Покажчик імен

АВГУСТИН Аврелій (Блаженний) (354—430) — християнський теолог, філософ; справив значний вплив на середньовічну філософію, деякі напрями сучасної релігійної думки.

АКСАКОВ Іван Сергійович (1823—1886) — російський письмен-ник-публіцист, один з ідеологів слов'янофілів.

АНАКСІМЕН з Мілета (бл. 585 — бл. 525 до н.е.) -давньогрець­кий філософ- матеріаліст, останній представник мілетської школи.

АРИСТОТЕЛЬ (384—322 до н.е.) — давньогрецький філософ, учений-енциклопедист. Його праці охоплюють усі доступні філософії й науці того часу знання.

БЕКОН Френсіс (1561 — 1626) — англійський філософ, родона­чальник англійського матеріалізму та методології експерименталь­ної науки.

БЕЛЛ Деніел (нар. 1919) — американський соціолог, представ­ник сцієнтистсько-технократичного напряму соціальної філософії (творець теорій "деідеологізації" і "постіндустріального суспільства").

БЕРГСОН Анрі (1859 — 1941) — французький філософ, пред­ставник філософського напряму інтуїтивізму і філософії життя.

БЕРДЯЄВ Микола Олександрович (1874—1948) — російський релігійний філософ; 1922 р. висланий з СРСР; представник екзис­тенціалізму і персоналізму, справив великий вплив на французьких учених цієї філософської орієнтації.

БОКЛЬ Генрі Томас (1821 — 1826) — англійський історик, пред­ставник школи географічного детермінізму в соціології. Його праці мали великий вплив на передову інтелігенцію у багатьох країнах світу у XIX ст.

БРУНО Джордано (1548—1600) — італійський філософ-матеріаліст, поет. Викладав своє учення у формі пантеїзму, розвивав ідеї Коперника про будову Всесвіту. Був звинувачений католицькою церквою у єресі і після 8 років тюремного ув'язнення спалений на вогнищі.

ВІНДЕЛЬБАНД Вільгельм (1848—1915) — німецький філософ-ідеаліст, історик філософії, один із засновників баденської школи неокантіанства.

ГАЙДЕҐҐЕР Мартін (1889—1976) — німецький філософ і соц­іолог, один із основоположників і головних представників екзистен­ціалізму.

ГЕҐЕЛЬ Георг Вільгельм Фрідріх (1770—1831) — німецький філософ, представник німецької класичної філософії, творець теорії діалектики на основі об'єктивного ідеалізму.

ГЕЛЕН Арнольд (1904—1976) -4- німецький філософ, представ­ник ідеалістичного напряму у "філософській антропології". >

ГЕЛБРЕЙТ Джон Кеннет (нар. 1908) — американський еко­номіст і публіцист, творець теорії "нового індустріального суспіль­ства".

ГЕЛЬВЕЦІЙ Клод Адріан (1715—1771) — французький філо­соф-матеріаліст, один з діячів Просвітництва.

ГЕРАКЛІТ з Ефеса (бл. 520 — бл. 460 до н.е.) — давньогрець­кий філософ-матеріаліст і стихійний діалектик.

ГІЗО Франсуа (1787—1874) — французький історик, один з творців домарксової концепції класової боротьби.

ГОББС Томас (1588—1679) — англійський філософ-матеріаліст, один з представників механістичного детермінізму.

ГОЛЬБАХ Поль Анрі (1723—1789) — французький філософ-про-світитель, один з основоположників школи французького матеріалі­зму та атеїзму, ідеолог французької буржуазної революції.

ДАНИЛЕВСЬКИЙ Микола Якович (1822—1885) — російський публіцист, філософ, соціолог і природознавець, ідеолог панславізму, представник концепції "історичного кругообігу", циклічності історич­ного процесу.

ДЕКАРТ Рене (1596—1650) — французький філософ, математик і природознавець, представник класичного раціоналізму.

ДЕМОКРІТ з Абдери (бл. 460 — бл. 370 до н.е.) — давньогрець­кий філософ, один із засновників атомістичної теорії, найяскравіший представник античного матеріалізму.

ДЖЕЙМС Вільям (1842—1910) — американський філософ-іде-аліст, психолог, один із засновників прагматизму.

ДЬЮЇ Джон (1859-1952) — американський філософ-ідеаліст, пси­холог і педагог, один з представників прагматизму. ЕМПЕДОКЛ з Акраганта (бл. 490 — бл. 430 до н.е.) — давнь­огрецький філософ-матеріаліст.

ЕПІКУР (341 — бл. 270 до н.е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, послідовник Демокріта.

ЗЕНОН з Елеї (бл. 490 — бл. 430 до н.е.) — давньогрецький філософ, представник елейської школи, автор відомих апорій, що об­ґрунтовували неможливість руху.

ЗІММЕЛЬ Георг (1858—1918) — німецький філософ-ідеаліст, соц­іолог, представник філософії життя. Його праці справили значний вплив на розвиток соціології XX ст.

КАМЮ Альбер (1913—1960) — французький філософ, письмен­ник і публіцист, представник екзистенціалізму.

КАНТ Іммануїл (1724—1804) — німецький філософ і вчений, родоначальник німецької класичної філософії.

КАРЄЄВ Микола Іванович (1850—1931) — російський історик, філософ і соціолог, представник суб'єктивної соціології.

К'ЄРКЕГОР (Кіркегор) Серен (1813—1855) — данський теолог, філософ-ідеаліст і письменник, попередник екзистенціалізму.

КОНТ Огюст (1798—1857) — французький філософ і соціолог, один із засновників позитивізму та соціології.

КОПЕРНИК Міколай (1473—1543) — польський астроном і мис­литель, творець геліоцентричної системи світу.

ЛАПЛАС П'єр Сімон (1749—1827) — французький астроном, ма­тематик і фізик, творець гіпотези походження сонячної системи; за філософськими поглядами близький до французького матеріалізму.

ЛЕВКІПП (бл. 500—440 до н.е.) — давньогрецький філософ-мате­ріаліст, засновник античної атомістики, вчитель Демокріта.

ЛЕЙБНІЦ Готфрід Вільгельм (1646—1716) — німецький філо­соф-ідеаліст, математик, фізик, юрист, історик, мовознавець, винахід­ник. Справив значний вплив на розвиток німецької класичної філо­софії.

МОНТЕСК'Є Шарль Луї (1689—1755) — французький філософ-просвітник, правознавець, письменник, основоположник географічно­го напряму в соціології.

МОСКА Гаетано (1858—1900) — італійський соціолог, юрист, політолог, творець однієї з концепцій еліти.

НЩШЕ Фрідріх (1844—1900) — німецький філософ, представ­ник ірраціоналізму та волюнтаризму. Його ідеї справили відчутний вплив на філософію життя.

ПАРЕТО Вільфредо (1848—1923) — італійський економіст, соц­іолог і політолог, автор теорії еліт.

ПІРС Чарлз Сандерс (1839-1914) — американський філософ, логік, математик і природознавець. Один із засновників прагматизму, осно­воположник математичної логіки й семіотики.

ПЛАТОН Афінський (427—347 до н.е.) — видатний давньог­рецький філософ, творець класичної концепції об'єктивного ідеаліз­му, автор понад 30 діалогів, у яких розглядаються основні філо­софські проблеми.

ПЛЕССНЕР Гельмут (1892—1985) — німецький філософ, один із основоположників філософської антропології.

ПОППЕР Карл Раймунд (1902—1994) — австрійський філософ, логік, соціолог.

ПРОТАГОР з Абдери (бл. 480—410 до н.е.) — давньогрецький філософ, найяскравіший представник школи софістів.

ПТОЛЕМЕЙ Клавдій (бл. 100 — бл. 168) давньогрецький астро­ном, математик і географ, творець геоцентричної теорії будови Все­світу.

РЕНАН Жозеф Ернест (1823—1892) — французький філософ, історик релігії, філолог.

РІККЕРТ Генріх (1823—1892) — німецький філософ і соціолог, один з головних представників баденської школи неокантіанства.

РОТХАККЕР Еріх (1888—1965) — німецький філософ, психолог і соціолог культури, представник культурно-антропологічного напряму у філософській антропології.

РУССО Жан Жак (1905—1980) — французький просвітник, філо­соф, соціолог і письменник, представник деїзму, просвітник ідей фран­цузької буржуазної революції.

САРТР Жан Поль (1905-1980) — французький філософ і пись­менник, один з основних представників французької феноменології, засновник атеїстичного екзистенціалізму.

СОКРАТ (бл. 470—399 до н.е., жив в Афінах) — давньогрець­кий філософ-ідеаліст, учитель Платона.

СОРОКІН Пітирим Олександрович (1889—1968) — американсь­кий соціолог російського походження, один з родоначальників концепції соціальної стратифікації і соціальної мобільності.

СПЕНСЕР Герберт (1820—1903) — англійський філософ і соц­іолог, один з родоначальників позитивізму.

СПІНОЗА Бенедикт (Барух) (1632—1677) — голландський філо-соф-матеріаліст, представник пантеїзму та атеїзму.

ТОЙНБІ Арнольд Джозеф (1891 — 1975) — британський історик і філософ, представник концепції культурно-історичних циклів сусп­ільного розвитку.

ТОЛАНД Джон (1670—1722) — англійський філософ-матері-аліст, прибічник натуралістичного пантеїзму та атеїзму.

ТОФЛЕР Алвін ( нар. 1928) — американський соціолог, футуро­лог і публіцист, автор одного з варіантів концепції постіндустріаль-ного суспільства.

ФАЛЕС Мілетський (бл. 625 — 547 до н.е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник мілетської школи філософів.

ФЕЙЄРБАХ Людвіг (1804—1872) — німецький філософ-матері­аліст та атеїст.

ФІХТЕ Йоганн Ґотліб (1762—1814) — представник німецької класичної філософії, суб'єктивний ідеаліст.

ФІЧИНО Марсидіо (1433—1499) — італійський філософ-неопла-тонік і гуманіст.

ФРЕЙД Зігмунд (1856—1936) — австрійський невропатолог, пси­хіатр, психолог, творець теорії психоаналізу.

ФРОММ Еріх (1900—1980) — німецький філософ, психолог і соціолог, з 1933 р. у США; один із засновників неофрейдизму.

ШЕЛЕР Макс (1874—1928) — німецький філософ і соціолог, один із засновників філософської антропології, аксіології і соціології знання.

ШЕЛЛІНГ Фрідріх Вільгельм Йозеф (1775—1854) — німець­кий філософ, об'єктивний ідеаліст, представник німецької класичної філософії.

ІПОПЕНГАУЕР Артур (1788—1860) — німецький філософ-іде-аліст, прибічник ірраціоналістичної і песимістичної філософії.

ШПЕНГЛЕР Освальд (1880—1936) — німецький філософ-іде-аліст, представник філософії життя і творець однієї з концепцій куль­турно-історичних циклів суспільного розвитку.

ЮНҐ Карл Густав (1875 —1961) — швейцарський психолог і психіатр, творець аналітичної психології і теорії архетипів. Справив великий вплив на розвиток міфології, релігії та фольклору.

ЯСПЕРС Карл (1883—1969) — німецький філософ-екзистенці-аліст і психіатр.