Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу:

- Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємств.

- загальні передумови реорганізації.

- Характеристика основних форм реорганізації.

2. Побудувати структурно-логічну схему видів реструктуризації.

3. Побудувати структурно-логічну схему видів реорганізації.

4. Написати есе «Законодавча база реструктуризації діяльності підприємств», «Укрупнення підприємств», «Приклади перетворення в Україні»

Питання для самоконтролю

1. Яка основна сутність та значення реорганізації як специфічного напрямку фінансової діяльності підприємства?

2. Законодавче регулювання питань, пов’язаних з реорганізацією суб’єктів господарювання.

3. Які передумови проведення реорганізації?

4. Які основні види реорганізації підприємств?

5. В якому випадку і як проводиться реорганізація через укрупнення підприємств?

6. В чому сутність аквізиції?

7. Назвіть основні причини реорганізації.

8. Коли проводиться розукрупнення підприємства?

9. Що розуміється під перетворенням ?

10. Розкрити сутність передатного та роздільного балансу при реорганізації суб’єктів господарювання.

Література

Нормативно-правові акти: 1,2,4,5,6,8,12

Наукова та навчально-методична література: 1,8,9,11,15,30,34

Тема 8. Фінансове інвестування підприємства

Мета роботи: поглибити знання щодо фінансового інвестування підприємства

План вивчення теми

1. Сутність і класифікація інвестицій.

2. Фінансові інвестиції, сутність та їх класифікація.

3. Оцінка ефективності використання інвестицій.

1. Сутність і класифікація інвестицій

Найбільш повне визначення категорії наводиться в Законі України “Про інвестиційну діяльність” статті 1 від 18.09.91, де інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

За фінансовим визначенням інвестиції – це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу.

Економічне визначення інвестицій можна сформувати таким чином: інвестиції – це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу.

У вітчизняній практиці інвестиції класифікуються за певними критеріями: за функціональним призначенням, за об’єктом вкладення, залежно від участі в інвестиційному процесі, за формою власності, залежно від терміну інвестування, від форми участі інвестора, за ступенем ризиковості.

2. Фінансові інвестиції, сутність та їх класифікаці.

За чинним законодавством фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, встановлення контроля над підприємством-емітентом тощо.

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами: інвестиційні операції з традиційними інструментами; придбання похідних цінних паперів (деривативів);депозитні операції підприємств; пайова доля в спільних підприємствах.

Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств більше орієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.

Щодо депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово вільних грошових коштів підприємства. Депозитні операції використовуються для короткострокового вкладання капіталу, а основною їх метою є генерування інвестиційного прибутку.

Пайова доля в спільних підприємствах багато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна і більш оперативна.

Використовуючи цю форму фінансового інвестування, інвестор ставить за мету не стільки одержання високого доходу, скільки встановлення прямого впливу на господарську діяльність підприємства.

Залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві і ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.

Довгострокові фінансові інвестиції: інвестиції, що утримуються до їх погашення; інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства; інвестиції в спільну діяльність; інші фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції: еквіваленти грошових коштів; інші поточні фінансові інвестиції.

Довгостроковими фінансовими інвестиціями являються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також вci інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Об’єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути:

• цінні папери. які засвідчують право власності (акції);

• цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі);

• облігації державних та місцевих позик;

• вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

Поточні фінансові інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо:

• вільно конвертуються в грошові кошти;

• характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

• мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.

Залежно від придбаних цінних паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

- засвідчують право власності підприємства на частку в статутному капіталі емітента корпоративних прав;

- виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;

- мають необмежений термін обігу;

- утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них відносять інвестиції, які: виступають як боргові цінні папери (облігації); мають боргову природу; мають встановлений термін обігу; утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродаж й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

До основних цілей здійснення фінансових інвестицій підприємств належать:

• одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції);

• поглинання чи здобуття контролю над підприємством – конкурентом, у т. ч. з метою його ліквідації;

• створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів);

• поліпшення фінансово-господарських зв’язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та споживачами готової продукції;

• диверсифікація діяльності та одержання доступу до певного сегмента ринку;

• збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції).

Основою фінансових інструментів є цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам

Порядок випуску та обігу усіх цінних паперів регламентується Законом України “Про цінні папери та фондову біржу”.

Під час придбання всі інвестиції оцінюються і відбиваються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які були передані в оплату. Згідно з П(С)БО 12. існує три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, повинні охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

• за кошти;

• в обмін на інші активи, відмінні від коштів;

• в обмін на цінні папери власної емісії.