- •Предмет та система юридичної психології.
- •Завдання, які вирішує юридична психологія.
- •Методи юридичної психології та її характеристика.
- •Історія розвитку юридичної психології в Україні та за її межами.
- •Особливості використання звань з юридичної психології у професійній діяльності правознавця та менеджера з безпеки підприємництва.
- •Підприємець як об'єкт психологічного аналізу та суб'єкт правовідносин.
- •2. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості
- •Психолого-правові умови забезпечення безпеки бізнесу та здійснення успішного підприємництва.
- •Психологія правознавчої діяльності.
- •1. Правова соціалізація
- •3. Психологічні умови дієвості правових норм
- •Зміст професіограм слідчого, судді, адвоката, нотаріуса, менеджера з безпеки підприємництва (за вибіром студента).
- •Психологія взаємовідносин підприємця з правознавцями.
- •Соціально-психологічна характеристика особи у юридичній психології.
- •1 2. Психологічний аналіз особи злочину.
- •Психологія організації злочинних угрупувань.
- •Психологічні основи тероризму.
- •Психологія розвитку тіньової економіки.
- •Типологія особи злочинців.
- •Психологічна структура злочину.
- •Психологічні особливості вивчення особи, яка підозрюється у скоєнні злочину.
- •Девіантна поведінка та її особливості.
- •Психологічна характеристико злочинної субкультури та її вплив на культуру підприємництва.
- •Основи психотехніки у діяльності правознавця.
- •Психотехніка використання невербальних засобів.
- •Психотехніка мислення.
- •Психотехніка спілкування у правознавчій діяльності.
- •25.Особливості встановлений психологічного контакту та довірчих відносин. 25.Особливості встановлення психологічного контакту та довірчих відносин.
- •Методи психологічного впливу в правознавчої діяльності.
- •Психотехніка професійного спостереження у професійній діяльності юриста.
- •Психологічний портрет та особливості його створення.
- •Психологічні особливості діагностики брехні, приховування причетності й обставин.
- •Загальна характеристика психологічних особливостей слідчої діяльності.
- •Психологія обстеження місця події.
- •Психологія затримання.
- •Психологічні особливості здійснення обшуку.
- •Психологія допиту.
- •35.Психологія очної ставки
- •36.Психологія розпізнавання.
- •Психологія слідчого експерименту.
- •Психологія взаємодії працівників комерційних служб безпеки з представниками правоохоронних органів під час розслідування злочинів.
- •Психологічний зміст судової діяльності.
- •Психологічні особливості організації судового слідства.
- •Психологія промови прокурора, адвоката, підсудного.
- •Психологія винесення вироку.
- •Судово-психологічна експертиза: цілі та задачі.
- •Методики проведення судово-психологічної експертизи.
- •Судово-психологічна експертиза емоційних станів.
- •Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочинного угрупування.
- •Експертиза здатності свідчити.
- •Предмет і задачі виправно-трудової психології.
- •Динаміка особистості позбавленого полі та виховний процес.
- •Психологія поведінки засудженого.
- •Психологія позбавленого волі, задачі та фактори ресоціалізації.
- •Особливості використання практичної юридичної психології у діяльності менеджерів з безпеки підприємництва.
- •Психологія особистої безпеки
- •Психологічні особливості взаємодії оперативно-розшукової та слідчої діяльності.
- •Психологія оперативно-розшукової діяльності.
- •Психологія приватної детективної діяльності.
- •65.Психологія праці адвоката.
Девіантна поведінка та її особливості.
Девіантна поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбало в останні роки масовий характер і поставило цю проблему в центр уваги соціологів, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів.
Пояснити причини, умови і фактори, що детермінують це соціальне явище, стала насущною задачею. Її розгляд припускає пошук відповідей на ряд фундаментальних питань, серед яких питання про сутність категорії «норма» (соціальна норма) і про відхилення від неї. У стабільно функціонуючому і суспільстві, яке стрімко розвивається, відповідь на це питання більш-менш ясне. Соціальна норма – це необхідний і відносно стійкий елемент соціальної практики, що виконує роль інструмента соціального регулювання і контролю. «Соціальна норма, - відзначає Я.І. Гілинський, - визначає історично сформовану в конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого (дозволеного чи обов'язкового) поводження, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій».
Соціальна норма знаходить своє втілення (підтримку) у законах, традиціях, звичаях, тобто у всьому тому, що стало звичкою, міцно ввійшло в побут, у спосіб життя більшості населення, підтримується суспільною думкою, відіграє роль «природного регулятора» суспільних і міжособистісних відносин. Англійський мислитель Клайв С. Льюїс схильний бачити в моральних нормах свого роду «інструкції», «що забезпечують правильну роботу людської машини».
Але в реформованому суспільстві, де зруйновані одні норми і не створені навіть на рівні теорії інші, проблема формування, тлумачення і застосування норми стає надзвичайно складною справою. Можна зрозуміти повну гіркоту висловлювання А. Солженіцина: «Яка це реформа, якщо результат її – презирство до праці і відраза до неї, якщо праця стала ганебним, а шахрайство стало доблесним. [3]
Звичайно, українське суспільство не може довго залишатися в такому положенні. Девіантна поведінка значної маси населення втілює сьогодні найбільш небезпечні для країни руйнівні тенденції.
Основні концепції девіантної поведінки
Соціальна норма визначає історично сформований у конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого (дозволеного чи обов'язкового) поводження, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій. У відмінності від природних норм фізичних і біологічних процесів соціальні норми складаються як результат адекватного чи перекрученого відображення у свідомості і вчинках людей об'єктивних закономірностей функціонування суспільства. Тому вони або відповідають законам суспільного розвитку, будучи «природними», або недостатньо адекватні їм, а інколи вступають у протиріччя через перекручений – класово обмежене, релігійне, суб'єктивістське, міфологізоване – відображення об'єктивних закономірностей. У такому випадку аномальною стає «норма», «нормальні» же відхилення від її.
Ось чому соціальні відхилення можуть мати для суспільства різні значення. Позитивні служать засобом прогресивного розвитку системи, підвищення рівня її організованості, подолання застарілих, консервативних чи реакційних стандартів поведінки. Це – соціальна творчість: наукове, технічне, художнє, суспільно-політичне. Негативні – дизфункціональні, дезорганізують систему, підриваючи часом її основи. Це – соціальна патологія: злочинність, алкоголізм, наркоманія, проституція, суїцид.
Границі між позитивним і негативним девіантної поведінки мінливі в часі і просторі соціумів. Крім того, одночасно існують різні «нормативні субкультури» (від наукових співтовариств і художньої «богеми» до співтовариств наркоманів і злочинців).
