4.2. Платники та ставки податку на додану вартість. Об'єкт оподаткування

Платником податку на додану вартість в Україні є:

1. особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з остан­ніх 12 календарних місяців перевищував 3600 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян (61 200 грн.);

2. особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстро­вані як платники податку;

3. особа, що здійснює на митній території України підпри­ємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти неза­лежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством;

4. особа, що на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

5. особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету з об'єктів оподаткування на залізничному транспорті;

6. особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідо­ваний облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих іншими способами, які знахо­дяться у підпорядкуванні такої особи.

ПДВ в Україні розраховується за двома ставками:

1. базова ставка – 20% бази оподаткування. Податок дода­ється до ціни товарів (робіт, послуг);

1. нульова ставка.

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

а) продажу товарів, що були вивезені за межі митної території України;

б) продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України;

с) продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздріб­ної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах);

д) надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України;

e) продажу переробним підприємствам молока та м'яса (живою вагою) сільськогосподарськими товаровиробника­ми всіх форм власності і господарювання;

є) щодо операцій ввезення і продажу газу безпосередньо

споживачам, крім бюджетних організацій і населення; ж) продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакциз­них товарів, грального бізнесу, покупних товарів під­приємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

• продажу товарів (робіт, послуг), в т.ч. операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізин­гу) та операції застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

• ввезення (пересилання) товарів на митну територію України;

• вивезення (пересилання) товарів за межі митної тери­торії України.

4.3. Визначення податкової бази щодо пдв

Механізм нарахування ПДВ побудований на визна­ченні не об'єкту оподаткування, а податкової бази.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або ре­гульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг).

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних операцій, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операцій, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться на митну територію Украї­ни платниками податку, базою оподаткування є дого­вірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у митній декларації, з ураху­ванням витрат на переміщення до перетину митного кор­дону за винятком ПДВ, що включаються у ціну товару.

Визначена вартість перераховується в українські грив­ні за валютним (обмінним) курсом Нацбанку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.

Сума ПДВ нараховується за формулами 1-4:

1) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

ПДВ = (МВ + СМ + САЗ)х 20% : 100 , (1)

2) на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (МВ + СМ)х 20% : 100 , (2)

3) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

ПДВ = (МВ + САЗ)х 20% : 100 , (3)

4) на інші товари, що не підлягають обкладанню ми­том та акцизним збором:

ПДВ = МВ х 20% ; 100 , (4)

де МВ – митна вартість;

СМ – сума ввізного мита;

САЗ – сума акцизного збору.

Для готової продукції, виготовленої на території Ук­раїни з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України, базою оподатку­вання є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за ви­нятком податку на додану вартість, що включаються у ціну такої готової продукції. Визначена вартість перера­ховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передба­ченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.

У разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотно­му порядку відбувається перегляд сум податкових зобо­в'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Вартість тари, що згідно з умовами договору (контр­акту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподат­кування не включається. У разі, коли протягом терміну позовної давності, визначеної законом (1095 днів, з моменту отримання зворотної тари), вона не повертаєть­ся відправнику, вартість такої зворотної тари включаєть­ся до бази оподаткування отримувача.

У випадках, коли платник податку здійснює підпри­ємницьку діяльність з продажу вживаних товарів (комі­сійну торгівлю), що придбані в не зареєстрованих плат­никами податку осіб, та конфіскованого або безхазяй­ного майна, базою оподаткування є комісійна винагоро­да такого платника податку. Коли ж платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договірної комісії (консигнації), доручення, базою оподаткування є вартість продажу цих товарів.

У разі, коли платник податку здійснює операції з про­дажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткуван­ня під забезпечення боргових зобов'язань покупця, на­дане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя чи інших боргових інструментів (далі – вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за відсотко­вими векселями – договірна вартість таких товарів (ро­біт, послуг) збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фон­ди ліквідуються за самостійним рішенням платника по­датку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрова­ній платником податку, а також у разі переведення ос­новних фондів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продане таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого про­дажу, а для основних фондів групи 1 – за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Окрім випадків, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищен­ням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непере­борної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби від­повідний документ про знищення, розібрання або пере­творення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у май­бутньому за первісним призначенням.

У разі, коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компонен­ти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановле­ними для ліквідації основного фонду.