Визначення рівня розвитку операції зорової пам’яті

Перші зовнішні подразники під час читання – це літери. Для того, щоб розпізнати певну літеру, необхідно її співвіднести з відповідним образом, який зберігається у довготривалій пам’яті. Запам’ятовування слів, словосполучень, речень у процесі читання пов’язане зі станом сформованості короткотривалої пам’яті. Оскільки інформація, що підлягає запам’ятовуванню, зберіганню, своєчасному відтворенню сприймається оком під час читання, виникає необхідність у вивченні рівня розвитку саме зорової пам’яті. Переслідуючи цю мету, можна запропонувати такі види завдань.

Першим може бути завдання, спрямоване на зорове сприймання і запам’ятовування різної кількості картинок (від 3-х до 7-ми) з наступним їх відтворенням. Перед дитиною необхідно розташувати ряд, що складається з певної кількості картинок (починаючи з трьох), дати розглянути його і перегорнути кожну зі складових цього ряду зображенням униз, після чого перемішати. Дитина має розкласти картинки у відповідному порядку. Кількість картинок треба збільшувати поступово, під час пред’явлення кожного наступного ряду. При фіксації результатів обстеження у протоколах необхідно звертати увагу на послідовність і правильність відтворення кожної зі складових ряду. Якщо виникає необхідність у пред’явленні одного й того ж ряду декілька разів, у протоколах мають бути відбиті результати кожної зі спроб правильного відтворення. Особливість психологічної структури такого завдання полягає у тому, що дошкільнята і сприймають необхідну інформацію, і відбивають своє рішення, використовуючи зоровий аналізатор у якості головної опори. Цікавим і надзвичайно корисним може бути порівняння результатів виконання цього завдання, а також завдання, що відрізняється від описаного лише засобом відбиття рішення дитиною. Різниця полягає в тому, що відтворення ряду відбувається з опорою на мовноруховий аналізатор: дошкільнята мають не викласти за допомогою картинок, а назвати заданий ряд. Таким чином, відбувається перекодування зорових подразників у артикуляційні, як і під час читання, тільки за умови використання іншого оптичного матеріалу.

Далі можна ускладнити завдання за рахунок привнесення картинок, що є пов’язаними спільною темою або мають певний семантичний зв’язок. Таким чином, під час відтворення необхідної інформації виникає потреба у розрізненні близьких образів, що зберігаються у пам’яті. Процедура проведення обстеження залишається такою ж, як під час роботи з попередніми завданнями.

Пропонування ряду, що складається з зображення однорідних предметів (людей, тварин), кожне з котрих має своє ім’я, можна відносити до найскладніших, оскільки психологічна структура такого завдання передбачає запам’ятовування як зорової, так і слухової інформації. Це означає, що виконання завдання має виконуватися за умови успішної взаємодії зорового і слухового аналізаторів.

З метою встановлення стану розвитку довготривалої зорової пам’яті можна пропонувати дитині відтворення матеріалу з деяких пропонованих завдань через певний проміжок часу.

Дітям, котрі добре знають букви, можна запропонувати для запам’ятовування буквені ряди. Якщо ж вони володіють первинними навичками читання, їм доцільно пропонувати прості слова. Особливості виконання таких вправ дозволяють зробити найточніші прогнози щодо подальшого розвитку навичок читання.