9.3. Доходи та витрати домогосподарств
Домогосподарство у політико-економічному аспекті, як правило, є автономною самодостатньою економічною ланкою (суб’єктом), що має власний бюджет доходів і витрат. Формування доходів сім’ї, їх використання, узгодження доходів та витрат і утворюють бюджет сім’ї – фінансовий план сім'ї, що являє собою облік її доходів та витрат за певний період часу (рис. 9.2).
Рис. 9.2. Структура бюджету сім'ї
Джерела, за рахунок яких формується дохідна частина бюджету, досить різноманітні. Деякі з них – відносно постійні. Інші – мають тимчасовий або разовий характер. До постійних належать:
По-перше, джерела сімейних доходів, які мають трудове походження: заробітна плата (у тому числі й натуральна оплата); доходи від індивідуально-трудової та підприємницької діяльності; доходи від особистого підсобного господарства. Сюди з відповідною часткою умовності можна віднести і трудову пенсію.
По-друге, доходи від власності: рента (орендна плата), проценти, дивіденди тощо.
По-третє, значну частку доходів сім’я одержує у вигляді трансфертних платежів (через так звані суспільні фонди споживання). Це соціальні пенсії та допомоги, виплати багатодітним сім’ям, стипендії, а також наявність елементів безкоштовного або пільгового лікування та освіти населення.
До тимчасових та одноразових доходів належать: премії, спадщина, подарунки, виграші тощо.
Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто вартості (грошової оцінки) набору товарів і послуг, розрахований на основі наукових нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.
Для реалізації отриманих домогосподарствами доходів в умовах ринкової економіки необхідна наявність на споживчому ринку достатньої кількості та відповідного асортименту товарів і послуг за доступними для масового споживача цінами. Це одна з найважливіших умов макроекономічної ринкової рівноваги.
Зі зростанням доходів не тільки повніше задовольняються потреби сім’ї, а й змінюється структура системи надання переваг в їх використанні.
Основними чинниками, що впливають на рівень доходів сім’ї є:
добробут сім’ї, у якій людина народилася (стартові можливості);
здібності людини та вміння їх реалізувати;
освіта;
удача тощо.
Сімейні доходи використовуються за різними напрямами. Основні серед них такі: на харчування; придбання товарів широкого вжитку (одяг, взуття) і довгострокового користування (меблі, холодильники, телевізори, комп’ютери, автомобілі тощо); оплату соціально-культурних і комунально-побутових послуг; сплату податків і різних платежів; заощадження та нагромадження; інші, часто непередбачені витрати.
Загалом їх можна поділити на:
Первинні (продукти харчування, товари першої необхідності (одяг, взуття), витрати на комунальні та побутові послуги, податки). Цих витрат не може уникнути жодне домогосподарство.
Вторинні (комфортабельне житло, автомобілі, побутова техніка, предмети розкоші тощо). Цю категорію витрат можуть дозволити переважно сім’ї, які вже досягли достатнього рівня добробуту.
Споживчі витрати домогосподарств можуть бути класифіковані по-іншому, наприклад, поділені на товари та послуги. Так, міністерство торгівлі США ділить споживчі витрати на такі групи:
витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше ніж один рік: автомобілі, персональні комп’ютери, магнітофони, телевізори, холодильники тощо;
витрати на товари короткострокового користування – такі, що служать менше ніж один рік: продукти харчування та більшість предметів одягу, бензин та мастила;
витрати на послуги: лікаря, перукаря, установ освіти, культури та ін.
Ефективне функціонування національної економіки (зростання обсягів виробництва, зростання доходів населення тощо) сприяє тому, що товари довготривалого користування замінюються споживачами на нові, якісніші, ще до завершення терміну їх придатності (наприклад, купівля нового автомобіля, незважаючи на придатність старого). Щодо зміни структури витрат із сімейного бюджету можна виявити кілька тенденцій. Перш за все, це скорочення у доходах питомої ваги коштів, що йдуть на харчування сім’ї, це свідчить про зростання рівня та якості життя населення. Позитивними є також тенденції зростання витрат із сімейного бюджету на соціально-культурні потреби, збільшення заощаджень та нагромаджень, які спрямовуються для поліпшення добробуту членів сім’ї, організацію власного бізнесу тощо.
Якщо розподіл доходу домогосподарства уявити в загальних рисах, то постає досить ясна картина. Частина доходу надходить державі у вигляді особистого прибуткового податку, а залишок розподіляється на споживання і заощадження.
Отже, споживання – це частина доходу після оподаткування, яка витрачається. Інша частина доходу (яка не споживається і не сплачується у вигляді податку) – заощадження.
Причини для збереження доходу можуть бути найрізноманітнішими. Якщо зробити спробу ці причини класифікувати, то їх можна розділити на дві групи. Одна група – захист доходів. Наприклад, прагнення забезпечити себе на «чорний день» у разі виникнення непередбачуваних обставин, бажання покращити взагалі фінансову забезпеченість своєї сім’ї та ін. Друга група причин – спекуляція на біржі, тобто зберігання частини доходу з метою витрачення його на придбання цінних паперів, щоб у майбутньому отримати прибуток від підвищення їх номінальної вартості.
У сучасній неокласичній теорії існує постулат про рівність заощаджень та інвестування. Це означає, що заощадження, які робить населення, повинні дорівнювати інвестиціям, що здійснюються фірмами. Тільки за даної умови попит на ринку дорівнюватиме пропонуванню, ситуація стане стабільною. Порушення ж наведеної рівності призводить до виникнення негативних явищ в економіці, до деформації ринкових структур.