8.2. Прибуток підприємства, його формування та використання у ринкових умовах.

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами. Основними функціями прибутку є такі:

• слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;

• є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

• в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;

• прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві.

Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

• прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання.

Схема формування прибутку підприємства представлена на рис. 8.2.

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства.

1. Маржинальний прибуток (П_м) – це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних po6iт, наданих послуг). Biн є джерелом покриття вcix постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

Пм =ЧД – С_зм ,

ЧД - чистий дохід підприємства, грн.; С_зм - сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.

2. Валовий прибуток (Пв), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю peaлізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):

П_в = ЧД – С_п.в,

С_п.в –виробнича собівартість реалізованої продукції, грн. 3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (П_о.д) являє собою різницю між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді.

Він визначається як:

П_о.д = П_в + Д_ін.о – В_адм – В_зб – В_ін.о,

Д_ін.о – інший операційний дохід, грн.; В_адм – адміністративні витрати, грн.; В_зб – витрати на збут, грн.; В_ін.о – інші операційні витрати, грн.

1) реалізація фінансових інвестицій;

2) реалізація основних засобів;

3) реалізація нематеріальних активів;

4)реалізація інших необоротних активів

Рис. 8.2. Формування прибутку на підприємстві

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (П_зв.оп):

П_зв.оп = П_о.д + Д_у.к + Д_ін.ф + Д_ін – В_у.к - В_ін.ф – В_ін,

Д_у.к - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.; Д_ін.ф – інші фінансові доходи, грн.; Д_ін - інші доходи підприємства, грн.; В_у.к - втрати від участі в капіталі, грн.; В_ін.ф – інші фінансові втрати, грн.; В_ін – інші втрати підприємства, грн.

Прибуток від звичайної діяльності підприємства (П₃в.д) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до

оподаткування та сумою податку з прибутку:

П_зв.д = П_зв.оп – П_зв.оп * %податку = П_зв.оп * (1 - %податку),

%податку – ставка податку на прибуток.

Чистий прибуток підприємства (П_ч) визначається як сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

П_ч = П_зв.д + Д_н.д – В_н.д – (Д_н.д – В_н.д) * %податку,

Д_н.д - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.; В_н.д - витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю підприємства, грн.

В умовах ринкових відносин велике має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробниче-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі. На рис. 8.3. подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

На прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розділити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток. Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів та предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни (фінансових ресурсів, тривалості роботи тощо). Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через “якісні” зміни (підвищення продуктивності обладнання, використання прогресивних технологій та матеріалів тощо). До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці, побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

Рис. 8.3. Схема розподілу чистого прибутку підприємства