6. Глобалізація соціального життя за Гідденсом

Глобалізація визначається Гідденсом як «інтенсифікація соц відносин, що розповсюджуються на увесь світ і пов’я­зують віддалені місця таким чином, що локальні події формуються подіями, які відбуваються на досить далекій відстані, і нав­паки». Гідденс розглядає глобалізацію як безпосереднє продовження модернізації. Оскільки модернізація, за Гідденсом, характеризується автономізацією соц відносин від локальних умов взаємодій, розповсюдження дії де-контекстуалі­зуючих інститутів на весь світ, логічно вважати сучасну форму глобалізації продовженням модернізації.

Сучасна соц система, за Гідденсом, формується в чотирьох інституціональних вимірах, і, відповідно, глобалізація також розглядається в чотирьох вимірах. Ці виміри представлені світовою капіталістичною економікою, системою національних держав, світовим військовим порядком, міжнародним поділом праці. Можна помітити, що насправді в моделі Гідденса не чотири, а тільки дві інституціональні зміни системи: світова економіка і світова політика. В цьому пункті теорія Гідденса є тотожною теорії світ-системи Уоллерстайна. Відмінна риса полягає в тому, що в моделі Гідденса трансформація системи відбувається не тільки на рівні системних взаємозв’язків (глобальному), але і на рівні елементів системи, що пов’язані, - «місцевих подій» (локальному). Тому для теорії Гідденса термін «глобалізація», що має, крім іншого, зміст всеохоплення, є більш адекватним, аніж термін «інтернаціоналізація», який пов’язаний за змістом скоріше лише з міждержавними відносинами.

Одним из самых важных последствий индустриализма является, по Гидденсу, трансформация технологий коммуникации. Это обстоятельство ведет к пятому и воистину фундаментальному аспекту глобализации, который стоит за четырьмя перечисленными институциональными измерениями и может быть обозначен как "культурная глобализация".

Важно не упускать из виду, подчеркивает Гидденс, что глобализация - не линейный процесс, а диалектический комплекс, включающий противоположным образом направленные процессы. С одной стороны, глобализация ведет к развитию транснациональных форм социальных практик: в условиях усиления глобализации нация-государство стала "слишком маленькой для больших проблем жизни и слишком большой для ее малых проблем" (Д. Белл). С другой стороны, в то самое время, когда социальные отношения обретают глобальную протяженность, мы наблюдаем растущую потребность в локальной автономии и региональной культурной идентичности. Ослабление националистических чувств, связанных с классическими формами нации-государства, сочетается с возрождением локального национализма. Таким образом, глобализация представляет собой сложное взаимодействие глобального и локального измерений социальных практик; будучи далеко не однозначным процессом, она может порождать новые формы конфликтов, разобщенности и неравенства.

Глобализация, по Гидденсу, означает изменения, связанные с образом жизни людей. Одна из самых важных тенденций в последние десятилетия – выравнивание положения в обществе мужчин и женщин. Глобализация – необратимый процесс. Однако его исход и последствия отнюдь не бесспорны; они альтернативны. Система “открытой глобальной экономики” – приобретение ценное, но, в то же время, таящее опасности. Большое значение придает проблеме “рисков в глобальном мире”, природа которых, по его мнению, коренным образом отличается от природы рисков индустриальной эпохи.

Новые риски представляют собой не просто угрозы, которых надо опасаться, а являются вызовами, требующими активного ответа, подстёгивающими инновационные решения, содержащие сколь разрушительный, столь и созидательный потенциал.