38. Система і метод філософії Гегеля

філософії Георга Гегеля німецький класичний ідеалізм набуває свого найповнішого втілення та завершення. Філософську систему Георга Гегеля називають системою абсолютного ідеалізму. Першоосновою світу Георг Гегель висуває об'єктивно існуюче мислення, що називає абсолютною ідеєю, абсолютним духом чи абсолютним розумом. Абсолютна ідея — система понять, що розвиваються самостійно — породжує природу та суспільство, тому усе в світі розвивається за законами, внутрішньо властивими мисленню (панлогізм).

Духовна культура людства постає у її закономірному розвитку як поступовий вияв творчої сили світового розуму. Втілюючись у поступово змінюючи один одного образи культури, світовий дух пізнає себе як її творець. Духовний розвиток індивіду стисло відтворює основні ступені, рівні саморозвитку та самопізнання світового духу. Мета пізнання: досягнення точки зору абсолютного духу, внаслідок чого завершується самопізнання та настає кінець історії.

Як і більшість сучасників, Георг Гегель вважав, що філософія відрізняється від інших наук тим, що має дати абсолютне значення дійсності. Зміст системи вважав абсолютною істиною і, отже, обмежував розвиток мислення, розвиток пізнання взагалі, розвиток суспільства та ін. З точки зору діалектичного методу розвиток не має ніяких меж, а обов'язково приводить до заперечення існуючої форми явищ, до того ж заперечення приходить не ззовні, а є у самому процесі розвитку, джерелом якого виступає єдність та боротьба суперечностей.

Вищою сходинкою в розвитку абсолютної ідеї є абсолютний дух — людство та історія людства. Філософія духу охоплює вчення про суб'єктивний дух (антропологія, феноменологія, психологія), вчення про об'єктивний дух (право, мораль, держава), вчення про абсолютний дух (мистецтво, релігія, філософія). Безумовними філософськими надбаннями Георга Гегеля є розгорнута картина панівного у філософії метафізичного методу мислення і протиставлення йому власного, розробленого на ідеалістичних основах, діалектичного методу. Узагальнення діалектичного аналізу всіх найважливіших філософських категорій, формування їх системи, основних принципів діалектики; поширення на суспільство ідеї розвитку, хоча джерела розвитку шукав винятково у сфері духу, вважаючи історію поступовим розвитком ідеї свободи; розкриття поняття свободи. Проте філософська система Гегеля не вільна від певних недоліків: по-перше, діалектика понять передує діалектиці речей та визначає її, звідси висновок про тотожність мислення та буття, що не відповідає дійсності. По-друге: у Гегеля існує суперечність між системою абсолютного ідеалізму та діалектичним методом, який не визнає нічого абсолютного. По-третє: історичний прогрес ототожнюється з прогресом у сфері духу. Справедливо вважаючи, що справжня свобода, на відміну від свавілля, потребує певних обмежень, Георг Гегель вбачав їх в абсолютному розумі, що означає підпорядкування людини (особи) загальним структурам, нарешті, приводить до фаталізму — нівелювання свободи та активності людини.