- •2. Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.
- •3.Зміст та характер праці. Особливості змісту та характеру праці в умовах постіндустріального розвитку економіки.
- •4.Системна класифікація праці: ознаки, види та їх особливості.
- •5. Опис роботи згідно міжнародної практики: зміст та сфера застосування.
- •6. Зміст та практичне значення аналізу роботи.
- •7. Мета, завдання, об’єкт, суб’єкти управління працею на підприємстві (в організації). Сутність сучасного типу управління працею
- •9. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •12. Національні моделі соціально-трудових відносин.
- •11.Характеристики предмета соціально-трудових відносин.
- •10. Рівні соціально-трудових відносин.
- •14. Критерії оцінювання рівня розвитку соціально-трудових відносин.
- •15. Роль та функції держави як суб’єкта ств
- •16. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин
- •17. Профспілки і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин.
- •20. Галузева угода: призначення, зміст, процедура укладання.
- •19. Генеральна угода у регулюванні соціально-трудових відносин: її призначення, структура, зміст, сторони укладання.
- •21. Колективний договір: призначення, зміст, процедура укладання.
- •22. Механізм функціонування ринку праці: суб’єкти, об’єкти, засоби впливу
- •23. Гнучкість та жорсткість ринку праці: сутність та критерії.
- •2) Форми гнучкої зайнятості:
- •24. Зайнятість та категорії зайнятих осіб за вітчизняним законодавством
- •26. Порівняльна характеристика концепцій зайнятості.
- •28. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування: сутність, джерела формування, напрями використання.
- •29. Класифікація населення: ознаки, практичне значення
- •31. Механізм управління трудовим потенціалом: сутність та складові.
- •32. Людський капітал: еволюція концептуальних підходів, сучасне розуміння.
- •33. Індекс людського розвитку: методика оцінювання
- •34. Конкурентоспроможність працівника: сутність, складові, методика оцінювання.
- •35. Важкість праці: сутність, показники, методичні засади оцінювання.
- •36. Сутність, чинники та методичні аспекти визначення напруженості праці.
- •37. Сутність та ознаки складності праці. Групи складності праці.
- •38. Якість праці: сутність та підходи у визначенні. Структура якості праці.
- •39. Статистичні індикатори якості праці, що використовуються для забезпечення міжнародних зіставлень.
- •40,Концептуальні підходи до визначення поняття та рівня ефективності праці.
- •41.Продуктивність праці: сутність, практичне значення, рівні та показники оцінювання
- •42. Характеристика методів вимірювання продуктивності праці.
- •43. Фактори та резерви продуктивності праці: сутність, види, методи оцінювання.
- •44. Програми управління продуктивністю праці: сутність, етапи розробки.
- •45. Сутність і зміст організації праці. Основні складові процесу організації праці на підприємстві.
- •48. Умови введення, проектування, упровадження та соціально-економічне значення суміщення професій.
- •46. Сутність та форми поділу і кооперації праці.
- •47. Робоче місце. Організація та обслуговування робочого місця.
- •50. Фактори, що визначають умови праці на підприємстві.
- •Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.
44. Програми управління продуктивністю праці: сутність, етапи розробки.
З огляду на крайню важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності під-ва керівники та спеціалісти всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти й упроваджувати програми управління продуктивністю праці на підприємстві. Сутністю управління продуктивністю праці є створення умов для її зростання.
Ці програми передбачають реалізацію таких етапів:
- вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на під-ві в цілому і за окремими видами праці;
- пошук і аналіз резервів підвищення ПП на основі інформації, одержаної в ході вимірювання й оцінки;
- розробка плану використання резервів підвищення ПП, який має передбачати конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначати відповідальних виконавців праці;
- розробка сис-м мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності праці;
- контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, та регулювання їх виконання;
- вимірювання й оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання ПП.
Отже, управління ПП на під-ві – це фактично частина загального процесу управління під-вом, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керування, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення обсягів виготовленої продукції в результаті певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність – з другого. Управління ПП – це складне комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якого розміру і будь-якої сфери діяльності, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції. Реалізація цього завдання залежить від продуманої та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.
Найбільш загальною метою програми підвищення продуктивності є забезпечення зв’язку між створенням ефективної системи вимірювання продуктивності і завданням людини щодо підвищення результатів діяльності організації шляхом внесення змін у всі чи деякі елементи організації – людину, структуру, культуру і технологію.
Деякими більш специфічними цілями програми можуть бути:
- підвищення кваліфікації і практичного досвіду в сфері управління, планування і вирішення проблем;
- покращення відносин між членами колективу;
- створення ефективної інформаційної системи з питань продуктивності;
- зростання основних показників діяльності організації;
- пожвавлення діяльності організації та сприятливий соціально-психологічний клімат.
45. Сутність і зміст організації праці. Основні складові процесу організації праці на підприємстві.
Економiка працi вивчаe трудову дiяльнiсть людини з метою забезпечення умов ii високоi ефективності, результативності. Для того, щоб трудова діяльність людей була раціональною та ефективною вона повинна бути належним чином організована.
Організація праці (ОП) - це спосіб поєднання безпосередніх робітників із засобами вироб-ва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соц-екон результатів.
Використання ресурсiв працi на мiкрорiвнi здiйснюeться в рамках органiзацii працi на пiдприeмствi.
В умовах конкуренцii виробникiв головним завданням органiзацii працi на пiдприeмствi e забезпечення максимального випуску продукцii за умов мiнiмальних витрат усiх виробничих ресурсiв, в тому числi й працi.
Слiд урахувати, що мiнiмiзацiя трудових витрат маe певнi межи: економiчнi, соцiальнi, психологiчнi.
Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями: поділ і кооперація праці; організація та обслуговування робочих місць, які сприяють раціональному використанню робочого часу; нормування праці; організація підбору персоналу та його розвиток; оптимізація режимів праці і відпочинку; раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду; поліпшення умов праці; зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників мотивація й оплата праці.
Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, які залежать від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів і особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, обумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління.
Організація праці на п-ві здійснюється на підставі законочав і нормат-прав актів України, нормативно-розпорядчих нормативів п-ва, норми відповідно галузевої, регіональної і генеральної угод, норми колективного договору, трудовий договір і контракт.
