18. Тоталітарний політичний режим(в 17)

19. Авторитарний політичний режим. Різновиди авторитаризму(в 17)

20. Основні принципи демократичного режиму. Теорії демократії

(в 17 питанні)-початок. Продовження принципів.

Демократія передбачає вільну діяльність всіх політичних партій, су спільно-політичних об`єднань, організацій, рухів, які діють в рамках закону. Для демократичної форми правління характерна багатопартійність.

Важливий атрибут демократії – принцип поділу влади у системі державної влади. Згідно цьому принципу законодавча, виконавча і судова влади відокремлені і досить незалежні одна від одної. Проте, вони постійно взаємодіють між собою, врівноважують одна одну.

У демократичному суспільстві значна роль у системі державного устрою відводиться місцевим органам самоуправління, здійснюється раціональний поділ компетенції і повноважень різних рівней влади.

І. Теорія елітистської демократії - виходить з положення, згідно з яким у будь-якому суспільстві влада здійснюється правлячою елітою. Демократія відрізняється від інших політичних режимів способами формування політичної еліти. Основним способом її утвердження стають вибори. Демократія, як зазначав один з основоположників цієї теорії Й. Шумпетер, «це таке інституційний пристрій для прийняття політичних рішень, в якому індивіди набувають владу приймати рішення шляхом конкурентної боротьби за голоси виборців». Таким чином, головною ознакою демократії стають чесні і справедливі вибори, в ході яких народ формує політичну еліту і передає їй владні повноваження. Значення даної теорії полягає в тому, що вона пориває з вульгарними уявленнями про демократію як «влади народу» і розглядає демократичний режим як інституціоналізованої влади певних соціальних груп, сформовану на основі конкурентного відбору, вирішальну роль в якому грає народ.

ІІ. Теорія плюралістичної демократії - на противагу елітистській теорії демократії, теорія плюралістичної демократії робить акцент не на способах формування політичної еліти, а на боротьбі зацікавлених груп. Прихильники цієї теорії стверджують, що демократичний процес - це «результуюча» боротьби найбільш впливових групп інтересів. Ступінь демократичності режиму визначається тією мірою, якою враховуються інтереси всіх зацікавлених груп. Неважко помітити, що ця теорія спирається на політологічну традицію, закладену в працях А. Бента чи, Д. Ласкі, Г. Трумена та ін.

ІІІ. Інституцональна теорія - бачить головну роль демократичної держави в реалізації та охорони суспільних уявлень про політичні та громадянські права.

IV. Консенсусна демократія - прагне до прийняття таких рішень, які враховують як можна більш широкий спектр переваг, а не тільки переваги більшості.

V. Мінімалістська концепція - бачить демократію як систему управління, в якій громадяни делегують свої права на здійснення політичної влади виборним посадовим особам, оскільки у них самих немає достатньої кількості часу і знань. У рамках цієї теорії, сприйнятливість керівництва до побажань керованих забезпечується головним чином конкурентною боротьбою за голоси виборців.

VI. Партисипаторна демократія - виходить з необхідності широкої участі громадян у розробці правових норм. Предметом її уваги є політичний активізм і готовність громадян нести відповідальність за наслідки своїх рішень.

VII. Плебісцитарна модель - зводить участь громадян до періодичного винесення «вотуму довіри» тому чи іншому кандидату і зазвичай вивчається з точки зору деградації інституту виборів.

VIII. Теорія поліархії Р. Даля - основною рисою демократії Р. Даль вважає постійну реакцію правительства на потреби своїх громадян. Ця реакція знаходиться в прямій залежності від трьох прав (можливостей) громадян: 1) формулювати свої потреби, 2) інформувати про свої інтереси інших громадян або уряд за допомогою індивідуальних чи колективних дій; 3) мати переваги (потребности), які визначали б діяльність уряду і не піддавалися б дискримінації через своє утримання або джерела. Для реалізації цих прав (можливостей) необхідні певні гарантії.

,