- •Міністерство освіти і науки україни одеська національна юридична академія ю.П. Аленін. М.І. Пашковський, т.В. Лукашкіна, і.В. Гловюк
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу
- •1.Поняття, сутність кримінального процесу. Кримінальний процес та правосуддя у кримінальних справах. Кримінальний процес та оперативно-розшукова діяльність.
- •2. Поняття та система стадій кримінального процесу.
- •3. Завдання кримінального судочинства.
- •5.Кримінально-процесуальні рішення, поняття, ознаки, етапи прийняття.
- •6.Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- •9. Форма кримінального процесу України.
- •10. Кримінально-процесуальні відносини. Структура кримінально-процесуальних відносин.
- •Тема 2. Кримінально-процесуальне право
- •19. Поняття і значення принципів кримінального процесу. Система принципів кримінального процесу.
- •Тема 3. Принципи кримінального процесу
- •20. Реалізація у кримінальному процесі загальноправових принципів.
- •23.Принцип диспозитивності у кримінальному судочинстві.
- •24.Принцип всебічності, повноти, об'єктивності дослідження обставин справи.
- •Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу
- •29. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу.
- •30. Суд як орган правосуддя. Повноваження суду. Склад суду за діючим законодавством.
- •32. Слідчий у кримінальному процесі. Процесуальна самостійність слідчого.
- •34. Обставини, що виключають участь у справі судді,прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання.
- •35. Порядок заявления та вирішення відводів.
- •36. Учасники кримінального процесу, загальна характеристика їхнього процесуального становища.
- •37.Процесуальне становище підозрюваного у кримінальному процесі.
- •39. Потерпілий, його права та обов'язки.
- •41. Захисник у кримінальній справі, його права та обов'язки.
- •Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі
- •47. Особливості пізнання у кримінальному процесі.
- •51. Особливості предмета доказування в окремих справах.
- •53. Локальний предмет доказування.
- •57. Межі доказування у кримінальному процесі.
- •59. Поняття і види джерел доказів у кримінальному процесі. Показання свідка як джерело доказів.
- •60. Показання потерпілого як джерело доказів.
- •61. Показання обвинуваченого як джерело доказів.
- •62. Показання підозрюваного як джерело доказів.
- •Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі
- •68. Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- •69. Провадження за цивільним позовом у кримінальному процесі.
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу
- •70. Поняття та види заходів кримінально-процесуального примусу.
- •72. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- •73. Затримання як тимчасовий запобіжний захід: порядок застосування, строки.
- •78.Нагляд командування військової частини.
- •79.Порядок та умови застосування застави як запобіжного заходу.
- •80. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу.
- •Особлива частина Тема 8. Порушення кримінальної справи
- •83. Рішення, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи, їх структура та зміст.
- •85.Обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи.
- •86. Оскарження рішень, прийнятих у стадії порушення кримінальної справи.
- •Тема 9. Дізнання та досудове слідство
- •90. Поняття та характеристика основних положень досудового розслідування.
- •92. Строки досудового слідства, порядок їх продовження.
- •94. Взаємодія слідчого з органом дізнання. Доручення та окремі доручення слідчого.
- •98. Очна ставка: поняття, мета, порядок проведення.
- •100. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •101. Обшук: поняття, види, процесуальний порядок проведения.
- •103. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •105. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Накладення арешту, огляд та виїмка кореспонденції.
- •106. Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- •108. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- •109. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •110. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- •112. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •113. Обвинувальний висновок, його зміст та структура.
- •114. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •115. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.
- •116. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •117. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
- •118. Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримінального процесу.
- •Тема 10. Підсудність
- •119. Підсудність, и види.
- •120. Направлення кримінальної справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність.
- •Тема 11. Попередній розгляд справи суддею
- •121. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею.
- •123. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи.
- •124. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення.
- •Тема 12. Судовий розгляд
- •127. Суд і сторони в судовому розгляді
- •128. Межі судового розгляду.
- •129. Підготовча частина судового засідання.
- •130. Судове слідство, суть, зміст, завдання, значення.
- •131. Визначення обсягу та порядку дослідження доказів у судовому слідстві.
- •134.Призначення та проведення експертизи в суді.
- •137. Огляд місця події в стадії судового розгляду.
- •140. Судові дебати та останнє слово підсудного
- •141. Рішення, якими закінчується судовий розгляд.
- •142. Поняття, види вироків
- •143. Питання, які вирішуються судом при постановленні вироку.
- •Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах
- •147. Форми перевірки судових рішень. Підстави для зміни або скасування судових рішень.
- •153. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке не набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- •Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили
- •154. Касаційне оскарження і внесення касаційного подання на рішення, які набрали законної сили: порядок, строки та суб'єкти.
- •155. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- •156. Відновлення справи у зв'язку з нововиявленими обставинами. Судовий розгляд подання про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- •158.Перегляд судових рішень у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
- •Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду
- •159.Виконання вироку, ухвали і постанови суду як стадія кримінального процесу. Питання, які можуть бути вирішені у стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду.
- •Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі
- •160. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів: сутність, особливості.
- •161. Особливості досудового та судового провадження у справах про злочини неповнолітніх.
- •162. Провадження у справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності.
- •163. Процесуальний порядок застосування примусових заходів медичного характеру
- •164. Провадження у справах приватного обвинувачення: поняття, особливості порушення, судового розгляду.
- •Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства
- •165. Поняття та напрями взаємодії установ юстиції держав у кримінальному судочинстві.
- •166. Правове регулювання міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.
- •167. Використання у доказуванні відомостей, отриманих
- •168. Порядок зносин суддів, прокурорів, слідчих з компетентними органами іноземних держав.
- •Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу 3
- •Тема 2. Кримінально-процесуальне право 9
- •Тема 3. Принципи кримінального процесу 14
- •Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу 21
- •Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі 32
- •Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі 58
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу 58
- •Тема 8. Порушення кримінальної справи 65
- •Тема 9. Дізнання та досудове слідство 70
- •Тема 10. Підсудність 96
- •Тема 11. Попередній розгляд справи суддею 99
- •Тема 12. Судовий розгляд 108
- •Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах 143
- •Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили 150
- •Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду 154
- •Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі 155
- •Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства 159
78.Нагляд командування військової частини.
Нагляд командування військової частини за підозрюваним або обвинуваченим, які є військовослужбовцями Збройних Сил України, полягає в прийнятті заходів з метою забезпечення належної поведінки і явки вказаних осіб за викликом особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду. Командуванню військової частини повідомляється про суть справи, по якій обрано даний запобіжний захід. Про встановлення нагляду командування військової частини в письмовій формі повідомляє орган, який обрав цей запобіжний захід (ст. 163 КПК).
Нагляд командування військової частини як запобіжний захід може застосовуватися лише до військовослужбовців, що знаходяться на казарменому стані, як правило, військовослужбовців строкової служби або контрактників. Командування зобов'язано забезпечити не тільки явку підозрюваного або обвинуваченого за викликом, але і їх належну поведінку. Військовослужбовець, до якого застосований указаний запобіжний захід, постійно знаходиться під наглядом свого безпосереднього начальника, лишається на час слідства і суду права носити зброю, не призначається в караул та інші відповідальні наряди, не звільняється з розташування частини, не направляється на роботи поза частиною в одиночному порядку.
При обранні запобіжного заходу згоди командування військової частини не потрібно, але для того, щоб воно могло правильно визначити, які заходи щодо здійснення нагляду необхідно застосовувати, слідчий і суддя повинні в усній формі повідомити командування про характер обвинувачення, яке пред'явлено військовослужбовцю, про що робиться позначка на постанові, вироку, ухвалі про обрання запобіжного заходу. Таке повідомлення може бути зроблено і в письмовій формі, а також шляхом направлення копії постанови, ухвали, вироку.
Питання про відповідальність командування військової частини за невиконання зобов'язань із нагляду вирішується в кожному конкретному випадку виходячи з положень статутів Збройних Сил України.
79.Порядок та умови застосування застави як запобіжного заходу.
Застава полягає у внесенні на депозит органу досудового розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими фізичними або юридичними особами грошей або передачі ними інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки, виконання зобов'язань не відлучатися з місця зареєстрованого проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і до суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
За змістом ст. 154-1 КПК застосування або незастосування застави повністю залежить від розсуду особи чи органу, які ведуть кримінальну справу. Вонн вирішують питання в кожному конкретному випадку і застосовують заставу тоді, коли е підстави вважати, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку особи яка притягується до кримінальної відповідальності, і виконання нею процесуальних обов'язків, а для взяття під варту немає підстав або обирати її недоцільно (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 26.03.99 р. «Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу»).
Клопотання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, їхніх законних представників або захисника, прокурора про застосування застави, а також інших осіб, які мають право внести заставу, розглядаються в порядку і строки, які передбачені КПК. Залежно від конкретних обставин справи задоволення клопотання може здійснюватися шляхом прийняття однією або кількома мотивованими постановами (ухвалами). Зокрема, правомірним є винесення постанови (ухвали) щодо визначення розміру застави, про обрання останньої як запобіжного заходу при умові внесення в певний строк її предмета, про звільнення особи з-під варти у зв'язку з внесенням до того певної застави й ін. З метою забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного в постанові (ухвалі) можуть бути визначені вимоги до нього, які випливають зі змісту ч. 1 ст. 148 КПК, а також взяті ним на себе зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 154-1 КПК.
Прийняття застави повинно бути належним чином оформлене окремим протоколом або зазначено в протоколі судового засідання. До протоколу приєднуються розписки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, заставодавця про роз'яснення їм змісту ч. 3 ст. 154-1 КПК, квитанція або інший документ про внесення на депозит органу досудового розслідування або суду предмета застави й інші документи (зокрема про вартість матеріальних цінностей, які передані як застава).
Заставу може внести і сам підозрюваний, обвинувачений, підсудний або за нього інші фізичні чи юридичні особи (заставодавці). Особі, яка вносить заставу, роз'яснюються права, обов'язки і наслідки їх невиконання. Якщо застава вноситься не підозрюваним, обвинуваченим або підсудним, а іншою особою, то в протоколі повинні фіксуватися дані про нього: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження,
місце проживання чи перебування. У випадку, коли заставодавцем є юридична особа, то відзначається його найменування, місце знаходження, необхідні банківські реквізити, а також дані щодо його представника і документ, яким підтверджується повноваження останнього. У цьому випадку до протоколу повинні приєднуватися документи щодо правомірності виділення підприємством чи організацією відповідної суми для використання її як застави.
Від державних підприємств, установ, організацій застава не приймається.
Заставодавець несе лише майнову відповідальність за дії особи, за яку внесена застава. Покладення на заставодавця інших обов'язків (наприклад, забезпечити належну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного) законом не передбачено (крім обов'язку забезпечити явку цієї особи до суду у випадку, передбаченому ч. 5 ст. 154-1, КПК, тобто у випадку відмови заставодавця від узятих на себе зобов'язань до виникнення підстав для звернення застави в доход держави). Предметом застави можуть бути гроші або інші матеріальні цінності, будь-яке майно, що знаходиться в цивільному обігу, належить заставодавцю на праві власності і може бути ним відчужено. Приймаючи як заставу майно, орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд повинні визначитися з такими питаннями: чи є підозрюваний, обвинувачений, підсудний або заставодавець власником майна; яка вартість останнього; чи не виникнуть труднощі або цивільно-правові спори при вирішенні питання при його зверненні в доход держави або на користь цивільного позивача (п. 5 цієї ж постанови).
Як застава може передаватися лише майно, що знаходиться у власності особи, яка вносить заставу. Якщо майно є спільною власністю кількох осіб, то передати його як заставу вправі лише всі власники разом або ж один з них за згодою решти. Якщо законом передбачено, що право власності на дане майно (квартири, будинки, автомобілі й ін.) повинно підтверджуватися в спеціальному порядку або спеціальними документами, то цей порядок повинен бути дотриманий, а відповідні документи додані до справи.
Про прийняття такого майна як заставу повідомляються відповідні органи (нотаріальні контори, бюро технічної інвентаризації, органи обліку автотранспорту й ін. (п. 6 цієї ж постанови).
Вартість матеріальних цінностей, що передається під заставу, не повинна бути меншою розміру останнього, який визначено постановою (ухвалою) щодо застосування цього запобіжного заходу. У випадку необхідності до визначення вартості майна може запрошуватися спеціаліст або експерт, а витрати щодо оцінювання предмета застави покладаються на заставодавця.
Гроші або інші матеріальні цінності, які приєднані до справи як речові докази або на які накладено арешт, не можуть бути предметом застави. Закон не вимагає нотаріального засвідчення передачі предмета застави.
Визначаючи в кожному конкретному випадку розмір застави, орган або посадова особа, які вирішують це питання, виходять із тих положень, які містяться в ч. 2 ст. 154-1 КПК і враховують обставини справи та дані про особу обвинуваченого, зокрема його сімейний та майновий стан. Навіть за наявності якихось виняткових обставин розмір застави не може бути меншим застави, що вказана в законі. У зв'язку з цим розмір застави згідно з чинним законодавством (ч. 2 ст. 154-1 КПК) не може бути меншим: а) щодо особи, обвинуваченої в скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину — 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; б) щодо раніше судимої особи — 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; в) щодо інших осіб — 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У всіх випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, обґрунтованого достатніми доказами, тобто такими, на які посилаються цивільний позивач і які маються в справі. В той же час розмір цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, матеріальних вимог потерпілого, не пов'язаних зі скоєнням щодо нього злочину, судових витрат і т.п., на розмір застави не впливає.
Відповідно до ч. 6 ст. 154-1 КПК, порушення підозрюваним, обвинуваченим, підсудним взятих на себе зобов'язань тягне за собою звернення застави в доход держави. Це питання вирішується як у судовому засіданні при розгляді справи щодо підсудного (вироком, адо його постановлення — постановою або ухвалою), так і в іншому судовому засіданні. Вирішення цього питання органом дізнання, слідчим, прокурором законом не передбачено.
У випадках, коли застава скасовується або змінюється, то питання про повернення застави вирішуються органом або посадовою особою її які прийняли рішення про скасування чи зміну запобіжного заходу. Повернення застави доцільно оформити протоколом, який додається до справи.
