Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Podatkova sustema.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
27.04.2019
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

4.5. Методика включення податку в ціни товарів, робіт та послуг

Податок на додану вартість є непрямим податком, а тому він сплачується за рахунок покупця, а не за ра­хунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги. Отож, платником податку виступає підприємство, яке реалізує продукцію, а податковий тягар фактично переноситься на покупця.

ПДВ включається до ціни товарів, робіт, послуг, тому він є ціноутворюючим фактором. Ціни суб'єкта господа­рювання, залежно від міри врахування в них витрат і прибутку поділяють на: оптові, відпускні, роздрібні. Структура роздрібної ціни показана на рисунку 4.4.

Оптова ціна виробу складається з собівартості виробу та прибутку і обчислюється за формулою:

ОЦ =СВ + (СВ × Р) : 100 , (5)

де ОЦ – оптова ціна виробу;

(Св × Р) – прибуток;

СВ – виробнича собівартість;

Р – рентабельність виробу.

Відпускну ціну виробника з урахуванням податку на додану вартість розраховують так:

ВЦВ=ОЦ+(ОЦ × СПДВ):100

або ВЦВ = ОЦ × 1,2 , (6)

де ВЦВ – відпускна ціна виробника;

СПДВ – ставка податку на додану вартість, %;

(ОЦ × СПДВ):100 – сума податку на додану вартість.

Відпускну ціну виробника з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість розраховують наступним чином:

1. Оптова ціна з урахуванням акцизного збору:

ОЦА = ОЦ : (100 - СА) ×100 , (7)

де ОЦА – оптова ціна виробу з урахуванням акцизного збору;

СА – оптова ціна виробу з урахуванням акцизного збору.

2. Відпускна ціна з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість:

ВЦА = ОЦА + (ОЦА × СПДВ):100

або ВЦА = ОЦА × 1,2 , (8)

де ВЦА – відпускна ціна з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість.

Роздрібну ціну визначають наступним чином:

РЦ = ВЦВ+НР , (9)

НР=ВО+П + ПДВ

де РЦ – роздрібна ціна;

НР – націнка;

ВО – витрати обігу;

П – прибуток;

ПДВ – сума податку на додану вартість.

Обчислення податку на додану вартість проводиться методом, який дістав назву сальдового. Він полягає в тому, що для обчислення суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, величина добавленої вартості не підраховується (адже не завжди на підприємстві можна розрахувати їх конкретну суму), а розмір податку обчис­люється шляхом віднімання від суми ПДВ з реалізо­ваної продукції (товарів, робіт, послуг) суми ПДВ, що сплачений постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси і введені в експлу­атацію основні виробничі фонди.

4.6. Порядок обчислення і сплати податку

ПДВ – це складний податок, який передбачає існу­вання податкових зобов'язань щодо ПДВ і сум, що підлягають сплаті ПДВ до бюджету.

Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту.

Податкове зобов'язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит – сума, на яку платник по­датку має право зменшити податкове зобов'язання звіт­ного періоду.

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

– або дата зарахування коштів від покупця (замовника);

– або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконан­ня робіт (послуг) платником податку.

У разі продажу товарів (валютних цінностей) або по­слуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобо­в'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.

У разі, коли продаж товарів (робіт, послуг) через тор­говельні автомати здійснюється з використанням жето­нів, карток або інших замінників гривні, датою збіль­шення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі, коли ж продаж товарів (робіт, послуг) здійсню­ється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвід­чує факт надання платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунку (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендо­давця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінан­сової оренди (лізингу) у користування орендарів (лізингоотримувачів).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отри­мання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань при вве­зенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобо­в'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезиден­том залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником по­датку у звітному періоді у зв'язку з придбанням това­рів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нарахова­ні) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що під­лягають амортизації, включаються до складу податко­вого кредиту такого звітного періоду, незалежно від термінів уведення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

У разі здійснення платником податку операції з про­дажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподатку­вання або не є об'єктом оподаткування, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат вироб­ництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів, а також до податкового кредиту не включаються.

Коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та (або) придбані, частково використовуються в оподатковува­них операціях, а частково – ні, до суми податкового кре­диту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відпо­відає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

У разі, коли платник придбає товари (роботи, по­слуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшко­довуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтвердже­ні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

1. Дата здійснення першої з подій:

– або дата списання коштів з банківського рахунку плат­ника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата ви­писки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

– або дата отримання податкової накладної, що засвід­чує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

2. Для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) – дата сплати податку за податковими зобо­в'язаннями.

Датою виникнення права орендаря (лізингоутримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отриман­ня об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за дого­вірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуван­ням ПДВ. Звітним податковим і розрахунковим доку­ментом з ПДВ є податкова накладна.

Податкова накладна складається в момент виникнен­ня податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти під­приємницької діяльності, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподатку­ванню, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової декларації.

Податкова накладна видається у разі продажу товарів покупцю на його вимогу. Вона не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів не більший двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків.

У разі імпортування товарів документом, що засвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка під­тверджує сплату ПДВ.

Платники податку повинні вести окремий облік з продажу та придбання щодо:

– операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та звільнених від оподаткування;

– операцій вартість яких не включається до складу вало­вих витрат або не підлягає амортизації, ввізних та вивізних операцій.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які ви­никли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звіт­ним періодом.

Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума (як надміру сплачена) підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

При наявності в платника податкового боргу минулих звітних періодів зі сплати податку на додану вартість (у тому числі відстроченого та розстроченого) сума, за­декларована платником до відшкодування, зараховуєть­ся в погашення такої заборгованості.

У разі, коли платник податку має непогашену заборгованість з податку на додану вартість минулих подат­кових періодів або непогашений податковий вексель, сума експортного відшкодування або її частина направ­ляються на погашення такої заборгованості або зарахо­вуються у рахунок погашення такого векселя.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом:

  • перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує;

  • зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість;

  • зарахування суми відшкодування в рахунок інших по­датків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Для платників податку, в яких обсяг оподатковува­них операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за по­передній календарний рік перевищує 7200 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звіт­ний) період дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, що мають менший обсяг операцій з продажу, можуть застосовувати за своїм вибором по­датковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання плат­ник податку подає органу державної податкової служби за один місяць до початку календарного року.

Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з почат­ку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну надається платником податку до органу держав­ної податкової служби за один місяць до початку квар­талу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]