7.4. Подрібнення підприємства

До розукрупнення підприємства (поділ, виокремлення) вда­ються у таких основних випадках:

1. Якщо в підприємства поряд із прибутковими секторами дія­льності є багато збиткових виробництв. Метою розукрупнення при цьому є виокремлення підрозділів, які є санаційно спроможними, і їх подальше фінансове оздоровлення, зокрема й за допомогою приватизації. Структурні підрозділи, які не підлягають санації, залишаються в організаційній структурі підприємства, яке з ча­сом оголошується банкрутом.

2. У разі високого рівня диверсифікації сфер діяльності підп­риємств, які підлягають санації. Якщо до таких підприємств ви­являють інтерес кілька інвесторів (санаторів), котрі цікавляться різними ділянками виробництва, то в результаті розукрупнення, кожний з інвесторів може вкласти кошти в ту сферу, яка його найбільш приваблює, не обтяжуючи себе при цьому не профільними виробничими структурами.

3. Коли йдеться про передприватизаційну підготовку державних підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості.

4. За рішенням антимонопольних органів. Якщо підприємство - монопольне утворення зловживає монопольним становищем на ринку, може бути прийняте рішення про примусовий його поділ.

Підприємство-монополіст, яке підлягає примусовому розук­рупненню, реорганізується самостійно (за умови, що зазначене монопольне утворення на ринку ліквідується). Примусовий поділ не застосовується в разі:

а) неможливості організаційного або територіального відо­ кремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

б) наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції під­ приємства становить менш як ЗО %).

Поділ - це спосіб реорганізації, який полягає в тому, що юри­дична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридич­них осіб. Поділом акціонерного товариства визнається припи­нення акціонерного товариства з передачею усіх його прав та обов'язків більше ніж одному новому акціонерному товариству-правонаступнику згідно з розподільним балансом. Акціонерне

282

товариство може ділитися лише на акціонерні товариства. Нагля­дова рада акціонерного товариства, що припиняється шляхом по­ділу, виносить на затвердження загальних зборів акціонерів пи­тання про припинення товариства шляхом поділу, порядок і умови поділу, створення товариств-правонаступників і порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції створю­ваних товариств, затвердження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів товариства, що припиняється шляхом поділу, ухвалюють рішення про припинення товариства шляхом поділу, затверджують порядок і умови поділу, створення нових това­риств, порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції створюваних товариств, затверджують розподільний ба­ланс. Загальні збори кожного створюваного акціонерного товари­ства ухвалюють рішення про затвердження статуту і утворення ор­ганів товариства.

Розміщення акцій товариств-правонаступників повинно здійс­нюватися із збереженням співвідношення, що було між акціоне­рами у статутному капіталі акціонерного товариства, що припи­нилося шляхом поділу. Кожен акціонер товариства, що припинилося, отримує акції кожного з товариств-правонаступників. Не підлягають конвертації акції товариства, що припиняється шляхом поділу, викуплені цим товариством. Такі акції підляга­ють анулюванню в порядку, встановленому ДКЦПФР. Товарист-во-правонаступник несе субсидіарну відповідальність за зо­бов'язаннями акціонерного товариства, діяльність якого припиняється шляхом поділу, що виникли до поділу та перейшли до іншого акціонерного товариства-правонаступника. Якщо акці­онерних товариств-правонаступників, які несуть субсидіарну від­повідальність, два чи більше, вони несуть таку відповідальність солі­дарно.

Процедура поділу акціонерних товариств здійснюється у ана­логічному порядку, як і при злитті.

Реорганізація підприємства поділом характеризується такими особливостями:

1. У рішенні про реорганізацію неодмінно мають бути поло­ ження, які визначають спосіб розподілу між правонаступниками

( сум статутного, резервного та інших фондів, що становлять капі­тал підприємства.

2. Угода про реорганізацію укладається між групами заснов­ників підприємств, які створюються в результаті поділу.

3. У підготовці установчих документів кожного новостворе-ного підприємства має бути враховано, що воно утворюється по-

283

ділом і перебирає на себе у відповідній частині майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства,

4. Підприємствами-правонаступниками та підприємством, яке реорганізується, підписується роздільний баланс.

5. Угода про реорганізацію поділом має містити:

1. повний перелік та обсяг активів і пасивів балансу, що під. лягають передачі кожному правонаступнику;

2. строк складання розподільного балансу з розшифруваннями кожної статті цього балансу.

6. Якщо кількість засновників підприємства, котре реорганізу­ ється, менша за кількість підприємств, що створюються в результаті поділу, то частка кожного засновника в його статутному фонді відповідним чином розподіляється між новоствореними підпри­ ємствами. Кожен із засновників стає співзасновником усіх (або де­ яких) із підприємств-правонаступників. Внесками засновників до статутного фонду таких підприємств є їх частки у статутному фонді підприємства, що реорганізується.

. Реорганізація виділенням передбачає, що частина активів і пасивів підприємства, яке реорганізується, передається правона­ступнику або кільком правонаступникам, утворюваним унаслідок реорганізації. Підприємство, що реорганізується, продовжує свою фінансово-господарську діяльність. Воно не втрачає стату­су юридичної особи, а лише вносить зміни до установчих доку­ментів згідно з чинним законодавством.

Виділом акціонерного товариства визнається створення одно­го чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згід­но з розподільним балансом частини прав та обов'язків акціонер­ного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Наглядова рада акціоне­рного товариства, з якого здійснюється виділ, виносить на за­твердження загальних зборів акціонерів товариства питання про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (то­вариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійс­нюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій створюваного товариства самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу, придбання), затвердження розподільного балансу.

Загальні збори акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, ухвалюють рішення про виділ, порядок і умови виділу,

284

[Створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створювано­го товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціо­нерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій ^створюваного товариства товариством, з якого здійснюється ви­діл) і порядок такої конвертації (розподілу, придбання), затвер­дження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів кожного створюваного акціонерного товариства ухвалюють рішення про за­твердження статуту і утворення його органів.

Розміщення акцій товариства, що виділилося, здійснюється (ІЗ збереженням співвідношення, що було між акціонерами в статутному капіталі товариства, з якого здійснено виділ. Акції товариства, з якого здійснюється виділ, викуплені товарист­вом, не можуть передаватися до складу активів товариства-правонаступника та не підлягають конвертації. Такі акції під­лягають анулюванню в порядку, встановленому ДКЦПФР. Ак­ціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсиді-арну відповідальність³⁷ за зобов'язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли у товариства, з якого здійсню­ється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зо­бов'язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ. Процедура виділу акціонерних товариств здійснюється у ана­логічному порядку, як при злитті.

Субсидіарна відповідальність застосовується у випадку, коли в зобов'язанні бе­руть участь два боржники, один із яких є основним, а другий - додатковим (субсидіарним). Субсидіарний боржник несе відповідальність перед кредитором додатково до відповідальності основного боржника. Кредитор має право висувати вимогу до субсидиарного боржника не одразу, а лише в тому випадку, якщо цю вимогу не задовольнив основний боржник. Класичним прикладом виникнення субсидіарної відповідальності є договір гарантії, за яким гарант зобов'язується пе­ред кредитором погасити заборгованість боржника, якщо він не зробить це самостійно. У разі задоволення вимоги кредитора субсидіарним боржником він отримує право регресу до основного боржника.

285