- •Предмет та система юридичної психології.
- •Завдання, які вирішує юридична психологія.
- •Методи юридичної психології та її характеристика.
- •Історія розвитку юридичної психології в Україні та за її межами.
- •Особливості використання звань з юридичної психології у професійній діяльності правознавця та менеджера з безпеки підприємництва.
- •Підприємець як об'єкт психологічного аналізу та суб'єкт правовідносин.
- •2. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості
- •Психолого-правові умови забезпечення безпеки бізнесу та здійснення успішного підприємництва.
- •Психологія правознавчої діяльності.
- •1. Правова соціалізація
- •3. Психологічні умови дієвості правових норм
- •Зміст професіограм слідчого, судді, адвоката, нотаріуса, менеджера з безпеки підприємництва (за вибіром студента).
- •Психологія взаємовідносин підприємця з правознавцями.
- •Соціально-психологічна характеристика особи у юридичній психології.
- •1 2. Психологічний аналіз особи злочину.
- •Психологія організації злочинних угрупувань.
- •Психологічні основи тероризму.
- •Психологія розвитку тіньової економіки.
- •Типологія особи злочинців.
- •Психологічна структура злочину.
- •Психологічні особливості вивчення особи, яка підозрюється у скоєнні злочину.
- •Девіантна поведінка та її особливості.
- •Психологічна характеристико злочинної субкультури та її вплив на культуру підприємництва.
- •Основи психотехніки у діяльності правознавця.
- •Психотехніка використання невербальних засобів.
- •Психотехніка мислення.
- •Психотехніка спілкування у правознавчій діяльності.
- •25.Особливості встановлений психологічного контакту та довірчих відносин. 25.Особливості встановлення психологічного контакту та довірчих відносин.
- •Методи психологічного впливу в правознавчої діяльності.
- •Психотехніка професійного спостереження у професійній діяльності юриста.
- •Психологічний портрет та особливості його створення.
- •Психологічні особливості діагностики брехні, приховування причетності й обставин.
- •Загальна характеристика психологічних особливостей слідчої діяльності.
- •Психологія обстеження місця події.
- •Психологія затримання.
- •Психологічні особливості здійснення обшуку.
- •Психологія допиту.
- •35.Психологія очної ставки
- •36.Психологія розпізнавання.
- •Психологія слідчого експерименту.
- •Психологія взаємодії працівників комерційних служб безпеки з представниками правоохоронних органів під час розслідування злочинів.
- •Психологічний зміст судової діяльності.
- •Психологічні особливості організації судового слідства.
- •Психологія промови прокурора, адвоката, підсудного.
- •Психологія винесення вироку.
- •Судово-психологічна експертиза: цілі та задачі.
- •Методики проведення судово-психологічної експертизи.
- •Судово-психологічна експертиза емоційних станів.
- •Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочинного угрупування.
- •Експертиза здатності свідчити.
- •Предмет і задачі виправно-трудової психології.
- •Динаміка особистості позбавленого полі та виховний процес.
- •Психологія поведінки засудженого.
- •Психологія позбавленого волі, задачі та фактори ресоціалізації.
- •Особливості використання практичної юридичної психології у діяльності менеджерів з безпеки підприємництва.
- •Психологія особистої безпеки
- •Психологічні особливості взаємодії оперативно-розшукової та слідчої діяльності.
- •Психологія оперативно-розшукової діяльності.
- •Психологія приватної детективної діяльності.
- •65.Психологія праці адвоката.
Динаміка особистості позбавленого полі та виховний процес.
Динаміка особистості засудженого і виховний процес. Виховання поряд з працею і впливом колективу є одним з головних факторів, що визначають формування особистості засудженого. Роль вихователя полягає також у використанні всіх цих факторів, організації їх впливу на особистість. Виховний процес в умовах УВП - процес творчий, що враховує особливості особистості кожного засудженого, групи засуджених і всього колективу в цілому. Люди, які присвятили себе важкій і благородній виховної діяльності у ВТУ, повинні бути вольовими, талановитими педагогами. У діяльності вихователя можна відзначити принаймні чотири напрямки, на кожному з яких ми зупинимося нижче. 1. Однією з головних у виховній діяльності є СОЦІАЛЬНА. Вихователь повинен прищепити засудженим прийняте суспільстві світогляд, а також ряд інших важливих якостей: патріотизм, гуманність, чесність і т. д. Для того щоб виробити ці якості, вихователь повинен твердо вірити в кінцевий успіх своєї роботи, з якими б труднощами йому не довелося зіткнутися. Ця його віра повинна передаватися засудженим, він повинен вміти заражати нею самих апатичних з них. 2. КОМУНІКАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ - це організація спілкування із засудженими, в ході якого відбувається направляється вихователем обмін інформацією. Тут діє наступна закономірність: важливо не тільки те, що говориться, але також і те, як говориться і ким. 3. ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ. Вихователь УВП, постійно працюючи з людьми, для того щоб правильно вирішити виробничі та виховні завдання, повинен бути хорошим організатором, вольовою людиною. Талант вихователя як організатора проявляється у створенні колективу засуджених, у керівництві цим колективом і виробничими процесами. 4. КОНСТРУКТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ вихователя пов'язана з проектуванням виховного процесу, створенням планів, виховної тактики і стратегії. Відкривши перед засудженим перспективи активної перебудови особистості в ім'я майбутнього звільнення та залучення до трудової діяльності, ми отримуємо в його особі доброго союзника, який допомагатиме у вирішенні складні педагогічних завдань переробки особистості. Одна з головних завдань у цьому процесі постановка правильного діагнозу: рішення, які якості в засудженого слід зміцнювати і розвивати і з якими якостями, поглядами, рисами і звичками слід боротися. Виправно-трудова психологія в аналізі і оцінці особи засудженого виходить з оптимістичного прогнозу: в кожній людині можна виявити позитивні риси, які б страшні злочини він не скоїв. Спираючись на ці позитивні риси, можна приступити до переробки і формування соціально-позитивної особистості. У ряді випадків у одних обставин можна говорити про так звану реституції - відновлення в особистості позитивних її аспектів, які були втрачені нею внаслідок тривалої злочинної діяльності та несприятливих зовнішніх впливів. ЗНАННЯ особистості засудженого. Успіху в переконання та формуванні установки на виправлення можна домогтися, якщо вихователь знає специфіку спрямованості особистості засудженого, дійсні його погляди та переконання, а не просто його висловлювання на заняттях, які іноді диктуються корисливими міркуваннями, а часом є просто бравадою. Як вже зазначалося, крім головних факторів (праця, режим, колектив і виховання), які діють постійно, на засудженого можуть впливати і так звані факультативні фактори. До них відносяться сім'я засудженого, його дружні зв'язки з людьми на волі, участь в художній самодіяльності, заняття художніми ремеслами, навчання та деякі інші. Однак наявність зазначених чинників зовсім не означає, що гарантовано позитивне їх вплив. Так, негаразди в сім'ї засудженого можуть негативно позначитися на його настрої, дружні зв'язки з людьми, що знаходяться на волі, далеко не завжди позитивно впливають на перебудову особистості засудженого і т. д. Але невірно і взагалі ігнорувати факультативні фактори, нехтувати їх позитивним впливом на результати виховного процесу, коли це можливо. Одним з найбільш сильних чинників цієї категорії є сім'я засудженого. Якщо у нього є діти, дружина, батьки, доцільно використати цей фактор як домінуючий при вихованні почуття перспективи на майбутнє .. Засуджений, який любить своїх родичів, повинен бачити в своєму майбутньому можливість з'єднатися з ними і усвідомлювати, що ця можливість тим швидше реалізується, чим краще він буде працювати, дотримуватися вимог режиму та сприяти позитивній перебудові своєї особистості. Позбавлення волі руйнує сформовану раніше систему відносин людини з іншими людьми, в його спілкуванні виникає вакуум. Страждаючи від вимушеного самотності, засуджений з перших днів перебування в колонії починає підшукувати собі друга, товариша, однодумця, керуючись або загальними інтересами, або загальними цілями спільної діяльності (робота на виробництві, навчання в школі і т. д.), або однаковими відносинами до покаранню, вимогам режиму, виховним впливам, або ж почуттям симпатії, особистої прихильності. Друг може вибиратися також за національною ознакою, за професійними інтересами, по схожості доль (найчастіше в сімейному житті), за віковою ознакою і т. д. Спочатку, як правило, засуджений орієнтується на одну людину, але так як той вже пов'язаний з іншим або з іншими засудженими, утворюється мала група.
