72. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів

Запобіжні заходи як різновид запобіжних заходів кримінально- процесуального примусу спрямовані на обмеження конституційних прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засуджено­го з метою: 1) запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду; 2) не допустити, щоб указані особи перешкоджали встановлен­ню істини в кримінальній справі або продовжували займатися зло­чинною діяльністю; 3) забезпечити можливість виконання процесу­альних рішень, у тому числі і вироку суду (ч. 1 ст. 148 КПК).

Запобіжні заходи застосовуються тільки до перелічених осіб. На стадії досудового розслідування запобіжні заходи, на відміну від ін­ших заходів процесуального примусу, застосовуються, як правило, до осіб, щодо яких винесена постанова про притягнення як обвинувачено­го. Запобіжний захід може бути застосовано і до підозрюваного, але в цьому випадку обвинувачення повинно бути пред'явлено йому не піз­ніше десяти діб із моменту застосування запобіжного заходу, інакше запобіжний захід скасовується (ч. 4 ст. 148 КПК). Запобіжний захід недопустимо пов'язувати з досягненням другої мети (наприклад, з ме­тою охорони вказаних суб'єктів від фізичної розправи з боку зацікав­лених осіб, або щоб отримати від підозрюваного певні показання від­носно його причетності до злочину чи викрити в скоєнні злочинів ін­ших осіб, чи як покарання за злочин, в скоєнні якого підозрюється особа й ін.).

Підставами застосування запобіжних заходів є: 1) наявність дока­зів скоєння особою, відносно якої вони застосовуються, кримінального діяння; 2) наявність достатніх даних уважати, що ця особа може ухи­литися від дізнання, слідства або суду, чи буде перешкоджати встанов­ленню істини в кримінальній справі або може скоїти інший злочин, або не буде виконувати процесуальні рішення (ч. 2 ст. 148 КПК).

Закон не зобов'язує обирати запобіжний захід кожному обвинува­ченому (підозрюваному). Якщо відсутні підстави, то він не застосову­ється, а в обвинуваченого відбирається письмове зобов'язання про явку за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора чи суду (ч. З ст. 148 КПК). Коли йде мова про підстави, які враховують­ся для прийняття правильного рішення щодо обрання запобіжного за­ходу, то окрім них додатково слід брати до уваги й інші обставини та умови, які стосуються обвинуваченого, тобто поряд із підставами, що названі в ст. 148 КПК до уваги слід брати обставини, що перелічені в ст. 160 КПК. Це: тяжкість злочину, в якому підозрюється чи обвинувачується особа; вік (наприклад, неповнолітній або літнього віку); стан здоров'я, наявність інвалідності, вагітність, що підтверджені відповідними медичними документами або висновками; сімейний стан; матеральний стан; вид діяльності, наявність місця проживання й інші обставини, що його характеризують. Перелік обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, не є вичерпним. До інших обставин належать: дані щодо працездатності; наявність місця роботи і житла за місцем провадження досудового слідства і судового розгляду; наявність поранень, отриманих при виконанні службового чи суспільно обов'язку, державних нагород, почесних звань, наявність або відсутність судимості, строк відбування покарання в місцях позбавлена, волі, скільки часу після звільнення знаходиться на волі; відомості, що характеризують його як члена суспільства (за місцем проживання, роботи); епізоди його біографії (наприклад, участь у бойових діях при виконанні інтернаціонального обов'язку або в складі миротворчих сил ООН), соціальні зв'язки (наприклад, зв'язки з антигромадськими еле­ментами), спосіб життя (наприклад, зловживання алкогольними напоями або наркотичними речовинами) та ін.