110.Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика підприємств

Інвестиційна діяльність підприємства - це об'єктивний процес, що має свою логіку, і розвивається відповідно до властивих йому закономірностей і відіграє важливу роль в господарській діяльності підприємства, оскільки по своїй економічній природі інвестиції являють собою відмову від сьогочасного споживання заради одержання прибутків у майбутньому.

Тому інвестиційний процес починається з визначення інвестиційної стратегії підприємства,вибір якої залежить від:

• стадії життєвого циклу підприємства;

• стратегії розвитку в цілому;

• стану зовнішнього і внутрішнього ринків інвестиційних ресурсів;

• інвестиційної принадливості підприємства якоб'єкта вкладення засобів.

І якщо на перший погляд може здаватися, що здійснення інвестицій є справою самого підприємства, керівництво якого може самостійно приймати рішення щодо інвестування, то в цьому випадку необхідно насамперед навчитися оцінювати наслідки таких рішень, оскільки нездійснення інвестицій - це теж свого роду стратегія.

Основою інвестиційної політики організації і процедур вибору та реалізації пріоритетів повинна бути їх орієнтація на кінцеві соціально-економічні результати. У зв'язку з цим її несучою конструкцією повинна бути система цілей, критеріїв їх досягнення і правил прийняття рішень, яка пронизує всі рівні організаційної системи, етапи процедур і механізмів.

Проект, як об'єкт оцінки, характеризується набором різнорідних показників, що відображають його економічні, соціальні, технічні, екологічні і інші аспекти. Деякі з показників не є вимірними, дані часто носять характер прогнозу. Крім того. система критеріїв, як правило, являє собою складну ієрархічну структуру. Вказані обставини зумовлюють необхідність використання експертних методів для оцінки проектів.

Необхідно створити крізну узгоджену по всіх рівнях і тимчасових етапах методику формування інвестиційних пріоритетів підприємства, що являє собою конкретні правила прийняття рішень, що конструктивно реалізовуються на основі певної аналітичної і початкової інформації. Основою цього узгодження повинна бути орієнтація на кінцеві результати і відповідні процедури оцінки впливу на них тих або інших варіантів рішень.

111.Оцінка ефективності інвестицій.

Управление инвестиционными процессами, связан-ными с вложениями денежных средств в долгосрочные материаль-ные и финансовые активы, представляет собой наиболее важный и сложный раздел финансового менеджмента. Принимаемые в этой области решения рассчитаны на длительные периоды времени и, какправило:

• являются частью стратегии развития предприятия в перспе-ктиве;

• влекут за собой значительные оттоки средств;

• с определенного момента времени могут стать необратимы-ми;

• опираются на прогнозные оценки будущих затрат и доходов.

Одним из важнейших моментов при принятии инвестиционных ре-шений является оценка эффективности предполагаемых капиталовло-жений.

Совокупность методов, применяемых для оценки эффективности инвестиций, можно разделить на две группы:

• динамические (учитывающие фактор времени);

• статические (учетные).

Динамические методы отражают наиболее современные подходы к оценке эффективности инвестиций и преобладают в практике крупных и средних предприятий экономически развитых стран, особенно при высоком уровне инфляции.

Динамические методы часто называют дисконтными, поскольку они базируются на определении современной величины (т.е. на дисконти-ровании ) денежных потоков, связанных с реализацией инвестицион-ного проекта. При этом делаются следующие допущения:

• потоки денежных средств на конец (начало) каждого периода реализации проекта известны;

• сделана оценка, выраженная в виде процентной ставки (нор-мы дисконта), в соответствии с которой средства могут быть вложены в данный проект. В качестве такой оценки обычно используются: средняя или предельная стоимость капита-ла для предприятия; процентные ставки по долгосрочным кредитам; требуемая (необходимая) норма доходности на вложенные средства и др. Существенными факторами, влия-ющими на величину оценки, являются инфляция и риск.

Таким образом, все методы оценки целесообразности инвестиций делятся на упрощенные ( статические, наивные, упрощенные ) и точные (умные, динамические).