Культура і цивілізація

Як і категорії "суспільство", "культура", поняття "цивіліза­ція" досить широке. Його наповнення конкретним змістом за­лежить від соціально-філософської концепції, у якій воно вико­ристовується.

Поняття "цивілізація" з'явилося у філософії XVIII ст. в тісному смисловому зв'язку з поняттям "культура" для позна­чення такого рівня суспільного розвитку, характерними рисами якого є справедливість і розумність.

У XIX ст. Л.Морган у праці "Стародавнє суспільство" вико­ристав поняття "цивілізація" для позначення стадії розвитку суспільства, яка настає після варварства. На аналогічне трак­тування цього поняття орієнтувався Ф.Енгельс, який у своїй книзі "Походження сім'ї, приватної власності і держави" зазначав, що "цивілізація" є тим ступенем суспільного розвитку, на якому розподіл праці, обмін між окремими особами і товарне вироб­ництво, що об'єднує їх, досягають повного розвитку і здійсню­ють переворот у всьому колишньому суспільстві".

У філософії марксизму поняття "цивілізація" має й інші значення. Вони вживалися К.Марксом і Ф.Енгельсом і для по­значення сукупності загальних рис антагоністичного сусп­ільства, а за аналогією до французького просвітництва і для оцінки соціально-політичних переваг буржуазного ладу перед феодальним. Це поняття вживалося у марксизмі і в характери­стиці нового історичного етапу — становлення комунізму як "всезагальної і справжньої цивілізації".

Особливий зміст у поняття "цивілізація" вкладався у кон­цепціях культурно-історичних типів (або циклічності) й пере­дусім з погляду різних станів у розвитку культури. Так, М.Да­нилевский розумів цивілізацію як 5-6 столітній період в ево­люції культурно-історичного типу (і групи народів як його твор­ця і носія) після досягнення ним політичної незалежності.

Різко розмежовує культуру і цивілізацію ОШпенглер, який вважає цивілізацію стадією, станом вмирання культури. Це протиставлення було детально проаналізоване О.Шпенглером стосовно західноєвропейської (фаустовської) культури. Харак­теризуючи цивілізацію О.Шпенглер підкреслював, що це неми­нучий у кожній культурі етап виснаження її творчих сил, її повільне вмирання. Серед основних рис західноєвропейської цивілізації як смерті культури він насамперед виділяв відсутність глибокої духовної, майже релігійної спрямованості у функціонуванні всіх сфер суспільного життя. У розумінні Шпенглера на етапі цивілізації на зміну ідеалам мистецтва й гуманітарного знання приходить культ інженерно-технічної діяльності, облаштування поверхні Землі, підкорення природи людиною. За Шпенглером, на етапі цивілізації життя духу розглядається у житті тіла, у зовнішніх матеріальних фор­мах, життєвим ідеалом стає максимальний комфорт.

У широкому значенні західноєвропейській цивілізації влас­тива, на думку Шпенглера, загальна уніфікація суспільного життя, коли завершується еволюційний перехід від органічної диференційованості й аристократичності культури, до демокра­тизму й пересіченості цивілізацій. Національне життя замі­нюється інтернаціональним буттям. Панує тенденція загальної урбанізації та експансіонізму (без відмінності між "імперіаліз­мом" і "соціалізмом").

У сучасній соціально-філософській і політологічній літе­ратурі поняття "цивілізація" нерідко стає синонімом понять "суспільство" і "культура", наприклад, "давньоіндійська", "дав­ньокитайська", "давньоєгипетська" і т.п. цивілізації. Пошире­ний поділ цивілізацій і за релігійною ознакою, зокрема, мовить­ся про християнську і мусульманську цивілізації.

При всій багатозначності в інтерпретації терміну "цивілі­зація" в сучасному суспільствознавстві це поняття несе пев­не смислове навантаження. Переважно під цивілізацією розу­міють ступінь розвитку культури суспільства, в основі якого лежать загальнолюдські цінності, гуманістичний і демокра­тичний соціальний порядок, що забезпечують необхідні умови для вільного розвитку потенціалу кожної людської особистості.