192 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 20.12.2000 р. № 2181-ІН, відповідно деякого пе­ню накладають не тільки на суму податкового боргу (недоїмки), а й на суми штрафів, що їх нараховують у зв'язку з виникнен­ням такого боргу.

Принцип доцільності полягає у відповідності обраного за­ходу впливу на правопорушника цілям юридичної відповідаль­ності. Зазначають, що труднощі реалізації принципу доцільнос­ті при застосуванні фінансових санкцій зумовлені передусім відсутністю законодавчого закріплення цілей фінансово-право­вої відповідальності (як це має місце стосовно адміністративної та кримінальної відповідальності)¹. Саме чітке визначення мети має забезпечити високий рівень ефективності фінансово-право­вої відповідальності. Разом із тим реалізацію принципу доціль­ності варто продемонструвати на прикладі положень податково­го й банківського законодавства, на повноваженнях податкових органів та НБУ при реалізації ними контрольно-наглядових функцій. Коли податкові органи позбавлено права оперативної самостійності, для них приписи податкових норм мають катего­ричний характер, на кожне податкове правопорушення передба­чено чітко визначену санкцію. Натомість НБУ, хоча й обмеже­ний у видах заходів відповідальності, що їх він може застосувати, проте вільний у праві обирати вид такого заходу залежно від негативних наслідків скоєного банком правопорушення, від на­слідків такого правопорушення для функціонування банківської системи держави загалом.

Фінансово-правова відповідальність як вид юридичної від­повідальності має загальні ознаки, зокрема:

• настає лише за скоєне правопорушення;

• її носіями можуть бути як колективні суб'єкти (господар­ські товариства, бюджетні організації тощо), так і індивідуальні (наприклад, фізичні особи—платники податків), наділені делік-тоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні діяння;

• базується на застосуванні державного примусу — держав­но-владного впливу уповноважених державних органів на пове­дінку суб'єктів правовідносин, що скоїли правопорушення;

193

Глма 6. ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

виявляється в обов'язку правопорушника зазнати пока­рання (повий обов'язок, якого не існувало до скоєння правопо­рушення) за свою протиправну поведінку;

має для правопорушника певні негативні наслідки: втра­ту конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади), ор­ганізаційного (позбавлення дозволу на банківську або іншу фі­нансову діяльність, вилучення й анулювання торговельного патенту), майнового характеру (накладення штрафу, пені, при­пинення бюджетного фінансування, конфіскація валютних цін­ностей тощо);

• установлюється державою в особі уповноваженого органу відповідно до санкцій норм права, які визначають вид і міру від­повідальності;

• є формою негативної реакції держави на правопорушення і суб'єкта, винного у його скоєнні;

• реалізується під час правозастосовчої діяльності шляхом дотримання визначеного процесуального порядку та форм, уста­новлених законом¹.

Водночас фінансово-правовій відповідальності притаманні особливості, пов'язані зі специфікою предмета регулювання фі­нансового права, а саме:

• вона має публічно-майновий характер. Публічний харак­тер виражається у тому, що фінансове правопорушення як під­става фінансово-правової відповідальності завдає шкоди публіч­ним інтересам у галузі фінансової діяльності; майновий характер полягає у державно-правовому впливі на економічні інтереси суб'єктів, що скоїли фінансове правопорушення;

• спрямована на охорону фінансових правовідносин;

• підставами для притягнення є: норма фінансового права (нормативна); діяння (дія або бездіяльність), яке містить склад фінансового правопорушення (фактична); рішення судового чи фінансового органу про застосування санкцій (процесуальна);

• залежно від виду фінансового правопорушення прова­дження у справі про фінансові правопорушення може здійсню­ватися в позасудовому порядку, має власний термін давності, підстави зупинення, поновлення, подовження;

¹ Будько 3. М. Фінансово-правова відповідальність за вчинення подат­кових правопорушень / Дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук. — Ірпінь, 2005.-С. 71.

¹ Саме такі ознаки виокремлюють у більшості робі і, де досліджено пи­тання правової природи фінансової відповідальності. І Ілприюіад, дим. :/[мит-ренко Е. С. Зазнач, праця. — С. 310—315.

13-219

194 Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Мм* в, ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

195

• унаслідок застосування юридичної відповідальності су­б'єкти фінансових правовідносин (фізичні особи, юридичні осо­би та їх відокремлені підрозділи) зазнають певних втрат, пере­важно майнового характеру;

• заходи впливу спрямовані на відшкодування державі, ор­ганам місцевого самоврядування завданого правопорушенням збитку та покарання правопорушника у формі, властивій сфері фінансово-правового регулювання, — грошовій;

• заходам фінансово-правової відповідальності притаманна кумулятивність, тобто поєднання компенсаційної та каральної мети;

• передбачає власні санкції (штраф, пеня, припинення бюд­жетного фінансування), але забезпечується санкціями й інших галузей права.

Останнє дає змогу говорити про міжгалузевий характер від­повідальності за порушення приписів фінансового законодав­ства. Так, при порушенні норм бюджетного законодавства мож­ливе паралельне застосування фінансової відповідальності у вигляді припинення бюджетного фінансування та адміністрати­вної чи кримінальної відповідальності до керівника та/або го­ловного бухгалтера бюджетної установи (розпорядника бю­джетних коштів) залежно від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення.

Фінансово-правову відповідальність визначають як обов'я­зок особи, котра вчинила фінансове правопорушення, зазнати кари майнового характеру через застосування органами фінан­сового контролю фінансових санкцій у порядку, встановленому фінансовим законодавством¹.

Фінансово-правова відповідальність — це міра державно­го осуду, яка виявляється у нормативному та забезпеченому державним примусом у фінансовому праві обоє 'язку суб'єк­та фінансового правопорушення зазнавати заходів держав­ного примусу у вигляді фінансових санкцій (штраф, пеня, припинення бюджетного фінансування) за вчинене ним пра­вопорушення у сфері публічної фінансової діяльності².

¹ Будько 3. М. Зазнач, праця. — С. 20.

² Більшість із поданих елементів фінапсово-правової відповідальності містяться у визначенні А. Й. Іванського. Див.: Іванський А. И. Зазнач, пра­ ця.-СІ 16.

Фінапсово-правова відповідальність досить тісно пов'язана нтнкимп иидами юридичної відповідальності, як адміністратив­нії, кримінальна, цивільна, дисциплінарна.

І Іантіспігпий зв'язок у фінансової відповідальності з адміні­стративною. Адміністративну відповідальність розглядають НК різновид юридичної відповідальності, що становить сукуп­ність адміністративних правовідносин, які виникають у зв'язку Із застосуванням уповноваженими органами (посадовими осо­бами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, перед­бачених нормами адміністративного права особливих санкцій — адміністративних стягнень¹.

Спільними для адміністративної та фінансово-правової від­повідальності можуть бути такі ознаки, як спрощена процедура накладання стягнення, органи, що їх застосовують. Норми адмі­ністративного права можуть охороняти фінансові відносини (зокрема, статті 162, 165 Кодексу про адміністративні правопо­рушення України).

Водночас фінансово-правова відповідальність відрізняється від адміністративної за деякими критеріями. Зокрема:

• за колом суб'єктів. Суб'єктами адміністративної відпові­дальності можуть бути фізичні особи, з-поміж яких вирізняють спеціального суб'єкта — посадову особу. Суб'єктом фінансової відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також відокремлені підрозділи останніх. Посадових осіб зако­нодавство України не визнає як суб'єктів фінансового правопо­рушення;

• за нормативними підставами. Для фінансово-правової та адміністративної відповідальності вони регулюються нормами різного законодавства — фінансового й адміністративного. Хоча норми фінансового законодавства можуть передбачати можли­вість застосування адміністративних заходів впливу (це особли­во притаманне податковому праву);

• за фактичними підставами. Фінансові й адміністративні правопорушення характеризуються специфічним конкретним складом, у кожного своїм;

• за процесуальними підставами. Підставою для адміністра­тивної відповідальності є постанова у справі про адміпістратив-

¹ Адміністративне право України: акад. курс/ рсдкол. В. її. Авер'япов (голова рсдкол.) та ін. — С. 430—431.

13*