2.5. Методика розрахунку норм амортизації. Амортизаційний фонд.

Підприємства ведуть паралельно два види обліку амортизаційних відрахувань: податковий облік і бухгалтерський облік. Податковий облік здійснюється по встановленим державою нормам амортизації.

Якщо об'єкт відноситься: до першої групи ОФ – 8% від балансової вартості за рік;

до другої групи ОФ – 40% від балансової вартості;

до третьої групи ОФ – 24% від балансової вартості.

до четвертої групи ОФ – 60% від балансової вартості

Міністерством фінансів України встановлено 5 методів нарахування амортизаційних відрахувань, метою яких є створення реального джерела відновлення основних фондів, які підприємства обирають самостійно.

Бухгалтерський облік містить 5 способів (методів) амортизаційних відрахувань. Ці методи представлені в ПСБО №7 від 18 травня 2000р.

Методи бухгалтерського обліку амортизаційних відрахувань:

1. Метод пропорційний (рівномірний);

2. Метод зменшення залишкової вартості (залишковий);

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості (подвоєно-залишковий);

4. Метод кумулятивний (сума чисел);

5. Виробничий метод.

1. Суть прямолінійного методу полягає в рівномірному нарахуванні амортизаційних відрахувань у плині всього терміну служби. Відсоток, що береться від балансової вартості – це норма амортизації.

Норма амортизації для прямолінійного методу обчислюється:

S_n – первісна вартість; S_л – ліквідаційна вартість; Т_н – термін служби; Т_н – нормативний. якщо S_л  0, то норма амортизації є залежністю від нормативного терміну служби.

Річна сума амортизаційних відрахувань:

А_річ i = Н_а  В_п

А_річ – річна сума амортизаційних відрахування; S_п – середньорічна початкова вартість.

Таким чином, при прямолінійному методі амортизація нараховується рівними частками в плині всього терміну служби. Він передбачає рівномірний знос.

Переваги прямолінійного методу –

• простота і зрозумілість для користувачів;

• не відбувається подорожчання продукції.

Недоліки –

• не враховані досягнення НТП

• не створює базу для НТП.

Суть прискорений амортизації. полягає в тому, що в першу половину строку служби нараховується 70-80% вартості основних фондів.

Переваги прискорених методів –

• враховують можливість інфляції, прискорення НТП, необхідність швидкої заміни основних фондів у наслідок НТП.

• прискорюють процес відновлення активної частини основних фондів;

• нагромаджують достатні засоби для технічного чи переозброєння та реконструкція основних фондів;

• зменшують податок на прибуток;

• уникають фізичного і морального зносу основних фондів.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

Відповідно до цього методу щорічні амортизаційні відрахування одиниці основних фондів обчислюються у вигляді фіксованих відсотків від залишкової вартості коефіцієнт (ставка) амортизації.

Вⁿ_лікв – залишкова вартість n-го року; S_n – первісна вартість.

Річна норма амортизації (в відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату відділення ліквідаційної вартості об’єкта на його початкову вартість

Величина річної амортизації:

A_i = P_a  В_зал .

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості (подвоєний-залишковий) – річна сума амортизаційних відрахувань визначається добутком подвоєної норми прямолінійної амортизації на залишкову вартість основних фондів:

4. Метод кумулятивний – річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних фондів на умовний строк служби. Термін служби об'єкта розраховується в умовних роках. Наприклад при Т_н=10років: Тум=1+2+3+…+10=55;

В_а¹ = 10/55; В_а² = 9/55

Річна норма амортизації визначається як добуток кумулятивного коефіцієнта на початкову вартість основних фондів. Кумулятивний метод використовується в галузях з високими темпами морального зносу.

5. Виробничий метод полягає в тім, що визначається місячна норма амортизації у відсотках від обсягу продукції, що випускається. Місячна норма амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка обчислюється шляхом ділення початкової вартості на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням цього об’єкта.

G – обсяг продукції, що випускається;

Н^вир_а - виробнича норма амортизації;

З амортизаційних сум, що включаються у витрати виробництва формується амортизаційний фонд, що надалі використовується для відновлення основних фондів. Амортизаційний фонд – одне з джерел подальшого розвитку підприємства.

∑G_пл- Запланований обсяг продукції за весь термін роботи.