163. Процесуальний порядок застосування примусових заходів медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру можуть застосовуватися судом до осіб: 1) які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані не­осудності; 2) які вчинили злочин у стані обмеженої осудності; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли психічною хворобою до постановлення вироку або під час відбування покарання (ст. 93 КК). Метою застосування примусових заходів медичного характеру є: вилікування чи поліпшення стану здоров'я вказаних осіб або запобі­гання вчиненню вказаними особами нових суспільно небезпечних ді­янь (злочинів).

Порушення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння неосудних осіб або злочини обмежено осудних осіб здійснюється на загальних засадах з врахуванням таких особливостей: 1) забезпечен­ня обов'язкової участі захисника з моменту встановлення наявності в особи душевної хвороби; 2) обов'язкового проведення судово- психіатричної експертизи з метою визначення психічного стану осо­би; 3) у випадку визнання особи психічно хворою, постанова про притягнення цієї особи як обвинуваченого не виноситься, обвинува­чення не пред'являється; обвинувальний висновок не складається; 4) слідчі дії за участю психічно хворої особи проводяться лише, якщо дозволяє їхній психічний стан; 5) матеріали кримінальної справи після закінчення досудового слідства надаються для ознайомлення законному представнику та захиснику вказаної особи; 6) досудове слідство закінчується винесенням постанови про направлення спра­ви в суд для вирішення питання про застосування примусових захо­дів медичного характеру (щодо неосудної особи) або обвинувального висновку (щодо обмежено осудної особи), які підлягають затвер­дженню прокурором.

У випадку згоди з вказаною постановою суддя місцевого суду вно­сить справу безпосередньо в судове засідання, копія постанови слід­чого вручається особі, щодо якої вирішується питання про застосуван­ня примусових заходів медичного характеру, а також їй роз'ясню­ються процесуальні права.

Розгляд зазначених справ провадиться у відкритому судовому за­сіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника за загальними правилами судового розгляду з наступними винятками: 1) участь осо­би, щодо якої розглядається справа, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не перешкоджає характер її за­хворювання; 2) в судовому засіданні допитуються свідки та перевіря­ються докази, що доводять або спростовують вчинепня даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обстави­ни, які мають істотне значення для вирішення питання про застосу­вання примусових заходів медичного характеру; 3) якщо особа, щодо якої розглядається справа, викликана в судове засідання, суд вислу­ховує її пояснення, а потім висновок експерта; 4) судові дебати не про­вадяться, а після закінчення судового слідства висловлює свою думку прокурор, потім захисник; 5) останнє слово особі, стосовно якої роз­глядається справа, не надається.

Коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпеч­не діяння в стані неосудності або обмеженої осудності або після вчи­нення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосу­вання покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя — постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, з зазначенням яких саме. Коли суд визнає непо­трібним застосовувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова).

Якщо неосудність або обмежена осудність особи на момент вчинен­ня суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не вста­новлена, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову про направлення справи для досудового розслідування в загальному порядку.

Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя — постановою закриває справу.

Скасування або зміна призначених судом примусових заходів ме­дичного характеру може мати місце лише за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медич­ний заклад, де тримають дану особу за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін в ста­ні її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медич­ного характеру. До подання додається висновок комісії лікарів- психіатрів.