Показники ефективності проектів, реалізованих в області авіації

Найменування проекту	Ту-334	МіГ-110	МіГ-АТ
Час реалізації проекту – T, міс.	132	144	144
Необхідні інвестиції – PC, млн. у.о.	83	57	37,9
Період інвестування – t, міс.	24	24	24
Строк окупності проекту – PB, міс.	104	63	52
Чистий дисконтовий дохід – NPV, млн. у.о.	187,3	224,2	188,7
Середній дисконтовий дохід ENPV, млн. у.о.	23,4	50,7	53,4

Завдання. Оцінити ефективність інвестицій у розробку об'єкта ів за даними табл.8.

Таблиця 8

Показники ефективності проектів

Найменування проекту	1	2	3
Час реалізації проекту – T , міс.	36	40	45
Необхідні інвестиції – PC, млн. $.	56	60	49
Період інвестування – t, міс.	16	16	16
Строк окупності проекту – PB, міс.	100	106	104
Чистий дисконтовий дохід – NPV, млн. у.о
Середній дисконтовий дохід ENPV, млн. у.о.

Розрахунок вартості роялті

Ставка роялті (R) – величина періодичних відрахувань на користь ліцензіара (правовласника) – являє собою відношення величини відрахувань на користь ліцензіара (прибутку ліцензіара П_л-ра) до величини загальної вартості, ціні (Ц), виробленої й реалізованої ліцензіатом (користувачем) продукції (послуг) за договором. Економічний зміст роялті полягає у розподілі отриманого від використання ліцензії прибутку правовласника (ліцензіата, франчайзера) між ним і ліцензіаром у погодженій пропорції, шляхом установлення певного відсотка від ціни, виробленої й реалізованої продукції на користь правовласника.

Ціна (Ц) виробництва й реалізації продукції (послуг) за ліцензійним договором або договором комерційної концесії надалі (договором) може бути представлена як сума собівартості виробництва й реалізації продукції за договором (С) і загального прибутку (П_заг), одержуваного від виробництва й реалізації нової продукції:

Ц = С + П_заг. (23)

Загальний прибуток (П_заг), одержуваний від виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором, можна виразити як суму базового прибутку (П_баз.), раніше одержуваного на підприємстві при використанні наявних основних і оборотних засобів, і додаткового прибутку (П_дод.), додатково одержуваного від використання нових технологій, випуску й реалізації продукції, отриманих за договором.

П_заг = П_баз. + П_дод. (24)

Виходячи з концепції справедливого розподілу видатків і доходів, додатковий прибуток (П_ддп) можна представити як суму прибутку правовласника (П_л-ра) і додаткового прибутку користувача (П_к-ча):

П_ддп = П_л-ра + П_к-ча (25)

Величину прибутку ліцензіара (П_л-ра) можна виразити також через частину (частку) (д) від додаткового прибутку (П_дод), додатково одержуваного від виробництва й реалізації продукції (послуг) наступною формулою:

П_л-ра = П_дод * д, (26)

де: д – частка (частина) прибутку ліцензіара (П_л-ра) у загальному обсязі додаткового прибутку від виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором (П_дод):

д = П_л-ра / П_ддп. (27)

Загальну рентабельність промислового виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором (r_заг.) можна визначити як відношення величини загального прибутку (П_заг) до собівартості виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором (С) за формулою:

r_заг. = . (28)

Рівень базової рентабельності (r_баз) (тобто рентабельності за базовим прибутком (П_баз.)) можна визначити як відношення величини базового прибутку (П_баз.) до собівартості виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором (С) за формулою:

r_баз. = (29)

Відповідно, рівень додаткової рентабельності (r_дод.) (тобто рентабельності за додатковим прибутком (П_дод)) можна визначити як відношення величини додаткового прибутку (П_дод) до собівартості виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором (С) за формулою:

r_дод. = . (30)

За визначенням ставка роялті (R) (величина % періодичних відрахувань на користь правовласника) являє собою відношення величини відрахувань на користь правовласника (прибутку ліцензіара (П_л-ра)) до величини загальної вартості, ціні (Ц) виробленої й реалізованої користувачем продукції (послуг) за договором, що може бути виражено наступною формулою:

R = . (31)

Підставляючи у формулу (31) вираження прибутку правовласника (П_л-ра) з формули (26) і вираження ціни продукції по (Ц) з формули (23), одержимо:

R = . (32)

Підставляючи у формулу (32) вираження додаткового прибутку (П_дод.) з формули (25), одержимо:

R = . (33)

Підставляючи у формулу (33) вираження загального прибутку (П_заг), базового прибутку (П_баз.) через загальну рентабельність (r_заг.) і базову рентабельність (r_баз.), відповідно з формул (28) і (29), одержимо:

R = . (34)

Після винесення за дужки формули (34) значення собівартості (С) одержимо:

R = . (35)

Після скорочення чисельника й знаменника формули (35) на величину собівартості виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором (С) одержимо:

R = . (36)

Аналогічним чином з формули (36) можна одержати вираження ставки роялті (R) через додаткову рентабельність (r_дод.) і загальну рентабельність (r_заг) і частку (д) правовласника в додатковому прибутку користувача:

R = . (37)

Таким чином, чисельне значення величини ставки роялті періодичних відрахувань за договором можна розрахувати як відношення добутку додаткової рентабельності (r_дод.) (30) або, відповідно, різниці загальної рентабельності (r_заг) (28) і базової рентабельності (r_баз.) (29), і частки правовласника (д) у додатковому прибутку від виробництва й реалізації продукції за договором до суми одиниці й значення загальної рентабельності (r_заг.) виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором (1 + r_заг).

Аналіз функціональних залежностей формул (36) і (37) показує, що величина ставки роялті, тобто відсотка періодичних відрахувань на користь правовласника буде тим більше, чим більше додатковий прибуток (П_дод.) і, відповідно, чим більше додаткова рентабельність (r_дод.) або, відповідно, більше різниця загальної рентабельності (r_заг.) і базової рентабельності (r_баз.).

Отже, сума періодичних відрахувань на користь правовласника повинна бути тим менше, чим менше додатковий прибуток (П_дод.) або, чим менше додаткова рентабельність (r_дод.). При відсутності додаткового прибутку (П_дод.) ставка роялті дорівнює нулю, тобто відрахувань правовласнику не положено.

В свою чергу, чим більше буде внесок правовласника в підготовку й забезпечення ефективного функціонування бізнесу за договором, тим, відповідно, більше повинна бути частка правовласника (д) у додатковому прибутку від виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором.

В окремому випадку, коли організується нове підприємство повністю за рахунок коштів правовласника, весь загальний прибуток (П_заг.) підлягає розподілу між правовласником і користувачем, а весь додатковий прибуток (П_дод.) буде дорівнювати загальному прибутку (П_заг.), а формула (38), відповідно, може бути представлена у вигляді, що збігається з раніше виведеною формулою для розрахунку ставок роялті для ліцензійних угод:

R = . (38)

Просте арифметичне перетворення формули (38) дозволяє зробити розрахунок частки правовласника (д) у додатковому прибутку від виробництва й реалізації продукції (послуг) за договором залежно від співвідношення ставки роялті (R), загальної рентабельності (r_заг.) і додаткової рентабельності (r_дод.) за формулою:

д = (39)

або, відповідно,

д = . (40)

На практиці застосовують наступні методи визначення роялті:

– визначення ціни ліцензії через роялті, установлені в раніше укладених ліцензійних угодах, незалежно від конкретних предметів ліцензії;

– визначення роялті на базі середньогалузевих роялті, що склалися в даній галузі на аналогічну або взаємозамінну продукцію.

Ставка роялті коливається, як правило, у межах 1-12%. Найбільш часто вона встановлюється в межах 2-6 %. Для деяких галузей існують емпіричні шкали середньостатистичних ринкових роялті, часто називаних ринковою ціною ліцензії. Однак середня ціна роялті може сильно коливатися по країнах світу. Так, для фармацевтичної промисловості США діапазон роялті становить 3-10%, у Німеччині: 2-10%, у Франції: 4-5%.

Ставки роялті можуть змінюватися по роках дії ліцензійного договору: або збільшуватися, або зменшуватися в міру збільшення терміну дії ліцензійного договору. Можливе використання плинної ставки роялті, що залежить від обсягів виробництва або продажів продукції ліцензіатом. При збільшенні обсягу виробництва продукції роялті зменшуються, а при скороченні обсягів виробництва – збільшуються. Плинна ставка роялті стимулює ліцензіата до виробництва й збуту продукції, для ліцензіара положення так само не погіршується, тому що росте прибуток. Ставки поточних відрахувань можуть бути диференційовані залежно від виду ліцензії, терміну дії угоди, обсягу виробництва ліцензованої продукції, її реалізаційних цін, внутрішніх і експортних продажів.

У ліцензійну угоду може бути включене застереження щодо мінімальної суми винагороди, яка у кожному разі повинна бути виплачена ліцензіатом.

Приклад

Розрахуємо чисельне значення максимальних і мінімальних величин «розумних» ставок роялті (R₁) для ліцензійного договору, коли користувач відраховує правовласнику від 5 до 15% свого щомісячного додаткового прибутку для підприємства із загальною рентабельністю r_заг1= 0,25 (25%) при базовій рентабельності r_баз1= 0,15 (15%).

Ставки роялті (R₁) для даних умов представлені в табл. 9:

Таблиця 9