Міжнародні та європейські стандарти оцінки

Збільшення частки нематеріальних активів в активах підприємств, все зростаюче їхнє значення у формуванні прибутку, привели до необхідності розробки єдиних стандартів обліку й оцінки нематеріальних активів, у тому числі й інтелектуальній власності.

Стандартизація обліку й оцінки ІВ здійснюється по декількох напрямках:

1. Формується й коректується єдиний понятійний апарат обліку й оцінки об'єктів ІВ.

2. На міжнародному рівні здійснюється стандартизація правового поля, по обміну й використанню об'єктів ІВ.

3. Створюються стандарти обліку й оцінки НМА (міжнародні, державні).

В 1973 р. був утворений Міжнародний комітет по стандартах фінансової звітності (МКСФЗ), ціль якого полягає у досягненні погодженості принципів обліку в приватному секторі по усьому світі. Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) розроблені таким чином, що вони застосовні повсюдно, незалежно від виду й масштабу діяльності.

МСФЗ 38 «Нематеріальні активи», прийнятий Комітетом із МСФЗ в 1998 р., застосовується відносно всіх видів НМА, крім розглянутих особливо в інших стандартах. У рамках цього стандарту нематеріальний актив (intangible assets, intagibles) являє собою відособлений (ідентифікований) негрошовий актив, що не має фізичної форми, використовуваний компанією при виробництві товарів або наданні послуг, для здачі в оренду або в адміністративних цілях. Особлива увага МСФЗ 38 приділяє ідентифікованості (відокремленості) НМА, що дозволяє чітко відрізняти об'єкт НМА від гудволу, що виникає при об'єднанні компаній.

НМА включається у фінансову звітність, якщо одночасно виконуються дві умови:

1. існує висока ймовірність того, що компанія одержить майбутні економічні вигоди, що містяться в активі. Оцінка майбутніх економічних вигод ґрунтується на професійному судженні керівництва компанії. У ньому виходять із доказів, наявних на момент прийняття до обліку активу, а також розумних і обґрунтованих допущень, що відображають результати аналізу економічних умов на весь строк корисного використання об'єкта;

2. вартість активу може бути обмірювана з достатньою надійністю.

НМА приймаються до обліку в розмірі фактичних витрат на придбання. При покупці об'єкта до складу фактичних витрат включаються також витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням об'єкта до стану, у якому він придатний для використання. НМА, отриманий в обмін на емітовані компанією інструменти участі на паях (наприклад, акції), визнається в сумі, рівної справедливої вартості цих фінансових інструментів. НМА, придбаний в обмін на інші активи, відмінні від НМА, визнається в сумі, рівної справедливої вартості обмінюваного об'єкта (з урахуванням сплачених коштів або еквівалентної винагороди). Якщо НМА отримано в обмін на аналогічне майно, то він приймається до обліку в оцінці по чистій балансовій вартості вибулого майна.

МСФЗ 38 особливо розглядає питання визнання у звітності витрат на наукові дослідження (research costs) і конструкторські розробки (development costs). Витрати на дослідження не повинні капіталізуватися як нематеріальні активи через неясність у відношенні майбутніх економічних вигод, які вони можуть принести компанії. Імовірність створення активу тільки в результаті досліджень украй мала. Вони визнаються видатками в міру виникнення. Витрати на конструкторські розробки можуть бути визнані нематеріальним активом. Однак для цього вони повинні задовольняти загальному визначенню.

Після визнання на балансі, НМА відображаються по первісній вартості за винятком накопиченої амортизації й збитків від зниження вартості. Разом з тим, допускається застосування альтернативного підходу – переоцінка НМА. У цьому випадку об'єкт нематеріальних активів показується по справедливій вартості (fair value) на дату переоцінки за мінусом накопиченої амортизації й збитків від зниження вартості. Справедлива вартість визначається тільки при наявності активного ринку (active market) для конкретного об'єкта. Для більшості об'єктів нематеріальних активів існування такого ринку досить проблематично, тому важко очікувати широкого застосування цього методу на практиці. У випадку його застосування переоцінці підлягають всі НМА одного виду, за винятком об'єктів, для яких відсутній активний ринок. Останні об'єкти відображаються по первісній вартості за винятком накопиченої амортизації й збитків від зниження вартості.

Для визначення величини амортизаційних відрахувань вартість НМА на момент закінчення строку корисного використання приймається рівною нулю, якщо немає доказів того, що вона може бути іншою. Прикладом такого доказу може служити твердий намір третьої особи придбати об'єкт по закінченні строку корисного використання. Інший приклад - наявність активного ринку для об'єкта, на якому можна буде оцінити його вартість у майбутньому й високій імовірності збереження такого ринку до закінчення строку корисного використання об'єкта.

Незважаючи на очевидну зручність стандартизації обліку, не всі країни приймають МСФЗ. Найбільш складна ситуація, на думку оцінювачів, у США, де комісія з коштовних паперів і бірж (ККПБ), орган регулювання діяльності ринків капіталу, не підтвердив їхню чинність. Таким чином, коли іноземні компанії бажають представити в США свої бухгалтерські рахунки на основі МСФЗ, вони повинні також представити їх по стандартах США (GAAP). З погляду оцінювача, найбільш істотне розходження в бухгалтерському обліку між угодами МСФЗ й GAAP – це облік фіксованих активів (основних засобів) у балансі після первісного визнання. GAAP вимагають, щоб єдиною базою для триваючого визнання активу були «історичні витрати», у той час як МСФЗ допускає два варіанти: або по витратах, відомий як облік від вихідної бази, або по переоціненій сумі, відомий як припустимий альтернативний спосіб обліку.

За своєю суттюі й МСФЗ й GAAP є угодами про історичні витрати, якщо не вважати різного обліку, що дозволений для активів.

Європейською групою асоціацій оцінювачів – ЕГАО (The European Group of Valuers Associations – TEGoVA) прийняті Європейські стандарти оцінки (European Valuation Standards 2000 – IVS 2000). Нові ЕСО 2000 прийняті відповідно до директив ЄЕС 78/660/EEC і 91/647/EEC. Дані стандарти є обов'язковими для застосування країнами Європейського союзу, які повинні привести національні стандарти оцінки у відповідність із ЕСО 2000. Система євросертифікації оцінювачів, схвалена ЕГАО (Approved by TEGoVA), також будується на основі ЕСО 2000.

Розроблювальні стандарти містять наступні обов'язкові положення:

1. взаємозв'язок з Міжнародними стандартами оцінки, законами Європейського Співтовариства, а також національними стандартами й законодавствами;

2. вимоги, пропоновані до оцінювача законодавством ЄС, МКСФЗ й національними законодавствами, професійними організаціями. Також у стандарті вказуються норми взаємин між оцінювачем і клієнтом, оцінювачем і аудитором, а також викладається Професійний кодекс оцінювача;

3. необхідність чіткого розуміння оцінювачем свого завдання; список пунктів стандартного завдання на оцінку; дії оцінювача при особливих обставинах, таких як оцінка, проведена в умовах недоліку необхідної інформації, процедура оцінки, що виходить за рамки Стандартів, оцінка, проведена на умовах субконтракту, оцінка, проведена в інтересах третьої сторони;

4. основні принципи, що використаються в оцінці, основні завдання оцінки, а також стандартні бази оцінки. Крім того, у Стандарті наводяться визначення різних видів вартості (ринкової, справедливої, вартості у використанні й ін.);

5. наводяться класифікація активів, підстави для вибору тієї або іншої бази оцінки, а також викладаються вимоги по розкриттю інформації у звіті про результати оцінки, проведеної для фінансової звітності;

6. підкреслюється важливість прогнозів у роботі оцінювача, визначається форма їхнього викладу й вимоги до них. Крім того, у Стандарті наводиться концепція вартості у використанні;

7. вимоги до процедури оцінки з метою проведення інвестицій – оцінки страхових компаній, пенсійних фондів і т.д. Також у Стандарті наведені відповідні визначення й методологія;

8. вимоги до звіту оцінювача, вказуються пункти, які повинні міститись у звіті.

Все це дозволяє здійснювати регулювання діяльності оцінювачів і значно полегшує процедуру надання послуг оцінки.

Показники ефективності використання інтелектуальної власності визначаються й розраховуються на основі Методичних рекомендацій «Визначення прибутку від використання об'єктів промислової власності», схвалених Методичною комісією Державного патентного відомства України й затверджених Наказом Держдепартаменту 26.08.1998 р.

Одним з основних показників ефективності використання об'єктів ІВ є прибуток, що визначається шляхом порівняння результатів діяльності підприємства в базовому (останній період до початку використання об'єктів ІВ) і розрахунковому (після початку використання об'єкта ІВ) періодах:

– Валовий прибуток (ВП) від реалізації продукції:

ВП = ЧД – С_р, (48)

де: ЧД – чистий дохід (виторг) від реалізації продукції, тобто дохід без ПДВ, акцизного збору (АЗ), інших утримань із доходу (ІУ): ЧД = Д – ПДВ – АЗ – ІУ, грн.;

– Прибуток від реалізації продукції (П):

П = ВП –(АВ + ВЗ + ОВ), (49)

де: АВ – адміністративні видатки, ВЗ – видатки на збут, ОВ – інші операційні видатки, грн.;

– Дохід (Д) від реалізації продукції:

Д = Ц * Q, (50)

де: Ц – ціна одиниці продукції, грн., Q – обсяг реалізації продукції, од.

– Видатки (В) підприємства на виробництво й реалізацію продукції:

В = * Q, (51)

де: С_р – собівартість реалізованої продукції, грн.; – питомі (на одиницю продукції) капітальні витрати на створення об'єкта ІВ, грн./од. прод.; – адміністративні видатки на одиницю продукції, грн./од. прод.; – видатки на збут одиниця продукції, грн./од. прод.; – інші операційні видатки на одиницю продукції, грн./од. прод.

З урахуванням формул (50), (51) формула для визначення прибутку здобуває наступний вид:

П =(Ц – ) * Q. (52)

Приріст прибутку, отриманого в розрахунковому періоді від реалізації продукції, виробленої з використанням об'єкта ІВ, визначається так:

ΔП_Р = П_р – П_б = ) * Q_р –

– ) * Q_Р = [(Ц_р – Ц_б) + ( ) +

+ ( ) + ( ) + ( ) + ( )] * Q, (53)

де: ΔП_Р – приріст прибутку, отриманий від реалізації в розрахунковому періоді продукції, виробленої з використанням об'єкта ІВ, грн.;

П_Р – прибуток від реалізації в розрахунковому періоді продукції, виробленої з використанням об'єкта ІВ, грн.;

П_б – прибуток від реалізації в базовому періоді продукції, виробленої без використання об'єкта ІВ (прибуток, що міг бути отриманий в розрахунковому періоді від реалізації такої ж кількості продукції, виробленої без використання об'єкта ІВ), грн.;

Q_р – обсяг продукції, реалізованої в розрахунковому періоді, натуральних одиниць;

Ц_р, Ц_б – ціна одиниці продукції відповідно в розрахунковому й базовому періодах, грн.;

, – собівартість реалізованої одиниці продукції відповідно в розрахунковому й базовому періодах, грн./од. прод.;

, – питомі капітальні витрати відповідно в розрахунковому й базовому періодах, грн./од. прод.;

, – адміністративні видатки на одиницю продукції відповідно в розрахунковому й базовому періодах, грн./од. прод.;

, – видатки на збут на одиницю продукції відповідно в розрахунковому й базовому періодах, грн./од. прод.;

, – інші операційні видатки на одиницю продукції відповідно в розрахунковому й базовому періодах, грн./од. прод.

У випадку, коли ціна й видатки підприємства на виробництво й реалізацію продукції не змінюються, формула (53) приймає вид:

ΔП_Р = [(Ц_р – Ц_б) + ( )] * Q_р (54)

У випадку створення нових технологій, засобів механізації й автоматизації виробництва на базі об'єкта ІВ приріст прибутку в розрахунковому періоді (ΔП_Р) визначається за формулою:

ΔП_Р = [( * ( )] * (55)

де: , – видатки підприємства на виробництво й реалізацію одиниці продукції при використанні відповідно базового й нового технологічного процесу, грн./од. прод.;

, – питомі (на одиницю витрат) капітальні витрати відповідно в базовому й розрахунковому періодах, грн./од. прод.;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (норма дисконту);

– продуктивність нового технологічного процесу в розрахунковому періоді, натуральних одиниць.

Приклад

Визначити приріст річного прибутку від застосування нової технології, що містить запатентовані винаходи за вихідним даними табл. 11:

Таблиця 11

Вихідні показники

Найменування показника	Базовий період	Розрахунковий період
Видатки на виробництво й реалізацію продукції, (В), млн. грн. / рік	144	165
Капітальні витрати, (Кз), млн. грн. / рік	240	360
Річна продуктивність ( ), тис. од. прод.	24	30
Нормативний коефіцієнт (Ен)	0,15	0,15

Підставляючи значення цих показників у формулу (55), одержимо:

ΔП_р = [(144/24 – 165/30) + 0,15 * (240/24 – 360/30)] * 30 = 6 млн. грн.

Завдання

Визначити приріст річного прибутку від застосування нової технології, що містить запатентовані винаходи, якщо: видатки на виробництво й реалізацію продукції в базовому й розрахунковому періодах відповідно склали 245 і 265 млн. грн., капітальні вкладення – 340 і 360 млн. грн. / рік, річний обсяг продукції - 49 і 55 тис. од. продукції.

У випадку створення нових засобів виробництва (машин, устроїв, устаткування й т.д.) на базі об'єкта ІВ приріст прибутку визначається за наступною формулою:

ΔП_Р = {Ц_б * ( ) * [(1/Т_б + Е_н) / (1/Т_р + Е_н)] *

+ [( ) * ] / (1/Т_р + Е_н) + Е_н *

* [( ) * ] / (1/Т_б + Е_н) – Ц_р}* Q_р, (56)

де: Ц_б, Ц_р – відповідно ціна базової й нової машини (устрою, устаткування), грн.;

, – відповідно річна продуктивність базової й нової машини, од.;

Т_б, Т_р – відповідно термін служби базової й нової машини, років;

, – питомі експлуатаційні витрати на одну машину, грн. /рік/1 маш.

, – питомі супутні капітальні витрати в базовому й розрахунковому періодах відповідно, грн. /1 маш.;

Q_р – обсяг виробництва нових засобів виробництва в розрахунковому періоді, од.

Приклад

Визначити приріст річного прибутку від застосування однієї нової машини за вихідним даними табл. 12.

Таблиця 12

Вихідні показники

Найменування показника	Базовий період	Розрахунковий період
Ціна машини, (Ц), млн. грн.	172	190
Супутні капітальні витрати, (Ксз), млн. грн. /рік	36	48
Експлуатаційні витрати, млн. грн. /рік	80	90
Річна продуктивність ( ), тис. од. прод.	20	25
Строк використання (Т), років	20	25
Нормативний коефіцієнт (Ен)	0,15	0,15

Підставляючи значення показників у формулу (56), одержимо:

ΔП_р = {172 * (25/20) * [(1/20 + 0,15) / (1/25 + 0,15)] * [(25/20) * 80 – 90] / (1/25 + 0,15) + 0,15 * [(25/20) * 36 – 48] / (1/20 + 0,15) - 190} * 1 = 60,8 млн. грн.

Завдання

Визначити приріст річного прибутку від застосування двох нових машин, якщо: ціна однієї машини відповідно в базовому й розрахунковому періодах становить 192 і 210 млн. грн. у рік; супутні капітальні вкладення – 42 і 60 млн. грн. у рік; експлуатаційні витрати – 90 і 100 млн. грн. у рік; річна продуктивність - 25 і 30 тис. од. прод.; строк використання – 20 і 25 років.

У випадку створення на базі об'єкта ІВ нових предметів праці (матеріалів, інструментів і т.д.) приріст прибутку в розрахунковому періоді визначається за формулою:

ΔП_р = {Ц_б * + [( ) * ] / *

* Е_н* [( ) * ] / – Ц_б}*Q_р (57)

де: Ц_б, Ц_р – ціна відповідно базового й нового предмета праці за одиницю (кг, м, л тощо) продукції, грн.;

, – витрати (видатки) відповідно базового й нового предмета праці на виготовлення одиниці продукції, нат. од. (кг, м, мл тощо);

, – питомі поточні витрати на виробництво одиниці продукції відповідно в базовому й розрахунковому періодах, грн.;

, – питомі (на одиницю продукції) капітальні вкладення відповідно в базовому й розрахунковому періодах, грн. / од. прод.;

Q_р – річний обсяг виробництва нового предмета праці, нат. од. (шт., кг, мл тощо).

Приклад

Визначити приріст річного прибутку від випуску на базі об'єкта ІВ нового предмета праці (матеріалу) за вихідним даними табл. 13.

Таблиця 13

Вихідні показники

Найменування показника	Базовий період	Розрахунковий період
Ціна матеріалу, (Ц), тис. грн. /кг	18	20
Питомі капітальні витрати, (Кз), тис. грн. /т	210	240
Поточні витрати на виробництво од. прод. тис. грн. /т	190	200
Витрати матеріалу на одиницю продукції, ( ), кг	30	25
Обсяг виробництва матеріалу, (Q), т/рік	380	380
Нормативний коефіцієнт (Ен)	0,12	0,12

Підставляючи значення у формулу (57), одержимо:

ΔП_р= {18 * 30/25 + [(30/25) * 190 – 200] / 25 * 0,12 * [(30/25) * 210 – 240] / 25 – 20} *

* 380000 = 1055,488 (млн. грн.).

Завдання

Визначити приріст річного прибутку від випуску на базі об'єкта ІВ нового предмета праці (матеріалу), якщо: ціна матеріалу відповідно в базовому й розрахунковому періодах становить 20 і 22 тис. грн. / кг; питомі капітальні витрати – 230 і 260 тис. грн. / т; поточні витрати на виробництво од. продукції – 210 і 220 тис. грн. / т; витрати матеріалу на од. продукції – 35 і 30 кг; обсяг виробництва матеріалу – 400 т/рік в обох періодах.

Якщо продукція в цілому є впровадженням одного або декількох захищених в Україні об'єктів ІВ, то весь приріст прибутку, отриманий у розрахунковому періоді від введення в оборот цієї продукції, визначається рівнем прибутку, отриманому від використання цього (цих) об'єктів ІВ:

П_ІВ = ΔП_р, (58)

де П_ІВ – прибуток, отриманий від використання одного або декількох об'єктів ІВ, грн.;

ΔП_р – приріст прибутку, отриманий у розрахунковому періоді від введення в оборот продукції, що містить один або кілька об'єктів ІВ.

Якщо продукція частково є впровадженням одного або декількох захищених в Україні об'єктів ІВ, то частина прибутку, що доводиться на частку конкретного i-го об'єкта ІВ, у загальному приросту прибутку, отриманого в розрахунковому періоді від введення в оборот цієї продукції, визначається за формулою:

= ΔП_р * , (59)

де – прибуток, що доводиться на частку i-го об'єкта ІВ, грн.;

ΔП_р – приріст прибутку, отриманий у розрахунковому періоді від введення в оборот продукції, що містить об'єкт ІВ, грн.;

– коефіцієнт, що визначає частку прибутку i-го об'єкта ІВ у загальному приросту прибутку;

i = 1, 2, 3, …...n – кількість захищених об'єктів ІВ у продукції.

Коефіцієнт може бути визначений на базі виробничо-промислових показників продукції, методом експертної оцінки та змішаним методом. Визначення коефіцієнта на базі виробничо-промислових показників здійснюється за формулою:

= Е_i / Е, (60)

де Е_i – значення показника, пов'язаного з усіма ознаками винаходу, корисної моделі, промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції й т.д.;

Е – значення показника, пов'язаного з об'єктом у цілому.

Такими показниками можуть бути: собівартість реалізованої продукції, ціна, маса, продуктивність, потужність й ін.

Якщо на підприємстві відсутня база для порівняння (освоєно зовсім нову для підприємства продукцію, відсутні облікові документи за базовий період й т.п.), то частина прибутку, що доводиться на частку об'єкта ІВ, використаного в цій продукції, визначається за формулою:

= П_р * (К_н – К_н * К_Пэф + К_Пеф), (61)

де – частина прибутку, що доводиться на частку об'єкта ІВ, грн.;

П_р – прибуток, отриманий від уведення в оборот продукції, що містить об'єкт ІВ, грн.;

Кн – коефіцієнт новизни об'єкта ІВ;

К_Пеф – коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту.

Коефіцієнт новизни об'єкта ІВ визначається як відношення частини собівартості продукції, що доводиться на відмітні ознаки винаходу (корисної моделі, промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції й т.д.), до собівартості реалізованої продукції відповідно до формули:

К_н = / С_р, (62)

де – частина собівартості реалізованої продукції, що доводиться на відмітні ознаки об'єкта ІВ, грн.;

С_р– собівартість реалізованої продукції, грн.

Коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту К_Пеф визначається згідно табл. 14.

Таблиця 14

Коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту (К_Пеф)

№	Досягнутий результат	КПеф
1.	Поліпшено другорядні техніко-економічні характеристики продукції, не зафіксовані офіційними документами (технічні умови, паспорт, інструкція й т.п.)	0,01
2.	Поліпшено техніко-економічні характеристики, зафіксовані офіційним документом	0,05
3.	Поліпшено основні визначальні техніко-економічні характеристики продукції, зафіксовані офіційним документом	0,10
4.	Досягнуті якісно нові основні техніко-економічні характеристики продукції, зафіксовані офіційним документом	0,25
5.	Отримано нову продукцію, що має більш високі нові основні техніко-економічні характеристики серед відомих аналогічних видів продукції	0,50
6.	Отримано нову продукцію, що уперше освоєна в державі й має якісно нові техніко-економічні показники	1,0

Капітальні вкладення на створення й введення в оборот об'єкта ІВ включають витрати на створення цього об'єкта (витрати на НДДКР) і підготовку виробництва до використання об'єкта ІВ.

Якщо капітальні вкладення здійснюються протягом календарного року до й після впровадження об'єкта ІВ, то такі вкладення є разовими.

Питомі капітальні вкладення (на одиницю продукції) у такому випадку визначаються за формулою:

= К_в / Q, (63)

де – питомі капітальні вкладення, грн.:

К_в – разові капітальні вкладення, грн.;

Q – обсяг випуску продукції в даному році, натуральних од.

Якщо капітальні вкладення здійснюються протягом декількох років, то при визначенні прибутку варто враховувати фактор часу за формулою:

α_t = (1 + Е_н)^t, (64)

де α_t – коефіцієнт приведення;

Е_н – нормативний коефіцієнт приведення (норма дисконту, коефіцієнт ефективності капітальних вкладень): Е_н = 0,1;

t – число років, що розділяє витрати й результати, визначається за формулою:

t = T – n_i, (65)

де T – порядковий рік освоєння об'єкта ІВ, рахуючи від дати початку розрахункового року (періоду);

n_i – рік здійснення інвестицій.

Значення коефіцієнта α для різних значень t до й після розрахункового року й Е_н = 0,1 наведене в табл. 15.

Таблиця 15

Значення коефіцієнта α_t (1/α_t ) при Е_н = 0,1

Число років, що передують розрахунковому періоду	αt	Число років, наступних за розрахунковим періодом	1/αt	Число років, наступних за розрахунковим періодом	1/αt
10	2,5937	1	0,9091	11	0,3505
9	2,3579	2	0,8264	12	0,3186
8	2,1436	3	0,7513	13	0,2897
7	1,9487	4	0,6830	14	0,2633
6	1,7716	5	0,6209	15	0,2394
5	1,6105	6	0,5645	20	0,1486
4	1,4641	7	0,5132	25	0,0923
3	1,3310	8	0,4665	30	0,0573
2	1,2100	9	0,4241	40	0,0221
1	1,1000	10	0,3855	50	0,0085
0	1,000

Підприємство, відповідно до діючих законодавчих актів України й планового строку окупності витрат на об'єкт ІВ, може встановлювати й інші значення коефіцієнта Е_н, але не менше 0,1 і не більше встановлених законодавством розмірів.

Якщо тривалість розрахункового періоду менше одного року (півроку, квартал, місяць), то при визначенні прибутку коефіцієнт Е_н необхідно помножити на відповідний коефіцієнт (0,5; 0,25; 0,083).

Для того щоб урахувати інфляційні процеси, при визначенні прибутку коефіцієнт Е_н необхідно помножити на поправочний коефіцієнт К_інф, що визначається за формулою:

К_інф = I_t / I_t-1, (66)

де I_t – індекс інфляції розрахункового періоду (року);

I_t-1 – індекс інфляції попереднього року.

Приведення по факторі часу до розрахункового періоду витрат і результатів, здійснюваних і одержуваних до й після розрахункового року (періоду) здійснюється наступним шляхом:

1. Витрати й результати, здійснені й отримані до розрахункового року (періоду) використання об'єкта ІВ, множаться на коефіцієнт приведення й підсумовуються за формулою:

К_ТД = , (67)

де К_ТД – капітальні сумарні вкладення, здійснені й наведені до розрахункового року (періоду), грн.;

К_В – капітальні вкладення року Т, грн.

2. Витрати й результати, здійснювані й одержувані після початку використання об'єкта ІВ, діляться на коефіцієнт приведення й підсумовуються за формулою:

К_ТП = , (68)

де К_ТП – капітальні вкладення, здійснені після й наведені до розрахункового року (періоду), грн.

3. Сумарні капітальні вкладення К_Т, наведені до розрахункового року (періоду), визначаються за формулою:

К_Т = К_ТД + К_ТП. (69)

Приклад

На створення й впровадження винаходу, використання якого почалося в 1994 р., було здійснено капітальних вкладень (умовно): 1990 р. – 10000 грн.; 1991 р. – 20000 грн.; 1992 р. – 0; 1993 р. – 100000 грн.; 1994 р. – 50000 грн.; 1995 р. – 50000 грн.; 1996 р. – 20000 грн. Визначити сумарні наведені капітальні вкладення:

а) з метою оцінки в 1994 р. результатів використання винаходу;

б) з метою визначення прибутку від використання винаходу за 1996 р.

Визначимо К_ТД і К_ТП:

К_ТД(а) = 10000 * (1+0,1) ^4-1 + 20000 * (1+0,1) ^3-1 + 0 * (1+0,1) ^2-1 + 100000 * (1+0,1) ^1-1 =

= 10000 * 1,13 + 20000 * 1,12 + 0 * 1,11 + 100000 * 1,10 = 10000 * 1,3310 + 20000 * 1,2100 +

+ 0 * 1,1 + 100000 * 1 = 137510 (грн.);

К_ТД(б) = 10000 * (1+0,1) ^6-1 + 20000 * 1,1^5-1 + 0 * 1,1^4-1 + 100000 * 1,1^3-1 + 50000 * 1,1^2-1 +

+ 50000 * 1,1^1-1 = 10000 * 1,7716 + 20000 * 1,4641 + 0 * 1,3310 + 10000 * 1,21 +

+50000 * 1,1 + 50000 * 1 = 242998 (грн.);

К_ТП(а) = 50000/(1+0,1) ^1-1 + 50000/(1+0,1) ^2-1 + 20000/ (1+0,1) ^3-1 = 50000/1,1⁰ + 50000/1,1¹ +

+ 20000/1,1² = 50000 + 45454,5 + 18181,8 = 113636,3 (грн.);

К_ТП(б) = 20000/(1+0,1) ^1-1 20000 (грн.).

Визначимо К_Т:

К_Т(а) = К_ТД(а) + К_ТП(а) = 137410 + 113636,3 251146,3 (грн.);

К_Т(б) = К_ТД(б) + К_ТП(б) = 242998 + 20000 = 262998 (грн.).

Завдання

На створення й впровадження корисної моделі, використання якої почалося в 2000р., було здійснено капітальних вкладень (умовно): 1997 р. – 5000 грн.; 1998 р. – 10000 грн.; 1999 р. – 0; 2000 р. – 50000 грн.; 2001 р. – 25000 грн.; 2002 р. – 25000 грн.; 2003 р. – 10000 грн. Визначити сумарні наведені капітальні вкладення:

а) з метою оцінки в 2000 р. результатів використання корисної моделі;

б) з метою визначення прибутку від використання корисної моделі за 2003 р.

Поточні витрати й результати враховуються без приведення по факторі часу.

При визначенні ціни в нашому розрахунку пропонується встановити:

1. Лімітну ціну (або розрахункова теоретична ціна) – найменшу ціну, що забезпечує рентабельність виробництва даної продукції, що визначається за формулою:

Ц_л = + П_н = (1+R_н), (70)

де – питомі витрати (видатки) підприємства на виготовлення й реалізацію одиниці продукції, грн. / од. прод.;

П_н – нормативний прибуток, грн.;

R_н – нормативна рентабельність виробництва.

Лімітна ціна або розрахункова (теоретична) ціна використається при складанні бізнес-плану на створення нової продукції, при виборі варіанта на впровадження у виробництво найбільш перспективної нової продукції, при проведенні вартісної оцінки об'єкта ІВ, при висновку ліцензійного договору, договору про розмір винагороди авторові(ам) об'єкта ІВ й т.п.

Конкурентоспроможна або ринкова ціна (Ц_КС) або (Ц_Р) – це ціна, по якій продукція або її частина реалізується на ринку. Застосовується для визначення фактично отриманого в розрахунковому періоді прибутку від введення в оборот продукції, виробленої із застосуванням об'єкта ІВ.

Ефект – це прибуток або абсолютний розмір отриманого (очікуваного) результат при використанні об'єкта ІВ.

Ефективність – це рентабельність, обумовлена співвідношенням отриманого прибутку (отриманого результату) при використанні об'єкта ІВ до бази, якою може бути собівартість реалізованої продукції з використанням об'єкта ІВ або витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції з використанням об'єкта ІВ.

Рентабельність продукції, отриманої з використанням об'єкта ІВ, визначається за формулою:

R_ІВ = , (71)

де П_р – прибуток або приріст прибутку (ΔП_р), отриманого від реалізації продукції, виробленої з використанням об'єкта ІВ, грн.;

В – видатки (витрати) підприємства на виготовлення й реалізацію продукції, виробленої з використанням об'єкта ІВ, грн.

Для оцінки ефективності використання об'єктів права ІВ у господарській діяльності підприємства можна використати також зведені вартісні показники, представлені в наступному підрозділі даного посібника.

Крім показників результатів використання об'єктів ІВ можуть визначатися й показники соціального ефекту, що істотно впливають на загальні витрати підприємства й, тим самим, на його прибуток, а саме:

– Економія витрат від зниження виробничого травматизму (Ек_ТР):

Ек_ТР= Т_РЧ * , (72)

де Т_РЧ – зменшення витрат підприємства робочого часу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, людино-днів;

– середньоденна заробітна плата одного працівника, грн. /чол.

– Економія витрат підприємства від зниження плинності кадрів внаслідок поліпшення умов праці (Ек_ТК):

Ек_ТК = Ш_В * * К_ПК, (73)

де Ш_В – штатна чисельність працівників, що вивільняються у випадку впровадження об'єкта ІВ, чол./рік;

– витрати на залучення й підготовку кадрів, що доводяться на одного працівника, грн. / чол.;

К_ПК – коефіцієнт плинності кадрів.

– Економія витрат підприємства на додаткові відпустки й доплати за скорочений робочий день на важких і шкідливих роботах, ліквідованих внаслідок впровадження об'єкта ІВ (Ек_Двідп):

Ек_Двідп. = Ш_В * * + Ш_СРЧ * * + Ш_СХ * + Ш_ДО * , (74)

де Ш_В, Ш_СРЧ, Ш_СХ, Ш_ДО – штатна чисельність працівників, що вивільняють внаслідок впровадження об'єкта ІВ, які зайняті у важких й/або шкідливих умовах праці й мають право відповідно на додаткові відпустки, скорочене робочий час, спеціальне харчування, додаткову оплату, чол. / рік;

– середня тривалість додаткової відпустки, днів/чіл.;

– середня кількість недопрацьованого протягом року робочого часу, ч/чіл.;

– середня заробітна плата працівників, що мають додаткові відпустки, грн. /чіл.;

– середня заробітна плата працівників, що мають скорочений робочий час, грн./чол.;

– середні витрати на спеціальне харчування, грн.;

– середній розмір додаткової оплати за шкідливі й/або тяжкі умови праці, грн.

– Економія витрат підприємства від зменшення внаслідок впровадження об'єкта ІВ кількості працівників, що мають право на пільгові пенсії (Ек_ПП):

Ек_ПП = Ш_ПП * , (75)

де Ек_ПП – економія відрахувань підприємства в Пенсійний фонд, грн.;

Ш_ПП – зменшення чисельності працівників, що мають право на пільгові пенсії,

чол. / рік;

– середньорічна пенсія одного працівника, грн.

– Економія витрат підприємства на спецодяг і засоби захисту для працівників, які зайнятих на важких й/або шкідливих умовах праці, внаслідок впровадження об'єкта ІВ (Ек_СО):

Ек_СО = Ш_СО * , (76)

де Ш_СО – зменшення чисельності працівників, які мають необхідність у спецодязі й засобах захисту, чол.;

– середньорічні витрати підприємства на спецодяг і засоби захисту на одного працівника, грн. / чол.