простому векселі «вексельний наказ» трансформувався в обіцянку сплатити, але все, що було зазначено вище щодо безумовності вексельного наказу, повністю застосовується до обіцянки сплатити за простим векселем.

Змістом вексельного наказу є вимога сплатити певну суму грошей. Сума векселя повинна бути позначена з такою визначеністю, яка б виключила всілякі сумніви стосовно її розміру, а отже, й обсягу відповідальності осіб, що поставили свої підписи на векселі. Неприпустимо, наприклад, зазначення суми векселя словами «Платіть усю суму Вашого боргу мені» чи «Платіть від 30 до 40 тисяч гривень» тощо. Не можуть також застосовуватись і такі формулювання вексельного наказу: «Платіть усю суму за контрактом №...», навіть якщо сума, що підлягає сплаті, може бути точно встановлена із цих документів. Необхідно, щоб суму векселя можна було визначити з тексту самого цього векселя.

Закон дозволяє вказати суму векселя як цифрами, так і прописом, однак віддає перевагу сумі, вказаній прописом: у випадку, коли суми вказані прописом та цифрами не співпадають, вексель має силу на суму, вказану прописом. Якщо сума векселя вказана декілька разів цифрами чи прописом, то в цьому випадку вексель має силу лише на меншу суму.

Увага! Як загальне правило, УВЗ не допускає зазначення про платіж суми векселя з відсотками. Однак відсоткове застереження не робить вексель недійсним, воно за законом вважається ненаписаним.

Винятком є векселі, строк платежу за якими встановлено «за пред’явленням» та «у стільки-то часу від пред’явлення». У таких векселях строк платежу вказано таким чином, що не дозволяє в момент виставлення векселя визначити точну дату платежу. У цьому випадку дозволяється вказувати, що сума векселя повинна бути сплачена з відсотками. Відсоткова ставка обов’язково повинна бути зафіксована в тексті векселя, оскільки за її відсутності відсоткове застереження вважається ненаписаним.

5.7. Найменування платника (реквізит 3). Оскільки переказний вексель за формою являє собою лише наказ про платіж, звернений векселедавцем до третьої особи, зазначення цієї третьої особи – платника (трасата) є необхідним. Відповідно до УВЗ та Закону України „Про обіг векселів в Україні” зобов’язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету АРК чи місцевих бюджетів, зобов’язуються та набувають права за переказними і простими векселями лише у випадках і в порядку, визначених КМУ.

Для дійсності векселя достатньо, щоб платник, так як він позначений у векселі, за зовнішніми ознаками міг бути віднесеним до категорії осіб, що здатні зобов’язуватися за векселем. Вексель, у якому як трасат вказано особу, фактично недієздатну, наприклад неповнолітню або навіть вигадану, все ж юридично буде вважатися дійсним. Статтею 7 УВЗ щодо цього встановлено правило: якщо на векселі є підписи осіб, нездатних зобов’язуватися за векселем, підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов’язувати тих осіб, які їх поставили, чи від імені яких вексель підписано, то зобов’язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Увага! Векселедавець, що підписав вексель, у якому він як платника вказав, наприклад, вигадану особу, на підставі ст. 9 УВЗ сам відповідатиме за акцепт та платіж за таким векселем.

Найменування трасата вказується на лицьовій стороні векселя, як правило, у лівому нижньому кутку документа. Якщо платником є юридична особа, то його назва повинна відповідати установчим документам та має бути точно вказана адреса платника. При цьому можливі скорочення, якщо вони не ускладнюють ідентифікацію трасата, наприклад, замість відкрите акціонерне товариство «Атоменергокомплект» - ВАТ «Атоменергокомплект».

УВЗ дозволяє векселедавцю переказного векселя виступати одночасно в ролі платника за цим векселем. Наказ про платіж, який адресовано самому собі, практично перетворює його у пряме вексельне зобов’язання векселедавця.

5.8. Строк платежу (реквізит 4) є важливим для векселя. З настанням такого строку виникає право вимоги платежу за векселем. Строк платежу є вихідним моментом для визначення інших вексельних строків (для протесту, вексельної давності).

Увага! Безстрокові векселі та векселі з невизначеним строком не можуть знайти застосування на практиці та юридично не є векселями.

З усього розмаїття можливих способів зазначення строку платежу ст. 33 УВЗ встановлено такі:

• за пред’явленням;

• у визначений строк від пред’явлення;

• у визначений строк від складання;

• на на визначену дату.

Жодне інше зазначення строку платежу, так само як і зазначення послідовних строків платежу, законом не дозволяється під загрозою втрати документом сили векселя.

5.9. Місце платежу (реквізит 5). При визначенні місця платежу зазвичай вказується найменування міста, села та ін. Недостатньо зазначення країни, але й не обов’язково повинна вказуватися точна адреса. Неточності в цьому відношенні не породжують втрати документом сили векселя, якщо, наприклад, місцем платежу вказано Київ, хоча платник проживає в передмісті.

Переказний вексель може підлягати оплаті в місці знаходження третьої особи, або в місці знаходження платника, або ж у якомусь іншому місці (ст. 4 УВЗ). Якщо не передбачено інше, вексель підлягає сплаті в місці знаходження платника.

Векселедавець може не тільки вказати, що вексель повинен бути сплаченим в іншому місці, ніж місце знаходження платника, але й назвати третю особу (доміціліанта), в якого платіж повинен бути здійсненим. Якщо доміціліант не визначений векселедавцем, він може бути вказаний платником при акцепті. У противному разі вважається, що акцептант зобов’язався здійснити платіж у місці платежу сам (ст. 27 УВЗ). Вексель з платежем у місці знаходження третьої особи називається доміцильованим.

5.10. Найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж (реквізит 6). УВЗ вимагає, щоб вексель обов’язково містив найменування такої особи – першого держателя векселя (ремітента).

5.11. Вексельна дата (реквізит 7). Зазначення часу та місця складання векселя в сукупності іменуються «вексельна дата». Вона ставиться на лицьовій стороні векселя над текстом та містить географічну назву місця складання векселя (найменування міста, селища, села та ін.). Зазначення місця складання векселя має істотне значення головним чином у практиці міжнародних розрахунків, у випадках зіткнення (колізії) національних вексельних законів, у зв’язку з чим відсутність такого зазначення лише в тому випадку не веде до втрати векселем його вексельної сили, коли поруч з найменуванням векселедавця вказано місце його знаходження.

Не менш важливе значення має й дата складання векселя. Вона є вихідною для нарахування різних вексельних строків: з дня складання векселя визначається строк платежу за векселями із строком у визначений строк від складання (after date), річний строк для пред’явлення векселів із строком платежу за пред’явленням, та у у визначений строк від пред’явлення.

Дата складання векселя буде братися до уваги при вирішенні питання про дієздатність векселедавця чи оголошення його неплатоспроможним боржником. Відсутність посилання на дату складання векселя призводить до втрати останнім вексельної сили. Для дійсності векселя не має значення, чи відповідає вексельна дата фактичним місцю та даті складання векселя. Важливо, щоб за зовнішніми ознаками вексельна дата відповідала умовам достовірності.

5.12. Підпис векселедавця (реквізит 8). Складання векселя завершується підписом векселедавця, який свідчить, що зміст документа відповідає його волі. Відсутність підпису веде до втрати векселем не лише сили векселя, але й зобов’язання взагалі.

Хоча УВЗ й не дає визначення поняттю «підпис», ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що вексель підписується:

• від імені юридичних осіб – власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;

• від імені фізичних осіб – власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Підпис, здійснений на векселі, має певні наслідки не лише для особи, яку представляють, але й для тих осіб, які такий вексель підписують від імені інших осіб. Відповідно до ст. 8 УВЗ кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов’язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.