57. Визначте «цінності». Покажіть роль цінності в житті людини.

. Для людської індивідуальності велике значення мають ціннісні орієнтири. Поняття ціностей позначає не стани чи властивосі речей самих по собі, а їх якісні прояви щодо людини. Цінність – це значущість чогось для людини. Цінність постає як цілісний, інтегральний мотив діяльності та характеристика людських вчинків у тому сенсі, що вчинок вказує на те, що для певної людини постає її справжніми цінностями. З одного боку, це тому, що людина досить часто не може раціональними аргументами довести, чому певні речі є для неї цінностями. З іншого боку, реальні ситуації життя досить часто можуть виявити, навіть несподівано для самої людини, її справжні, глибинні ціннісні орієнтири, які можуть не збігатися із свідомими уявленнями про них. Хоча цінності мають індивідуалізований характер, до найголовніших людських цінностей відносяться: 1) насамперед найвищу цінність – саме людське життя, визначення життя людини найвищою цінністю постає вихідним принципом сучасного гуманізму (людина – завжди мета, але не засіб) 2) із такого визначення органічно випливає у значенні другої за важливістю цінності право людини на вибір життєвого призначення. Це означає, що перше право розпорядитися життям належить самій людині 3) якщо це так, то наступною цінністю для людини є свобода.

58.Переосмислення концепту людини в контексті сучасних цивілізаційних зрушень.

Критика концепції цілісного суб'єкта в рамках структуралізму постструктуралізму відштовхувалася від декартівського «Я мислю, отже, існую», що ототожнив суб'єкта з самосвідомістю людини і проголосив суверенною суб'єктивність особи. З погляду постструктуралістів представлення суб'єкта", що "говорить, про незалежність і автономність своєї свідомості і самоценности свого «я» не більш як ілюзія. Використовуючи цю ілюзію як право управління текстом, нав'язування тексту сенсів або форми, суб'єкт припускає, що сам він вільний, не підкоряється ніяким законам. Але оскільки «нічого не існує поза текстом» (Дерріда), то і суб'єкт з необхідністю знаходиться усередині тексту, в рамках пануючих норм, у межах певної історичної свідомості. Самосвідомість суб'єкта є лише сукупність різних текстів, відтворюючих мир культури. Підсумком таких міркувань стало уявлення про «смерть суб'єкта».

59.Поняття суспільства та його особливості

Суспільство – одна з основних категорій філософії в цілому і соціальної філософії зокрема. Тому поняття “суспільство”, “суспільне”, “соціальне”, “соціум” широко розповсюджені, але сморід багатозначні й нечіткі.

У філософії Нового годині булі розповсюдженими натуралістичні концепції суспільного життя

Натуралізм зводить вищі форми буття до нижчих, людину – лише на рівень природної істоти, як “соціального атома”, а суспільство – до механічного поєднання атомів (тобто індивідів), які замкнені лише на власних інтересах. Це і є теоретичним обгрунтуванням індивідуалізму, анархізму та егоїзму, утвердженням моделі суспільства, в якому йде війна шкіряного проти всіх

З позицій натуралізму суспільство розглядається як продовження природних і космічних закономірностей. Здебільшого суспільство розглядається як вище, але не саме вдале творіння природи, а людина – як найнедосконаліша жива істота, обтяжена генетичним прагненням до руйнації та насилля.

Поширенімі є й релігійні концепції суспільства, адже світові релігії як і національні мають свої трактування суспільного й державного влаштую, в основі яких – ідеї божественної передвизначеності суспільного життя.

У цілому всі названі, як і чисельні неназвані теорії суспільства не можуть претендувати на повну істину, оскільки смороду відображають лише певні сторони тієї найскладнішої реальності, яка визначається поняттям “суспільство”.

Марксистська філософія стверджує, що у соціальний організм людей пов’язує не спільна ідея чи спільний Бог, а матеріальне виробництво – продуктивні сили й виробничі відносини, про що йтиме мова далі.

Матеріалістічне розуміння історії спирається на об’єктивність процесів, які відбуваються у суспільстві, на принципи детермінізму (тобто визначеності), згідно з якими певні форми матеріального виробництва визначають певну структуру суспільства і певні відносини людей до природи. Тому суспільство потрібно вивчати як природно-історичний процес, подібно до того, як природознавство вивчає природу та її закони. Але це не заперечує суб’єктивного чиннику в історії, тобто діяльності людей. При її розгляді завжди необхідно досліджувати витоки, заподій, об’єктивні умови, які вирішальним чином впливають на дії людей. Але в основі суспільних зв’язків знаходиться система матеріальних відносин.