134.Призначення та проведення експертизи в суді.

Експертиза в судовому розгляді призначається за наявності під­став, передбачених ст.ст. 75, 76 КПК. Як зазначив Пленум Верховно­го Суду України в постанові № 8 від 30 травня 1997 року (зі змінами від 25 травня 1998 року) «Про судову експертизу в кримінальних і ци­вільних справах», суди не мають права приймати рішення без прове­дення експертизи, якщо за законом призначення останньої є обов'язковим . Непроведення такої експертизи е підставою для повернення справи на додаткове розслідування. Питання про виклик експерта ви­рішує суддя при попередньому розгляді справи. В судовому засіданні клопотання про проведення експертизи можуть заявити сторони.

Якщо експертиза була призначена і проведена на досудовому слід­стві, і ні суддя при попередньому розгляді, ні сторони не вбачають під­став для проведення додаткової або повторної експертизи, суд з учас­тю сторін повинен провести дослідження висновку експерта, який було дано на досудовому слідстві. Таке дослідження можливе за учас­тю експерта або без нього, і відбувається воно таким чином: головую­чий оголошує наявний висновок і пропонує сторонам поставити пи­тання обвинуваченому, потерпілому, свідкам а приводу тих обставин, яких стосується висновок експерта. Так, наприклад, якщо у висновку йдеться про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, під­судного та потерпілого запитують, чи згодні вони з тим, як експерт визначив тяжкість нанесених тілесних ушкоджень. Коли експерт був викликаний у судове засідання, то після оголошення висновку екс­перта, даного на досудовому слідстві, головуючий пропонує сторонам задати експертові запитання для роз'яснення та доповнення виснов­ку, як це передбачено ст. 311 КПК.

Якщо експерт був викликаний в суд і з'явився до початку судового засідання, головуючий у підготовчій частині судового засідання ого­лошує прізвище експерта, роз'яснює, з яких підстав можливий його відвід і в разі заявления відводу суд вирішує питання про відвід. У під­готовчій частині головуючий роз'яснює експерту права, обов'язки та попереджає його про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а також за відмову без поважних причин від виконання по­кладених на нього обов'язків.

Коли питання про необхідність призначення експертизи виникло пізніше, можливо, в судовому слідстві, і за клопотанням сторін було викликано певного фахівця для участі в справі як експерта, права та обов'язки йому роз'яснюються після того, як він з'явиться в судове засідання і буде допущений до участі в справі. Якщо в судове засідан­ня було викликано того ж експерта, який проводив експертизу на до­судовому слідстві, після вирішення питання про відвід і роз'яснення прав, експерт набуває права і з початку судового слідства має можли­вість їх реалізовувати. Коли в судове засідання було викликано іншо­го фахівця, який вперше залучається до проведення експертизи в да­ній справі, то після перевірки його компетентності, вирішення питан­ня про відвід, суд повинен ухвалити рішення про призначення його експертом. Тільки після цього йому роз'яснюються права та обов'язки і він набуває можливості їх реалізовувати.

Експерту в судовому засіданні має бути надана можливість корис­туватися правами, передбаченими ч. 3 ст. 77 КПК.

У випадках, коли для забезпечення експертного дослідження по­трібно зібрати додаткові матеріали (провести ревізію, відшукати до­кументи чи речові докази тощо) суд повинен застосовувати для цього необхідні заходи. Якщо в судовому засіданні неможливо зібрати необ­хідні матеріали для проведення експертизи, вирішується питання про направлення справи на додаткове розслідування.

Чинний КПК не надає права суду призначати в судовому засіданні експертизу з власної ініціативи, але, оскільки право на витребування додаткових доказів та на виклик необхідних осіб у судове засідання передбачене ст. 253 КПК, ми вважаємо, що в тих випадках, коли суд­дя викликав у судове засідання експерта, він має право поставити пе­ред сторонами питання про призначення експертизи в судовому засі­данні. В інших випадках питання про призначення експертизи вирі­шується за клопотанням сторін. Якщо сторони порушують відповідне клопотання, і суд його задовольнив, поряд з питаннями, які пропону­ють сторони, суд може поставити перед експертом і власні питання.

Призначення та проведення експертизи в судовому засіданні, як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові № 8 від 30 травня 1997 року (зі змінами від 25 травня 1998 року) «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повинно відбувати­ся з додержанням правил, передбачених КПК, зокрема, суд виконує такі дії:

• з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку;

• пропонує учасникам судового розгляду письмово поставити пи­тання, які вони бажають порушити перед експертом;

• оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;

• заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу пода­них питань;

• у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті із них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує пе­ред експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло пи­тань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухва­лу (постанову) про її призначення;

• оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призна­чення експертизи і вручає її експертові;

• після проведення експертом досліджень, складання й оголо­шення експертного висновку приєднує його до справи;

• допитує експерта з метою роз'яснення й доповнення ним ви­сновку.

Ухвала (постанова) суду про призначення експертизи повинна бути складена як окремий документ із наведенням в ній мотивів прий­нятого рішення та чітким визначенням питань, що стосуються пред­мета експертизи. В ухвалі (постанові) також зазначається, які питан­ня, що подані учасниками судового розгляду, були відхилені і з яких мотивів.

Якщо провести експертне дослідження в судовому засіданні не­можливо, суд спрямовує ухвалу (постанову) про призначення експер­тизи і необхідні матеріали до судово-експертної установи для прове­дення експертизи. Залежно від часу, що необхідний для проведення експертних досліджень, суд може оголосити перерву в судовому засі­данні чи відкласти розгляд справи, або продовжити розгляд справи і досліджувати інші докази.

Після проведення експертних досліджень експерт складає висно­вок, який оголошує в судовому засіданні. Після цього експертові мо­жуть бути задані питання для роз'яснення і доповнення його висновку, тобто провадиться допит експерта, відповідно до ст. 311 КПК. Питання експертові задають спочатку прокурор, потерпілий, цивільний пози­вач та їхні представники (тобто, сторона обвинувачення), а потім — за­хисник, підсудний, цивільний відповідач та його представник (сторо­на захисту), останніми питання експертові задають судді.

У разі коли проведення експертизи призначалося декільком екс­пертам, які в ході дослідження не дійшли до єдиної думки, і кожен з них склав свій висновок, можливий допит кожного з експертів — учасників експертного дослідження. При цьому першим допитується експерт, що надав категоричний висновок або висновок, що не супер­ечить іншим матеріалам кримінальної справи.

Відповіді експерта оцінюються судом або суддею разом з наданим цим експертом висновком. Якщо проведення в судовому розгляді до­питу експерта не дозволяє повною мірою і без сумнівів з'ясувати від­повідні обставини справи, суд або суддя повинні вирішувати питання про призначення додаткової або повторної експертизи, відповідно до ст. 312 КПК.

Підставою для призначення додаткової експертизи, є неповнота або неясність висновку експерта, яких неможливо усунути шляхом допиту експерта. В ухвалі (постанові) про призначення додаткової експертизи суд повинен зазначити, які висновки первинної експертизи він вважає неповними, які висновки, на думку суду, є неясними, або які обстави­ни зумовили необхідність розширення експертного дослідження.

Питання про проведення повторної експертизи постає в тих випад­ках, коли виникають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи суд повинен зазначити, чи має місце недостатня обґрунтованість ви­сновку, чи суперечить висновок іншим матеріалам справи, чи було іс­тотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок при­значення і проведення експертизи.

135. Огляд речових доказів у судовому слідстві.

Якщо в розглядуваній у суді справі є речові докази, вони також підлягають дослідженню, яке включає огляд речових доказів (ст. 313 КПК).

Речові докази доставляються в судове засідання для безпосеред­нього огляду їх судом і учасниками судового розгляду, а коли це необ­хідно, вони пред'являються свідкам і експертам.

Якщо речові докази внаслідок їхнього великого габариту, великої ваги, небезпечного випромінювання або з інших причин неможливо доставити в судове засідання, то суд, визнавши це за необхідне, разом з учасниками судового розгляду направляється в місце зберігання цих речових доказів для їх огляду і дослідження. Після прибуття в місце зберігання речового доказу головуючий оголошує судове засідання продовженим. Хід і результати огляду речових доказів фіксуються в протоколі судового засідання, а також за допомогою технічних засо­бів, які застосовують згідно зі ст. 87-1 КПК.

У разі неможливості огляду речових доказів судом і учасниками процесу внаслідок передачі їх для реалізації (ч. 4 ст. 80 КПК), зни­щення, псування та інших причин у судовому засіданні оголошується протокол огляду речових доказів, що був складений слідчим із вказів­кою на ознаки, особливості, властивості даних речових доказів. Після оголошення такого протоколу, сторони та суд можут задавати питан­ня підсудному, потерпілому, свідкам, експертові щодо обставин, які містяться в протоколі.

Якщо речові докази необхідні для проведення експертного дослі­дження в порядку ст.ст. 310 і 312 КПК, то їх огляд здійснюється до проведення експертизи.

136. Огляд та оголошення документів у судовому слідстві.

Як ще один засіб дослідження доказів у судовому слідстві ст. 314 КПК передбачає огляд та оголошення документів. У даному випадку, на наш погляд, йдеться про документи в широкому розумінні, вклю­чаючи протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними до­датками, які складені за результатами оперативно-розшукових захо­дів, а також інші документи.

На досудовому слідстві провадяться слідчі дії, які неможливо про­вести в суді — обшук, виїмка, відтворення обстановки та обставин по­дії тощо. Для того, щоб дослідити, перевірити докази, які містяться в протоколах таких слідчих дій, вони оголошуються в судовому засідан­ні. Це ж стосується і протоколів, складених за результатами опера­тивно-розшукових дій. Якщо під час проведення слідчої дії було за­стосовано технічні засоби для додаткової фіксації ходу та результатів такої дії, то відтворюється і такий запис.

Після оголошення протоколу або іншого документа головуючий та сторони можуть задавати питання підсудному, потерпілому, свідкові щодо обставин, зафіксованих у такому протоколі або в іншому доку­менті. Підсудний та потерпілий мають право з власної ініціативи дати пояснення щодо оголошених документів.

Документи можуть бути також оглянуті учасниками судового роз­гляду, що дозволяє перевірити їх достовірність шляхом дослідження тексту, підписів, печаток і штампів на ньому.

Головуючий повинен оголосити не тільки документи, зібрані слід­чим у стадії досудового слідства, а і ті документи, які були подані сто­ронами або витребувані судом за їх клопотанням.

У разі необхідності оголошення або огляду документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, слід вирішувати пи­тання про закритий порядок проведення даної судової дії.

Посилання у вироку на документ, що не оголошувався або не огля­дався в судовому засіданні, а тому і не досліджений у судовому розгля­ді, є недопустимим.