6.4. Види і показники собівартості.

З метою проведення економічного аналізу рівня витрат підприємства собівартість продукції класифікується за низкою ознак.

У залежності від часу формування витрат розрізняють - планова собівартість (визначається перед початком планового періоду); фактична чи звітна собівартість (визначає фактичні витрати на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку); проектна чи прогнозована собівартість (визначається в техніко-економічних обґрунтуваннях на майбутній період); нормативна собівартість (розраховується на основі поточних норм витрат); кошторисна (характеризує витрати на чи вироби замовлення, що виповнюються в разовому порядку.

У залежності від місця формування: цехова (сума витрат у границях цеху; виробнича (витрати на виробництво продукції в границях усього підприємства); повна (сукупність виробничих і невиробничих витрат).

По тривалості розрахункового періоду: місячна, квартальна, річна, за ряд років.

По масштабах об'єкта: індивідуальна (характеризує витрати окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції), галузева (середні витрати по галузі на виробництво і реалізацію продукції).

За складом продукції собівартість може бути: товарної продукції, валової продукції, реалізованої продукції, собівартість незавершеної продукції.

У собівартість товарної продукції входять витрати підприємства на виробництво і збут товарної продукції в розрізі калькуляційних статей витрат.

Собівартість реалізованої продукції це - собівартість товарної продукції за винятком підвищених витрат першого року масового виробництва нових виробів та собівартість продукції реалізованої з залишків минулого року.

S_р - собівартість реалізованої продукції; S_рт – собівартість товарної продукції; S_рм – витрати першого року масового виробництва; S_н1 – собівартість нереалізованої продукції на початок року; S_н1 – собівартість нереалізованої продукції на кінець року.

Собівартість валової продукції включає усі види робіт та послуг, що виконує підприємство. Відміна від собівартості реалізованої продукції полягає у тому, що в першому випадку підприємство може виробляти продукцію для себе.

Витрати на 1 гривню реалізованої продукції – найбільш відомий на практиці показник, що узагальнює. Він використовується при аналізі зниження собівартості, і дозволяє характеризувати рівень та динаміку витрат на виробництво.

S_1грн - витрати на одну гривню реалізованої продукції, грн/грн; S_тов – собівартість товарної реалізованої продукції, грн; B_{тов.грн} – обсяг реалізованої продукції в вартісному вираженні, грн.

Собівартість одиниці продукції - витрати підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції:

S_од – собівартість одиниці продукції; S_тов – собівартість товарної реалізованої продукції, грн; Q_тов – обсяг товарної продукції, у натуральному вираженні.

6.5. Методи визначення собівартості.

Для визначення собівартості продукції підприємства використовують такі методи: кошторисний, метод підсумовування та пофакторний методи.

Кошторисний метод складається на основі елементів витрат (матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів, інші витрати).Кошторис витрат виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з його основною діяльністю за певний період, незалежно від того, включаються вони до собівартості продукції в цьому періоді чи ні. Для розрахунку собівартості продукції кошторис витрат виробництва необхідно коригувати.

Метод підсумовування – передбачає визначення суми попередньо визначених собівартостей окремих виробів.

S_і – собівартість окремих виробів; Q_i – загальний обсяг виробництва продукції i-того виду; n – кількість найменувань продукції.

Пофакторний - визначення собівартості з урахуванням впливу різних факторів.

n – кількість факторів; S_тб - собівартість у базовому періоді; ∑∆S_і - сумарний вплив різних факторів.

S₁, S₂ – витрати на одиницю продукції до і після впровадження заходу.