63. Аналіз і управління кредитним ризиком

Кредитний ризик — імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства.

Обсяг реальних втрат від неповернення кредитів може бути зменшений диверсифікацією кредитного портфеля через:

• залучення великої кількості позичальників із різними формами власності, які належать до різних галузей, секторів економіки, регіонів;

• урізноманітнення умов надання позик (термін, процентна ставка, порядок повернення кредиту та процентів, застава тощо).

Фактична оцінка кредитного ризику у фінансовому виразі визначається впливом кредитного ризику на фінансовий результат.

Ризик втрати основних сум кредитів Р_1кр, непокритих страховими резервами, визначається як різниця між розрахунковою сумою резервів (РСР) та фактичною сумою резервів (ФСР). Ризик втрати процентних доходів Р_2кр розраховується як сума прострочених нарахованих доходів. Загальний абсолютний кредитний ризик: Р₁ = Р_1кр + Р_2кр.

Визначається класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням таких чинників:

-фінансового стану позичальника;

-стану виконання зобов’язань за кредитними операціями, зок­рема погашення основної суми боргу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди;

-рівня забезпечення кредиту; -кредитного рейтингу тощо.

За результатами класифікації позичальники поділяються на п’ять класів: А, Б, В, Г, Д.

Клас «А» — фінансова діяльність дуже успішна, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобо­в’язань за кредитними операціями, фінансова діяльність проводитиметься на такому ж високому рівні. Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника до класу «А» (тобто успішна), але ймовірність підтримування її на цьому рів­ні протягом тривалого часу є низькою. Клас «В» — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень) і потребує більш детального контролю. Клас «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням), імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою. Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки; імовірність виконання зобов’язань з боку позичальника/контр­агента банку практично відсутня.

У процесі класифікації за кредитним ризиком виділяються такі групи кредитних операцій: «Стандартні» —кредитний ризик є незначним і становить 2 % чистого кредитного ризику. «Під контролем» кредитний ризик є незначним, але може збільшитися та становить 5 % чистого кредитного ризику. «Субстандартні» —кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 % чистого кредитного ризику. «Сумнівні» —виконання зобов’язань позичальника в повній під загрозою, імовірність повного погашення становить 50 % чистого кредитного ризику. «Безнадійні»— це операції, імовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Мета управління кредитним ризиком - в забезпеченні мінімального рівня ризику при заданому рівні дохідності кредитного портфеля. Основними елементами управління кредитним ризиком є: 1) лімітування та нормування обсягів кредитних вкладень; 2) формування ефективної цінової політики; 3) формування страхових резервів по кредитних ризиках.

Лімітування обсягів кредитних операцій обмежує концентрацію кредитного портфеля в розрізі окремих позичальників, груп позичальників, бізнесів, галузей, секторів економіки і регіонів.

Нормативи НБУ:

Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8):

де З_с — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями, К — капітал банку. Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати 25 %.

Норматив «великих» кредитних ризиків (Н9) установлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капіталу комерційного банку: Максимальне знач Н9 не більше 8-кратного розміру капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10):

де Р_кI — сукупний розмір наданих банком позик, поручительств, урахованих векселів та 100 % суми позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера комерційного банку. Макс знач Н10 не більше 5 %.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11): де Р_к — сукупний розмір наданих банком щодо одного інсайдера комерційного банку. Максимальне значення Н11 не повинно перевищувати 40 %.

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12):

Максимальне значення нормативу Н12 не повинно перевищувати 200 %.

Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик (Н13): Н 13 = ((МБ0 + ЦК)/ К) * 100, де МБ₀ — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик, ЦК — сума залучених централізованих коштів. Макс знач Н13 не повинно перевищувати 300 %.