7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають

Основна комерційна мета кожного підприємства – максимізація прибутку. Різні вчені дають різні визначення прибутку.

Найчастіше прибуток визначається просто як валова виручка (дохід) мінус валові витрати. Після того як фірма сплатила всі податки та обов’язкові відрахування до державого бюджету, у неї залишається чистий прибуток. Його наявність свідчить про ефективність роботи підприємства. Чистого прибутку може і не бути або він може набувати від’ємних значень (коли витрати перевищують доходи).

Але більш точно ефективність виробництва характеризує економічний прибуток. Як зазначалось вище, бухгалтери і економісти по різному підходять до розуміння прибутку. І часто наявність бухгалтерського прибутку не означає, що фірма якнайкраще розпорядилася наявними у неї ресурсами, а його розмір достатній, щоб утримати підприємницький хист у даному бізнесі. Співвідношення між різними видами прибутку, витрат і доходів показано на схемі (рис 7.6.).

Рис. 7.6. Співвідношення прибутку, витрат і доходу

Як зазначалось вище, бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фірми за мінусом зовнішніх витрат або витрат на залучення ресурсів ззовні.

Нормальний прибуток – це мінімальний доход, що робить перебування підприємця у даній галузі, у певному виробництві доцільним. Він має відшкодовувати витрати нервової та розумової енергії на виконання підприємницьких функцій, а також відшкодовувати винагороду у формі заробітної плати та процента на вкладений капітал. Фактично, нормальний прибуток – це неявні (внутрішні) витрати виробництва.

Економічний прибуток – загальна виручка за мінусом економічних витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця) по залученню ресурсів з урахуванням їх альтернативної вартості.

Разом нормальний та економічний прибуток утворюють підприємницький дохід (рис. 7.7).

Рис. 7.7. Підприємницький дохід

Величина прибутку, його обґрунтованість і механізм розподілу можуть суттєво змінюватись залежно від підприємства, ситуації, економічної системи. Але важливо не те як визначається прибуток, а те, що підприємство може виникнути і успішно функціонувати тільки тоді, коли очікується якась винагорода. Такою винагородою є прибуток.

Максимізація прибутку досягається шляхом зменшення середніх та граничних витрат підприємства при зростанні обсягу виробництва, тобто при підвищенні його ефективності.

Прибутковість підприємства визначається як абсолютно – у грошовому вираженні, що є масою прибутку, так і відносно – у нормі прибутку (вираженому у відсотках відношення суми прибутку до витрат).

Вона є найбільш загальним показником, що визначає економічну ефективність діяльності підприємства.

У господарській практиці норма прибутку є виразником рентабельності виробництва: фірма, що має прибуток, є рентабельною, а та, що його не має (грошова виручка покриває лише витрати) є нерентабельною.

Як уже зазначалось, розрізняють показники загального прибутку (чистого доходу підприємства) і чистого прибутку (чистий дохід без обов’язкових виплат фірми з прибутку – податків, відсотка тощо). Тому виділяють загальну і розрахункову рентабельність.

Головні чинники, що впливають на прибутковість можна розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні (рис.7.8.).

Рис. 7.8. Чинники прибутковості